1 Летопись 19-21

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Аммонійці зганьбили Давидових людей

19 Згодом помер Нагаш, цар аммонійців, а його син став царем.

² Давид сказав: «Я маю виявити прихильність до Гануна, сина Нагаша, бо його батько колись був прихильний до мене». Отож Давид вирядив посланців до Гануна висловити співчуття з приводу смерті його батька.

Коли Давидові слуги прибули до земель аммонійців до Гануна, аби висловити йому співчуття, ³ аммонійські придворні спитали Гануна: «Ти гадаєш, що Давид вшановує твого батька, оскільки прислав своїх посланців висловити тобі співчуття? Чи не прийшли сюди його люди розвідати все, скинути владу й вивідувати на цій землі».

⁴ Отож Ганун схопив Давидових посланців й ув’язнив їх. Він поголив їх^[a], обрізав їхнє вбрання аж до сідниць та й відіслав їх геть.

⁵ До Давида прийшли й розповіли йому про тих чоловіків, і він вирядив посланців їм назустріч, оскільки люди ці були дуже принижені. Цар наказав: «Залишайтеся в Єрихоні, аж доки не відростуть бороди, а тоді повертайтеся».

⁶ Коли аммонійці зрозуміли, що дуже образили Давида, то Ганун і аммонійці послали тисячу талантів^[b] срібла аби найняти колісниці й кінноту з Арам-Нагараїма^[c], Арам-Мааки та Зови. ⁷ Вони також найняли тридцять дві тисячі колісниць та царя Мааки з його військом. І вони пішли й розбили табір біля Медеви. Аммонійці зібралися з усіх міст і вийшли до бою.

⁸ Почувши про це, Давид вислав Йоава з цілим військом. ⁹ Аммонійці виступили назустріч, вишикувалися в бойовому порядку біля брами міста, а їхні царі були самі на відкритій місцевості.

¹⁰ Йоав побачив військові лаштунки, що збиралися виступити проти нього, як попереду, так і позаду. Тоді він відібрав найкращі ізраїльські загони й послав їх битися з арамійцями. ¹¹ Усіх, хто залишився, він передав під командування свого брата Авішая. І вони розташувалися проти аммонійців. ¹² Йоав попередив: «Якщо арамійці виявляться сильнішими за мене, тоді ти мусиш прийти мені на допомогу, а якщо аммонійці будуть сильнішими за тебе, тоді я допоможу тобі. ¹³ Будь сміливим, поборемося хоробро заради нашого народу та міст нашого Бога. І нехай Господь зробить так, як вважає за потрібне».

¹⁴ Йоав зі своїм військом пішов до арамійців на битву, і ті повтікали від нього. ¹⁵ Коли аммонійці побачили, що арамійці втекли, вони також кинулися навтіч від війська Авішая, брата Йоава до свого міста. І Йоав повернувся до Єрусалима.

¹⁶ Коли арамійці побачили, що ізраїльтяни їх перемогли, вони вирядили посланців і привели арамійців, що жили на іншому боці ріки Євфрат. Шофах, командуючий Хададезеровим військом, очолив їх.

¹⁷ Давидові про це доповіли, і він зібрав усіх ізраїльських воїнів і перейшов Йордан. Він наблизився до арамійців і розташував свої війська навпроти них. Давид розташував своє військо до бою, і арамійці напали на них. ¹⁸ Арамійці кинулися тікати, і військо Давида знищило сім тисяч арамійських колісниць, сорок тисяч піших воїнів, а також вони вбили Шофаха, командуючого військом.

¹⁹ Коли Хададезерові піддані побачили, що зазнали поразки від ізраїльтян, вони уклали з Давидом угоду про мир й почали йому служити. Отож арамійці відмовилися надалі допомагати аммонійцям.

Йоав розбиває аммонійців

20 Навесні, коли царі виходять на війну, Йаов вивів і своє військо й спустошив землю аммонійців. Він пішов і обліг Равву. Сам Давид залишився в Єрусалимі. Йоав напав на Равву і спустошив її.

² Давид зняв корону з голови їхнього царя^[d]. Прикрашена дорогоцінними каміннями, золота корона важила один талант^[e]. Її було покладено на голову Давида. І ще забрав він з міста багато здобичі. ³ Він вивів людей, що мешкали в місті і змусив їх працювати пилами, залізними кирками та сокирами. Так Давид учинив з усіма аммонійськими містами, а потім він з усім військом повернувся до Єрусалима.

⁴ Трохи згодом у Ґезері розпочалася війна з филистимлянами. Там хушієць Сиввекай убив Сіпая, одного з нащадків Рефаїма^[f]. Филистимлян було підкорено.

⁵ В іншій війні з филистимлянами Елханан, син Яїра, вбив Лахмі, брата гіттійця Ґоліафа, у якого руків’я списа було немов ткацький вал.

⁶ Ще в одній битві при Ґаті воював велетенський чолов’яга, на кожній руці й нозі якого було по шість пальців. Він також був нащадком Рефаїма. ⁷ Коли він заходився збиткуватися з Ізраїлю, його вбив Йонатан, син Шимеа, Давидового брата. ⁸ Ці филистимляни були нащадками Рефаїма з Ґата, і полягли вони від руки Давида та його слуг.

