Повернення ковчега Заповіту

13 Давид радився з воєначальниками тисяч і сотень, з кожним із них. ² Давид звернувся до всього зібрання Ізраїлю: «Якщо на те ваша згода та воля Господа нашого Бога, то давайте розішлемо послання в усі усюди, де є решта наших братів, в усі куточки Ізраїлю, а також священикам та левитам у міста з прилеглими пасовиськами, щоб могли вони приєднатися до нас. ³ А потім давайте повернемо ковчег Бога нашого, бо не зверталися ми до Нього за часів правління Саула».

⁴ Усе зібрання погодилося зробити так, бо це слово сподобалося всім людям.

⁵ Отож Давид зібрав усіх ізраїльтян від річки Шихор у Єгипті до Лебо-Гамата, щоб перенести ковчег Божий з Киріат-Єарима. ⁶ І пішов Давид з усіма ізраїльтянами до юдейської Ваали, тобто Киріат-Єарима, щоб узяти звідти ковчег Господа Бога, Який сидіть на троні над Херувимами. Ковчег було названо Його іменем.

⁷ Вони вивезли ковчег Божий з дому Авінадава на новому візку, а Узза та Агіо правили тим візком.

⁸ Давид і всі ізраїльтяни щиро веселилися перед Богом, співали пісні, грали на арфах, лірах, бубнах, цимбалах та сурмах.

⁹ Коли вони підійшли до Кидонового току і Узза притримав рукою ковчег, бо воли спіткнулися. ¹⁰ Господь дуже розгнівався на Уззу і вбив його, бо той торкнувся ковчега Господа. Тож Узза відразу ж помер перед Богом. ¹¹ Давид дуже розлютився через те, що Господній гнів вилився на Уззу, тому це місце й дотепер називається «Перез-Узза»^[a].

¹² Того дня Давид злякався Бога і сказав: «Як же я можу забрати з собою ковчег Божий?» ¹³ Отож Давид не забрав ковчег з собою в місто Давида, а замість цього залишив його в оселі Овед-Едома ґіттійського. ¹⁴ Ковчег Бога залишався в родині Овед-Едома, в його домі, три місяці, й Господь благословив родину Овед-Едома і все, чим він володів.

Давидове царство зростає

14 Гірам, цар Тира, відіслав до Давида послів, а також передав деревину кедра, а ще вирядив каменярів та теслярів, щоб звести йому дім. ² Давид зрозумів, що Господь затвердив його царем над Ізраїлем, і що Господь підніс його царство заради Свого народу ізраїльського.

³ Давид узяв ще більше дружин в Єрусалимі й мав ще більше синів та дочок. ⁴ Ось імена дітей, що народилися в Єрусалимі: Шаммуа, Шовав, Натан, Соломон, ⁵ Івгар, Елішуа, Елпелет, ⁶ Ноґа, Нефеґ, Яфія, ⁷ Елішама, Вееліада й Еліфелет.

Давид перемагає филистимлян

⁸ Коли филистимляни прочули, що Давида настановлено царем Ізраїлю, вони вирушили на його пошуки. Давид довідався про це й вийшов їм назустріч. ⁹ Филистимляни прийшли й напали на долину Рефаїм.

¹⁰ Давид звернувся до Бога: «Чи йти мені в бій з филистимлянами? Чи віддаси Ти їх мені?» Господь йому на те відповів: «Виходь проти них, Я віддам їх у твої руки».

¹¹ Тоді Давид із своїми воїнами підійшов до Ваал-Перазима й розбив їх там. Давид сказав: «Бог розбив моїх ворогів моєю рукою, як вода розбиває греблю». Ось чому це місце має назву Ваал-Перазим^[b]. ¹² Филистимляни залишили там своїх бовванів, і Давид наказав спалити їх.

Ще одна перемога Давида над филистимлянами

¹³ Филистимляни знову напали на долину. ¹⁴ Знову Давид звернувся до Бога за порадою, і Бог сказав йому: «Не йди просто на них, а обійди їх і напади на них від бальзамового гаю. ¹⁵ І як з верхівок дерев почуєш звуки кроків, то виходь до бою. Це означає, що Бог вийшов перед тобою, щоб розбити військо филистимлян».

