Адонія прагне стати царем

1 Коли цар Давид постарів, він ніяк не міг зігрітися, навіть коли його вкривали ковдрами. ² Тож слуги сказали йому: «Давайте ми знайдемо цнотливу дівчину, яка буде навідуватися до царя й піклуватися про нього. Вона лягатиме поруч із ним, щоб наш цар міг зігрітися».

³ І вони шукали по всьому Ізраїлю вродливу дівчину, знайшли шунамитянку Авішаґ і привели її до царя. ⁴ Дівчина була дуже вродлива. Вона піклувалася про царя, прислужувала йому, але цар не спізнав її.

⁵ Аж ось Адонія, мати якого була Хаґґіт, набундючившись, сказав: «Я буду царем». Він підготував колісниці, коней та п’ятдесят чоловік, щоб бігли поперед нього. ⁶ Його батько, цар Давид, ніколи не виправляв його, ніколи не питав: «Чому ти так поводишся?» Адонія був також дуже вродливим. Він народився одразу після Авесалома.

⁷ Адонія радився з Йоавом, сином Зеруї, та зі священиком Авіатаром, і вони підтримували його. ⁸ Але священик Задок, Беная, син Єгояди, пророк Натан, Шимей і Рей та охоронці Давида^[a] не приєдналися до Адонії.

⁹ Тоді Адонія приніс у жертву овець, крупну худобу та вгодованих телят на камені Зогелет поблизу Ен-Роґеля^[b]. Він запросив усіх своїх братів, синів царя та всіх царських вельмож Юдеї, ¹⁰ але не запросив ні пророка Натана, ні Беная, ні охоронців, ні свого брата Соломона.

Батшеба і Натан говорять з Давидом

¹¹ Тоді Натан спитав Батшебу, матір Соломона: «Ти чула, що Адонія, син Хаґґіт, став царем, а наш володар Давид не знає про це? ¹² То дозволь мені дати тобі пораду, як врятувати тобі своє життя і життя твого сина Соломона. ¹³ Піди до царя Давида і скажи йому: „Мій володарю-царю, чи ти не обіцяв мені, своїй слузі: „Звісно, Соломон, твій син, стане царем після мене й сидітиме на моєму троні?” Чому ж тоді Адонія став царем? ¹⁴ І коли розмовлятимеш із царем, я зайду й підтверджу те, що ти скажеш”».

¹⁵ Тож Батшеба пішла провідати старого царя до його кімнати, де шунамитянка Авішаґ піклувалася про нього. ¹⁶ Батшеба низько вклонилась і впала на коліна перед царем.

«Що тобі треба?»—запитав цар.

¹⁷ Вона сказала: «Володарю мій, ти сам обіцяв мені, своїй слузі, перед Господом Твоїм Богом: „Соломон, твій син, стане царем після мене, і сидітиме на моєму троні”. ¹⁸ Але зараз Адонія став царем, і ти, мій володарю-царю, не знаєш про це. ¹⁹ Він приніс у жертву багато волів, відгодованих телят і баранів і запросив усіх царських синів, священика Авіатара, командуючого Йоава, але не запросив твого відданого сина Соломона. ²⁰ Мій володарю-царю, очі Ізраїлю звернені до тебе, щоб дізнатися від тебе, хто сидітиме на царському троні після тебе. ²¹ Інакше, як тільки мій володар-цар спочине зі своїми батьками, зі мною та моїм сином Соломоном вчинять, як із злодіями».

²² Поки вона розмовляла з царем, прибув пророк Натан. ²³ Цареві сказали: «Пророк Натан тут». Тож він представ перед царем і низько вклонився.

²⁴ Натан сказав: «Мій володарю-царю, ти проголошував, що Адонія стане царем після тебе і сидітиме на твоєму троні? ²⁵ Сьогодні він зійшов і приніс у жертву багато волів, відгодованих телят і баранів. Він запросив усіх царських синів, командуючого і священика Авіатара. Зараз вони їдять і п’ють із ним і проголошують: „Хай живе цар Адонія!” ²⁶ Але я, твій слуга, і священик Задок, і Беная, син Єгояди, і твій слуга Соломон не запрошені. ²⁷ Чи вчинив ти так, не повідомивши своєму слузі, хто сидітиме на троні після тебе?»

