Цариця Шеби відвідує Соломона

10 Коли цариця Шеби почула про славу царя Соломона, що прославляла ім’я Господнє, вона приїхала, щоб випробувати його складними питаннями. ² Прибувши до Єрусалима з дуже великим караваном верблюдів, навантажених пахощами, великою кількістю золота та коштовного каміння, вона прийшла до Соломона й говорила з ним про все, що мала на думці. ³ Соломон відповів на всі її запитання, й нічого не було такого, чого б цар не міг їй роз’яснити. ⁴ Коли цариця Шеби побачила всю мудрість Соломонову, а також палац, який він збудував, ⁵ страви на його столі, місця його наближених, слуг у їхньому вбранні, його чашників та жертви всеспалення, які приносив він у храмі Господньому, вона була дуже вражена.

⁶ Вона сказала цареві: «Те, що я чула в моїй країні про твої досягнення та про мудрість твою, то є правда. ⁷ Але я в це не вірила, аж поки не прийшла й не побачила все на власні очі. Звісно, навіть половини мені не розповіли—у мудрості та багатстві ти значно перевищуєш усе те, про що я чула. ⁸ Якими щасливими повинні бути твої люди^[a]! Які щасливі твої наближені, які постійно поруч із тобою і чують мудрість твою! ⁹ Нехай благословенний буде Господь твій Бог, Який вподобав тебе й помістив на троні Ізраїлю. Завдяки Господній вічній любові до Ізраїлю Він зробив тебе царем, щоб забезпечити справедливість та праведність».

¹⁰ Тоді вона дала цареві сто двадцять талантів^[b] золота, велику кількість пахощів та коштовного каміння. І ніколи більше не ввозилося стільки спецій до Ізраїлю, ніж тоді, коли цариця Шеби подарувала царю Соломону.

¹¹ Гірамові кораблі привозили золото з Офіру, і звідти ж—великі вантажі сандалового дерева й коштовне каміння. ¹² З сандалового дерева цар зробив поруччя у храмі Господньому та царському палаці, а також арфи й ліри для музик. Стільки сандалового дерева відтоді^[c] ніколи не ввозилося.

¹³ Цар Соломон дав цариці Шеби все, що вона побажала і чого попросила, крім того, що він дав їй зі своєї царської щедрості. Тоді вона поїхала в супроводі своїх слуг і повернулася до своєї країні.

Соломонове багатство

¹⁴ Вага золота, яке Соломон щорічно отримував, становила шістсот шістдесят шість талантів^[d], ¹⁵ не рахуючи золота і срібла, яке сплачували купці, торгівці, царі аравійські та управителі земель.

¹⁶ Цар Соломон виготовив двісті великих щитів з кованого золота. Шістсот шекелів^[e] золота пішло на кожен такий щит. ¹⁷ Він також зробив триста малих щитів з кованого золота, по три міни^[f] золота на кожен щит. Цар розмістив їх у палаці Ливанського Лісу^[g].

¹⁸ Потім цар виготовив великий престол зі слонової кістки й покрив його щирим золотом. ¹⁹ Престол мав шість сходинок, і його спинка була згори заокруглена. З обох боків сидіння були поруччя з левами, що стояли поруч із кожним з них. ²⁰ Дванадцять левів стояли на шести сходинках: по одному з кожного боку сходинки. Нічого подібного ніколи не було в жодному іншому царстві. ²¹ Усі келихи царя Соломона були золоті, і так само все домашнє начиння^[h] у палаці Ливанського Лісу було зі щирого золота. Нічого не було срібного, оскільки срібло не цінувалося за часів Соломона. ²² Бо цар мав флот торговельних суден на морі з судами Гірама. Один раз на три роки кораблі поверталися, привозячи золото, срібло, слонову кістку, мавп та бабуїнів.

²³ Цар Соломон став найбагатшим і наймудрішим серед усіх царів світу. ²⁴ Весь світ прагнув зустрітися з Соломоном, аби почути мудрість, яку Бог дав йому. ²⁵ Рік за роком кожен, хто приходив до нього, приносили дарунки: вироби зі срібла та золота, вбрання, зброю та спеції, коней і мулів.

²⁶ Соломон зібрав колісниці та коней: тисячу чотириста колісниць і дванадцять тисяч вершників, яких тримав у містах для колісниць, а також біля себе в Єрусалимі. ²⁷ Цар зробив срібло таким звичайним в Єрусалимі, як просте каміння, а кедру було стільки, як сикоморових дерев, що ростуть у підгір’ях. ²⁸ Царські торговці купували коней в Єгипті й Кое^[i] та привозили їх Соломону. ²⁹ Вони ввозили колісниці з Єгипту по шістсот шекелів^[j] срібла за кожну, а коней купували по сто п’ятдесят шекелів^[k]. Вони також продавали їх царям хиттійським та арамійським.