Давидів гріх

21 Сатана^[g] встав проти Ізраїля, він змусив Давида зробити перепис людей ізраїльських. ² Давид сказав Йоаву та командирам його війська: «Ідіть і порахуйте ізраїльтян від Беершеби до Дана. Потім подайте мені звіт, аби я знав їх чисельність».

³ Та Йоав відповів: «Нехай Господь примножить народ твій у сотні разів. О царю, хіба ж не всі вони слуги твої? Навіщо, володарю, хочеш ти це зробити? Чому це має стати прокляттям Ізраїлю?»

Филистимських велетів забито

⁴ Однак слово царя переважило слова Йоава. Отож Йоав пішов і обійшов усі землі, й повернувся до Єрусалима. ⁵ Він подав звіт Давиду про перепис населення. Усіх ізраїльтян, здатних тримати меч, було мільйон сто тисяч чоловік, а в Юдеї—чотириста сімдесят тисяч чоловік. ⁶ Йоав не рахував левитів та веніаминіїв, бо розпорядження царя було йому осоружне. ⁷ Бог також не схвалював цього наказу, і Він покарав Ізраїль.

Божа кара

⁸ Давид сказав Богу: «Я вчинив великий гріх, зробивши це. Благаю Тебе, зніми цей гріх з Твого слуги, бо я зробив величезну дурницю».

⁹ Господь сказав Ґаду, Давидовому ясновидцю: ¹⁰ «Піди й скажи Давидові про те, що говорить Господь: „Я даю тобі на вибір три покарання. Вибери одне із них, і Я саме так з тобою і вчиню”».

¹¹ Ґад пішов до Давида і сказав йому: «Ось що сказав Господь: „Роби свій вибір: ¹² чи три роки голоду, чи три місяці мечі ворогів твоїх будуть тебе переслідувати й брати гору, чи три дні меч Господній коситиме людей жахливою хворобою і Ангел Господній губитиме людей по всій землі Ізраїльській. Обміркуй і виріши, що я маю відповісти Тому, Хто мене послав”».

¹³ Давид сказав Ґаду: «Я у великій печалі. Нехай Господь мене покарає, бо милість Його величезна, але не дай мені потрапити до людських рук».

¹⁴ Отож Господь наслав моровицю на Ізраїль, і сімдесят тисяч ізраїльтян померло. ¹⁵ І послав Бог Ангела спустошити Єрусалим, але коли той саме почав руйнувати його, Господь побачив це, зажурився тією бідою і промовив до Ангела-руйнівника: «Досить, тепер прибери руку!» Ангел Господній якраз стояв біля току євусита^[h] Арауни^[i].

¹⁶ Давид підвів очі й побачив Ангела Господнього, що стояв між небом і землею, а в руці тримав оголеного меча, направленого на Єрусалим. Тоді Давид і старійшини, вбрані в жалобний одяг, упали долілиць. ¹⁷ І Давид звернувся до Бога: «Хіба ж не я видав наказ зробити перепис людей? Це я, хто вчинив гріх і справді винний в усьому. Та ці люди, що вони зробили? О Господи, мій Боже, покарай мене та родину мою, але не карай Своїх людей страшною хворобою».

¹⁸ Ангел Господній наказав Ґаду переказати Давиду, що той має піти й установити вівтар Господу на току євусита Арауни. ¹⁹ Отож Давид пішов, як сказав йому Ґад від імені Господа.

²⁰ Арауна повернувся й побачив Ангела^[j]; його чотири сини, що були з ним, сховалися. Арауна саме молотив пшеницю. ²¹ Коли Давид підійшов до Арауни, той глянув і побачив Давида. Арауна вийшов з току і вклонився Давиду до самої землі.

²² Давид сказав Арауні: «Продай мені те місце, де твій тік, щоб міг я там збудувати вівтар для Господа. Продай мені його за повну ціну, аби жахлива моровиця відступилася від людей».

²³ Тоді Арауна сказав Давиду: «Бери, нехай мій володар-цар робить на ньому те, що вважає за потрібне. Дивись, я даю бичка для жертви всеспалення, а також все дерев’яне знаряддя для вогнища і пшеницю для хлібної жертви. Я віддаю все».

²⁴ Але цар Давид сказав Арауні: «Ні, я маю купити за повну ціну, бо я не можу принести Господу того, що тобі належить, не можу приносити жертви всеспалення, які мені нічого не коштують».

²⁵ Отож Давид сплатив Арауні шістсот шекелів^[k] золота за те місце. ²⁶ Давид збудував там вівтар Господу й приніс жертви всеспалення та мирні жертви. Він гукав до Господа, і Господь відповів йому, пославши вогонь з небес на вівтар всеспалення. ²⁷ Тоді Господь наказав Ангелу, і той сховав свій меч у піхви.

²⁸ У той час, коли Давид побачив, що Господь відповів йому на току євусита Арауни, він приніс там пожертви. ²⁹ Намет Господній, який Мойсей встановив у пустелі та вівтар всеспалення були тоді на узвишші в Ґівеоні, ³⁰ але Давид був не міг піти й стати перед ними, щоб шукати Божої настанови, бо був він наляканий мечем Ангела Господнього.