Давид робить Соломона царем

²⁸ Тоді цар Давид сказав: «Покличте Батшебу». Тож вона явилася перед царем.

²⁹ І цар пообіцяв: «Воістину, як істинне й те, що Господь живий, Який рятував мене від усіх незгод, ³⁰ сьогодні я виконаю те, в чому поклявся тобі Господом Богом Ізраїлю: Соломон, твій син, стане царем після мене і сидітиме на моєму троні, на моєму місці».

³¹ Тоді Батшеба вклонилася низько долілиць, впала на коліна перед царем, кажучи: «Нехай мій володар, цар Давид, живе вічно!»

³² Цар Давид сказав: «Покличте священика Задока, пророка Натана і Бенаю, сина Єгояди». Коли вони стали перед царем, ³³ він сказав їм: «Візьміть слуг свого володаря, посадіть мого сина Соломона на мого власного мула й відвезіть його до Ґіхона^[c]. ³⁴ А там нехай священик Задок і пророк Натан помажуть і проголосять його царем Ізраїлю. Сурміть і вигукуйте: „Хай живе цар Соломон!” ³⁵ Тоді піднімайтеся з ним, він повинен прийти та сісти на троні і царювати замість мене. Я призначив його правителем Ізраїлю та Юдеї».

³⁶ Беная, син Єгояди, відповів цареві: «Амінь! Нехай Господь, Бог мого володаря царя, так само проголосить це. ³⁷ Раз Господь був з моїм володарем царем, нехай він буде з Соломоном, щоб звеличити його трон навіть понад трон мого володаря, царя Давида!»

³⁸ Тож священик Задок, пророк Натан, Беная, син Єгояди, керетійці й пелетійці спустились і посадили Соломона на мула царя Давида і супроводжували його до Ґіхона. ³⁹ Священик Задок узяв ріг мирра зі священного намету, помазав і проголосив Соломона царем. Тоді вони засурмили, і всі люди загукали: «Хай живе цар Соломон!» ⁴⁰ І всі люди піднялися за ним, грали на флейтах і раділи так, що вся земля тремтіла від того галасу.

⁴¹ Адонія й усі гості, що були в нього, почули те, бо вони якраз закінчували своє свято. Почувши звуки сурм, Йоав спитав: «Що означає цей гамір у місті?»

⁴² Він іще не договорив, як прибув Йонатан, син священика Авіатара. Адонія сказав: «Заходь, така гідна людина^[d], як ти, повинна принести добру звістку».

⁴³ «Зовсім ні!—Відповів Йонатан.—Наш володар цар Давид зробив царем Соломона. ⁴⁴ Цар послав з ним священика Задока, пророка Натана, Бенаю, сина Єгояди, керетійців та пелетійців, і вони посадили Соломона на царського мула, ⁴⁵ а священик Задок і пророк Натан помазали Соломона й проголосили його царем на Ґіхоні. Звідти вони піднялися з радісними вигуками до міста, і місто почало радіти разом з ними. Саме цей гамір ви чуєте. ⁴⁶ Більше того, Соломон зайняв своє місце на царському троні. ⁴⁷ А ще царські урядовці прийшли привітати нашого володаря, царя Давида, кажучи: „Нехай твій Бог зробить ім’я Соломона ще знаменитішим, ніж твоє, а трон його величнішим за твій!” І цар шанобливо вклонився на своєму ліжкові ⁴⁸ й сказав: „Нехай славиться Господь Бог Ізраїлю, Який дозволив моїм очам бачити мого наступника, що сидить на моєму троні сьогодні!”»