Соломонові дружини

11 Цар Соломон, однак, любив багатьох іноземних жінок, крім фараонової дочки: моавітянок, аммонійок, едомійок, сидонянок та хиттянок. ² Вони були з тих народів, про які Господь сказав ізраїльтянам: «Ви не повинні одружуватися з ними, оскільки вони напевне повернуть серця ваші до своїх богів». Тим не менше, Соломон був прикутий коханням до цих жінок. ³ Він мав сімсот дружин царського роду й триста наложниць, і його дружини збили його з пантелику. ⁴ Соломон старів, і його дружини привертали його серце до своїх богів, і його серце не було повністю віддане Господу Богу його, як серце Давида, його батька. ⁵ Він слідував Ашторет, богині сидонян, та Мілкому, огидному богу аммонійців. ⁶ Тож Соломон зробив зло в очах Господа: він не слідував Господу у всьому, що робив, як його батько Давид.

⁷ На пагорбі на схід від Єрусалима Соломон збудував високий палац Хемошу, огидному богу моавійців, і Молоху, бридкому богу аммонійців. ⁸ Він зробив те саме для всіх своїх іноземних дружин, які спалювали запашне куріння та приносили жертви своїм богам.

⁹ Господь розгнівався на Соломона, оскільки його серце відвернулося від Господа, Бога Ізраїлю, Який являвся йому двічі. ¹⁰ Він заборонив Соломону слідувати іншим богам, а Соломон не виконав Господнього наказу. ¹¹ Тож Господь сказав Соломону: «Оскільки така твоя поведінка, оскільки ти не виконав Мого заповіту, якого Я наказав тобі дотримуватися, Я відберу царство від тебе й віддам його комусь із твоїх підлеглих. ¹² Тим не менше, заради батька твого Давида я не робитиму цього за твого життя. Я заберу його з рук твого сина. ¹³ Я заберу від нього не все царство, а залишу йому один рід, заради спасіння Давида, слуги Мого, та заради спасіння Єрусалима, який Я обрав».

Соломонові вороги

¹⁴ Тоді Господь підняв проти Соломона ворога, едомійця Хадада, з царського роду Едома. ¹⁵ Раніше, коли Давид воював з Едомом, Йоав, командуючий військом, прийшов, щоб поховати мертвих і вбив усіх чоловіків Едома. ¹⁶ Йоав з усіма ізраїльтянами залишався там протягом шести місяців, поки не знищили всіх чоловіків Едома. ¹⁷ Але юний Хадад на той час утік до Єгипту з деякими едомськими урядовцями, що служили його батькові. ¹⁸ Вони вибралися з Мидіана та подалися до Парана. Потім, узявши разом з собою людей з Парана, вони пішли до Єгипту, до фараона, царя єгипетського, який дав Хададу будинок і землю і забезпечив його харчами.

¹⁹ Фараону так сподобався Хадад, що він віддав йому сестру своєї дружини, цариці Тапенес, щоб той одружився з нею. ²⁰ Сестра Тапенес народила йому сина Ґенубата, якого Тапенес принесла в царський палац. Там Ґенубат жив разом з дітьми фараона.

²¹ Перебуваючи в Єгипті, Хадад чув, що Давид спочив зі своїми батьками, і що Йоав, командуючий військом, також помер. Тоді Хадад сказав фараону: «Дозволь мені піти, щоб повернутися в свою країну».

²² «Чого тобі бракує тут, що ти хочеш іти до своєї країни?»—запитав фараон.

«Всього вдосталь,—відповів Хадад,—але дозволь мені піти!»

²³ І підняв Господь проти Соломона іншого ворога—Резона, сина Еліада, який втік від свого хазяїна, Хададезера, царя Зови. ²⁴ Він зібрав людей навколо себе й став ватажком загону повстанців, коли Давид знищив сили Зови. Повстанці пішли до Дамаска, де поселилися й захопили владу. ²⁵ Резон залишався ворогом Ізраїлю протягом усього Соломонового життя, додаючи неприємностей, окрім Хадада. Тож Резон правив в Арамі і був ворогом Ізраїлю.

Єровоам повстає проти Соломона

²⁶ А ще Єровоам, син Невата, повстав проти царя. Він був одним із Соломонових урядовців, ефраїмець з Заретана, і його мати була вдовою на ім’я Зеруя.

²⁷ Ось розповідь про те, як він повставав проти царя. Соломон збудував висячі тераси й позакладав провали в стіні міста Давида, свого батька. ²⁸ Тоді Єровоам здобув собі добре ім’я, і коли Соломон побачив, як сумлінно юнак виконував свою роботу, він зробив його керівником над усіма робітниками дому Йосипа.