⁴⁹ Тут усі гості Адонії злякалися, повскакували й порозбігалися. ⁵⁰ Але Адонія, боячись Соломона, пішов і вхопився за роги жертовника^[e]. ⁵¹ Тоді Соломону сказали: «Адонія боїться царя Соломона і вхопився за роги жертовника». Він сказав: «Нехай цар Соломон заприсягнеться мені сьогодні, що не скарає мечем свого слугу».

⁵² Соломон відповів: «Якщо він поведеться як чоловік з гідністю, жодної волосини не впаде з його голови, але якщо в ньому знайдеться зло, він помре». ⁵³ Тоді цар Соломон відправив людей, і вони забрали Адонію від жертовника. Адонія підійшов і вклонився царю Соломону, і Соломон сказав: «Іди собі додому».

Заповіт Давида Соломонові

2 Коли прийшов час Давидові помирати, він залишив заповіт своєму сину Соломону. ² «Я скоро піду шляхом, яким іде весь світ,—сказав він.—Тож будь міцним, покажи себе справжнім чоловіком. ³ Зважай на настанови Господа твого Бога: іди Його дорогою і дотримуйся Його вказівок і наказів, Його законів та вимог, як написано в Законі Мойсеєвому, щоб міг ти досягти успіху в усьому, хоч би що робив, і всюди, хоч би куди пішов, ⁴ щоб Господь міг виконати дану мені обіцянку. Ось що обіцяв Господь: „Якщо твої нащадки зважатимуть на те, як жити, якщо вони віддано йтимуть переді Мною з усім серцем і всією душею, вони завжди сидітимуть на троні Ізраїлю”.

⁵ Зараз ти сам знаєш, що зробив Йоав, син Зеруї, зі мною, а також з двома командуючими ізраїльського війська: Авнером, сином Нера, і Амазою, сином Єтера. Він убив їх, проливши їхню кров у мирний час, як у битві. І цією кров’ю забруднив свій пасок і сандалі на ногах. ⁶ Зроби як вважаєш за потрібне, але відніми у нього життя, не давши його голові посивіти.

⁷ Будь милостивий до синів Барциллая з Ґілеада і дозволь їм бути одними з тих, хто їсть за твоїм столом. Вони були на моєму боці, коли я втікав від твого брата Авесалома.

⁸ І пам’ятай що, при тобі є Шимей, син Ґери, з коліна Веніаминового, з Багурима, який прокляв мене страшним прокляттям того дня, коли я йшов до Маганаїма. Коли він зустрів мене при Йордані, я заприсягнувся йому Господом: „Я не страчу тебе мечем”. ⁹ Та зараз не вважай його невинним. Ти чоловік мудрий, ти знатимеш, що з ним робити. Зведи його сиву голову в Шеол у крові».

¹⁰ Тоді Давид відійшов спочивати зі своїми батьками й був похований у місті Давидовім. ¹¹ Він царював сорок років в Ізраїлі: сім років у Хевроні й тридцять три в Єрусалимі.

Соломон зміцнює владу

¹² Тож Соломон сів на трон свого батька Давида і надійно зміцнив свою владу.

¹³ Тоді Адонія, син Хаґґіта, прийшов до Батшеби, матері Соломона. Батшеба спитала його: «Ти прийшов з миром?»

Він відповів: «Так, з миром». ¹⁴ Тоді додав: «Я маю тобі щось сказати». Вона промовила: «Можеш говорити».

¹⁵ «Як знаєш,—сказав він,—царство було моїм. Весь Ізраїль дивився на мене як на свого царя. Але все змінилося, і царство перейшло до мого брата, оскільки воно судилося йому Господом. ¹⁶ Зараз я маю єдине прохання до тебе. Не відмов мені». Вона промовила: «Можеш просити».

¹⁷ Тож він повів далі: «Будь ласка, попроси царя Соломона віддати за мене шунамитянку Авішаґ. Він не відмовить тобі».

¹⁸ «Гаразд,—відповіла Батшеба,—я поговорю з царем про тебе».