²⁹ Якось у той час Єровоам їхав із Єрусалима, і пророк Агіжа з Шило зустрів його на шляху. На ньому було нове вбрання. Крім них двох не було нікого навколо. ³⁰ І Агіжа зняв своє нове вбрання, що було на ньому, і порвав його на дванадцять частин. ³¹ Тоді він сказав Єровоаму: «Візьми десять частин собі, оскільки ось що сказав Господь Бог Ізраїлю: „Дивись, я відніму царство з рук Соломонових і дам тобі десять колін. ³² Але заради Мого слуги Давида й міста Єрусалима, яке Я обрав з усіх колін ізраїльських, він матиме одне коліно. ³³ Я зроблю це, оскільки вони забули мене й поклонялися Ашторет, богині сидонян, Хемошу, богу моавійців, і Мілкому, богу аммонійців, а не йшли Моїм шляхом, не робили того, що є правильним в Моїх очах, не дотримувалися Моїх настанов і законів, як Давид, Соломонів батько. ³⁴ Але я не забиратиму все царство з Соломонових рук. Я зробив його правителем на всі дні його життя заради Давида, Мого слуги, якого Я обрав і який виконував Мої накази та настанови. ³⁵ Я заберу царство з рук Соломонового сина і дам тобі десять колін. ³⁶ Я дам одне коліно його сину, щоб Давид, Мій слуга, завжди мав нащадка, щоб правив переді Мною в Єрусалимі, місті, яке Я обрав, щоб залишити Своє ім’я. ³⁷ Однак щодо тебе, то Я оберу тебе, і ти правитимеш усім, чого бажає твоє серце. Ти будеш царем ізраїльським^[l]. ³⁸ Якщо робитимеш те, що Я тобі накажу і йтимеш Моїм шляхом, і робитимеш те, що є правильним у Моїх очах, дотримуючись Моїх настанов і наказів, як робив Давид, Мій слуга, Я буду з тобою. Я зроблю твій рід таким же тривалим, як Давидів, і Я віддам Ізраїль тобі. ³⁹ Я каратиму нащадків Давидових за це, але не завжди”».

⁴⁰ Соломон намагався вбити Єровоама, але Єровоам утік до Єгипту, до царя Шишака, і залишався там до Соломонової смерті.

Смерть Соломона

⁴¹ А щодо інших подій Соломонового царювання: всього, що він робив, і мудрості, яку він виявляв,—все це описано у книзі Літописів Соломонових. ⁴² Соломон правив у Єрусалимі над усім Ізраїлем протягом сорока років. ⁴³ Потім він спочив зі своїми батьками й був похований у місті Давида, свого батька. І Реговоам, його син, став царем після нього.

Спустошення Єрусалиму

(Мт. 24:15-21; Мк. 13:14-19)

²⁰ «А от коли ви побачите Єрусалим, оточений військами, тоді знайте, що час його спустошення наближається. ²¹ Всі ті, хто лишатимуться в Юдеї, змушені будуть рятувати життя, тікаючи в гори, а хто буде в Єрусалимі, ті повинні тікати звідтіля, а хто буде в селі, тим не слід йти до міста. ²² Бо то дні кари, щоб збулося все те, що сказано у Святому Писанні.

²³ Найтяжче буде в ті дні вагітним жінкам та матерям із немовлятами на руках! Бо велике горе буде на землі, та гнів Бога буде проти цих людей. ²⁴ І поляжуть вони під мечем, і поведуть їх у полон усі різні народи, а святий Єрусалим топтатимуть погани, аж доки їхній час не мине».

Повернення Сина Людського

(Мт. 24:29-31; Мк. 13:24-27)

²⁵ «На сонці, місяці й зірках з’являться знамення, і всі народи землі впадуть у відчай. Збентеження охопить їх, коли завирує і здійметься море. ²⁶ Люди будуть непритомні від страху і боятимуться всього, що траплятиметься зі світом, а всі небесні тіла зміняться. ²⁷ І тоді народи побачать Сина Людського, Який йтиме у хмарах з великою силою та славою. ²⁸ Тож коли все це почнеться, то не лякайтеся; встаньте й підведіть голови, бо ваше спасіння буде вже близько».

Слова Ісусові житимуть вічно

(Мт. 24:32-35; Мк. 13:28-31)

²⁹ По тому Ісус розповів їм притчу: «Погляньте на фіґове дерево, та й на всі інші дерева. ³⁰ Тільки-но на дереві розпуститься листя, ви зможете побачити самі й знатимете, що вже скоро літо. ³¹ Так само й ви, коли побачите всі ці події, ви знатимете, що Царство Боже вже близько. ³² Істинно кажу вам: усе це станеться ще за життя цього покоління. ³³ Навіть якщо небо і земля знищені будуть, слова Мої не зникнуть ніколи».

Завжди будьте напоготові

³⁴ «Пильнуйте себе, не дайте серцям своїм зачерствіти від гульні та п’янства, від клопотів повсякденних, щоб день той не прийшов до вас несподівано. ³⁵ Бо прийде той день до всіх, хто живе на землі. ³⁶ Будьте насторожі весь час. Моліться, щоб стало у вас сил пройти безпечно через усе те, що має статися, і постати перед Сином Людським».

³⁷ Щодня Ісус навчав у храмі, а щовечора вирушав Він на Оливну гору, де перебував цілу ніч. ³⁸ І всі люди вставали рано вранці, щоб іти до храму слухати Ісуса.