¹⁹ Коли Батшеба прийшла до царя Соломона, щоб поговорити з ним про Адонію, цар підвівся їй назустріч, низько вклонився й сів на трон. Принесли трон для матері царя, і вона сіла по праву руку від нього.

²⁰ «Я маю одне дрібне прохання до тебе,—сказала вона,—не відмов мені». Цар відповів: «Тож проси, мамо моя, я не відмовлю тобі».

²¹ То вона сказала: «Нехай шунамитянка Авішаґ стане дружиною твого брата Адонії».

²² Цар Соломон відповів матері: «Чому ти просиш шунамитянку Авішаґ для Адонії? Ти можеш так само попросити для нього царство, зрештою він мій старший брат, для нього та для священика Авіатара і Йоава, сина Зеруї!»

²³ Тоді цар Соломон заприсягнувся Господом: «Нехай Бог вчинить зі мною так і навіть гірше, якщо Адонія не заплатить життям за це прохання! ²⁴ А тепер, так само певно, як і те, що Господь живий, Той, Який всадовив мене в безпеці на трон батька мого Давида, і, як обіцяв, заснував династію для мене, клянуся у тому, що Адонія сьогодні помре!» ²⁵ Отож, цар Соломон дав наказ Бенаї, сину Єгояди, і той вбив Адонію.

²⁶ Священику Авіатару цар сказав: «Повертайся на свої поля в Анатоті. Ти заслуговуєш на смерть, але я не вб’ю тебе зараз, оскільки ти ніс ковчег Господа Бога перед моїм батьком Давидом і ділив з ним усі труднощі». ²⁷ Так Соломон вигнав Авіатара зі священицтва Господнього, виконуючи слова Господа, сказані в Шило про оселю Елі.

²⁸ Коли новина дійшла до Йоава, який був у змові з Адонією, але не Авесаломом^[f], він утік у намет Господній і вхопився за роги жертовника^[g]. ²⁹ Царю Соломону сказали, що Йоав утік у намет Господній і зараз стоїть біля жертовника. Соломон наказав Бенаї, сину Єгояди: «Йди забий його!»

³⁰ Тоді Беная ввійшов у намет Господній і сказав Йоаву: «Цар наказав: „Виходь!”» Але той відповів: «Ні, я помру тут». Беная доповів цареві: «Ось як Йоав відповів мені».

³¹ І цар наказав Бенаї: «Роби, як він каже. Убий і поховай його, і тим змиєш з мене та роду мого батька невинну кров, яку пролив Йоав. ³² Господь відплатить йому за кров, яку він пролив. Мій батько Давид не знав, що він напав на двох чоловіків і вбив їх мечем. Обидва вони: Авнер, син Нера, командуючий ізраїльським військом та Амаза, син Єтера, командуючий юдейським військом, були кращими й справедливішими від нього. ³³ Нехай провина за їхню кров назавжди ляже на голову Йоава та його нащадків. А в Давида та його нащадків, його роду та його трону нехай назавжди буде мир Господній».

³⁴ Тож Беная, син Єгояди, пішов, ударив Йоава і вбив його. Він був похований у своїй власній землі^[h] в пустелі. ³⁵ Цар призначив Бенаю, сина Єгояди, керувати військом замість Йоава й замінив Авіатара священиком Задоком.

³⁶ Тоді цар послав по Шимея і сказав йому: «Зведи собі будинок в Єрусалимі й живи там, але нікуди звідти не йди. ³⁷ Того дня, коли підеш і перетнеш долину Кідрон, можеш бути певний, що помреш. Твоя кров буде на тобі».

³⁸ Шимей відповів цареві: «Те що ти кажеш, правильно. Твій слуга робитиме так, як мій володар-цар сказав». І Шимей довго жив у Єрусалимі.

³⁹ Але через три роки двоє рабів Шимея втекли до Ахіша, сина Мааки, царя Ґата, і Шимею сказали: «Твої раби в Ґаті». ⁴⁰ Тут він осідлав свого віслюка й подався до Ахіша, до Ґата шукати своїх рабів. Так Шимей пішов і привів назад своїх рабів із Ґата.

⁴¹ Коли Соломону сказали, що Шимей пішов з Ізраїлю до Ґата й повернувся, ⁴² цар покликав Шимея і сказав йому: «Чи я не наполягав на тому, щоб ти заприсягнувся Господом, і чи не застерігав я тебе: „Того дня, коли ти підеш кудись звідси, можеш бути певний—ти помреш?” Тоді ти сказав мені: „Те, що ти кажеш справедливо. Я підкорятимуся”. ⁴³ Чому ж ти тоді не дотримався клятви Господу й не підкорився моєму наказу?» ⁴⁴ Цар також сказав Шимею: «В серці своєму ти знаєш все те зло, яке ти зробив батькові моєму, Давидові. Тепер Господь відплатить тобі за всі твої лихі вчинки. ⁴⁵ Але цар Соломон буде благословенний, і Давидів трон завжди стоятиме перед Господом».

⁴⁶ По тому цар дав наказ Бенаї, сину Єгояди, і той пішов, вдарив Шимея і вбив його.

Царство тепер міцно затвердилося в Соломонових руках.

Ісус в’їжджає до Єрусалиму як Цар

(Мт. 21:1-11; Мк. 11:1-11; Ін. 12:12-19)

²⁸ Розповівши цю притчу, Ісус вирушив далі до Єрусалиму. ²⁹ Підійшовши до міст Ветфаґія та Віфанія поблизу гори, що звалася Оливною, Ісус відіслав двох Своїх учнів ³⁰ з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнутого віслючка, на якому ніхто ще не їздив.: Відв’яжіть його й приведіть сюди. ³¹ А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте віслючка?”—то ви мусите відповісти: „Він потрібен Господу”».

³² Отож двоє з учнів пішли до села й там знайшли віслючка, точно так, як Він казав їм. ³³ А коли вони віслючка відв’язували, його власники запитали їх: «Навіщо ви відв’язуєте віслючка?» ³⁴ Вони відповіли: «Він потрібен Господу». ³⁵ Привівши віслючка до Ісуса, вони поклали на нього свій одяг й посадили Його зверху.

³⁶ Коли Ісус їхав, люди стелили перед Ним на дорозі свій одяг. ³⁷ А як підійшов Він до сходу з Оливної гори, натовп учнів почав радісно й голосно славити Бога за всі чудеса, які вони побачили. ³⁸ Вони вигукували:

³⁹ Серед людей у натовпі було кілька фарисеїв. Вони звернулися до Ісуса: «Вчителю, вгамуй Своїх учнів!» ⁴⁰ Ісус відповів їм: «Повірте, якщо Мої послідовники зараз замовкнуть, то каміння почне вигукувати!»

Ісус плаче за Єрусалимом

^41-42 Коли Ісус під’їхав до Єрусалиму й, побачивши місто, Він заплакав і промовив: «Якби ж ти сьогодні знало, що тобі може принести мир! Та зараз це приховано від очей твоїх. ⁴³ Настануть дні, коли вороги твої насиплють довкола тебе вали й обложать тебе. Вони насуватимуться з усіх боків, ⁴⁴ й знищать тебе і народ, який мешкає в стінах твоїх. Вони каменя на камені не залишать там, де ти стоїш нині. Бо не впізнало ти того часу, коли Бог прийшов спасти тебе».

Ісус у храмі

(Мт. 21:12-17; Мк. 11:15-19; Ін. 2:13-22)

⁴⁵ Зайшовши у двір храму, Ісус почав виганяти звідти усіх торговців. ⁴⁶ Він промовив: «У Святому Писанні сказано: „Мій храм буде домом молитви^(B), а ви перетворили його на розбійницьке кубло!”^(C)»

⁴⁷ Щодня Ісус навчав у храмі, та головні священики, книжники та можновладці міркували, як убити Його. ⁴⁸ Вони нічого зробити не могли, бо всі люди слухали Ісуса й горнулися до Нього.

Read full chapter