¹⁶ Давид зробив так, як наказав йому Бог, і вони розгромили військо филистимлян на всьому шляху від Ґівеона до Ґезера. ¹⁷ Отож слава Давидова розліталася по всіх усюдах, і Господь нагнав страх перед Давидом на всі народи.

Ковчег Заповіту в Єрусалимі

15 Давид збудував собі дім у місті Давидовім, приготував місце для ковчега Божого і встановив для нього намет. ² Тоді Давид сказав: «Ніхто не може носити ковчег Божий, крім левитів, бо Господь вибрав їх носити ковчег Господній і служити йому повік».

³ Давид зібрав усіх ізраїльтян у Єрусалимі, щоб перенести ковчег Господній на приготовлене для нього місце. ⁴ Давид зібрав нащадків Аарона та левитів.

Давид звертається до священиків та левитів

¹¹ Потім Давид покликав священиків Задока та Авіатара й левитів Уріела, Асаю, Йоїла, Шемаю, Еліела та Аммінадава, ¹² і сказав їм: «Ви голови родин левитів, ви і ваші родичі мають очиститися, щоб принести ковчег Господа, Бога Ізраїлю, і встановити його на місці, що я приготував. ¹³ Господь Бог наш покарав нас минулого разу, бо вас не було з нами і ми не спитали Його належним чином».

¹⁴ Отож священики та левити очистилися, щоб нести ковчег Господа, Бога Ізраїлю. ¹⁵ І левити несли ковчег Божий на жердинах, на плечах, як наказував їм Мойсей, згідно зі словом Божим.

Співці

¹⁶ А ще Давид наказав головам левитів призначити з їхніх родичів співців, щоб співати радість і хвалу під звуки арф, лір та цимбалів.

¹⁷ Отож левити призначили Гемана, сина Йоїла, і його родичів Асафа, сина Верекії, а від їхніх родичів-мераріїв—Етана, син Кушая, ¹⁸ а ще помічників із їхніх родичів: Захарію, Яазіела, Шемірамота, Єгіела, Унні, Еліава, Бенаю, Маасею, Маттитію, Еліфелегу та Мікнею. А охоронцями при вході призначили Овед-Едома та Єєла.

¹⁹ Музики Геман, Асаф та Етан мали грати на бронзових цимбалах. ²⁰ Захарія, Яазіел, Шемірамот, Єгіел, Унні, Еліав, Маасея та Беная мали грати на арфах, згідно з аламотом^[c]. ²¹ Маттитія, Еліфелегу, Мікнея, Овед-Едом, Єєл та Азазія мали грати на лірах, згідно з шеминітом^[d]. ²² Кенанія, керівник співців поміж левитами, мав керувати співами, бо він був визнаний митець.

²³ Верекія та Елкана охороняли ковчег Господній. ²⁴ Священики Шеванія, Йошафат, Нетанел, Амасай, Захарія, Беная та Еліезер мали сурмити в сурми перед ковчегом Божим. Овед-Едом та Єгія також мали охороняти ковчег Господній.

²⁵ Давид, старійшини Ізраїлю та тисячні зібралися, щоб перенести ковчег Заповіту Господнього з оселі Овед-Едома з великою радістю. ²⁶ І оскільки Бог допомагав левитам, які несли ковчег Заповіту Господнього, вони принесли в жертву сім бичків та сім баранів. ²⁷ Давид і всі левити, які несли ковчег, і всі музики, й Кенанія, керівник співців, і співці були вбрані в тонкий полотняний одяг, а на Давидові був полотняний ефод^[e].

²⁸ Отож усі ізраїльтяни супроводжували ковчег Заповіту Господнього під радісні вигуки, звуки баранячих рогів, сурм, під звуки цимбалів, арф та лір.

²⁹ Коли ковчег Заповіту Господнього заносили до міста Давида, Міхал, дочка Саула, визирнула у вікно й, побачивши Давида, який танцював і веселився, вона відразу відчула до нього зневагу.

Ісус і Його брати

7 Після цього Ісус мандрував по Ґалилеї. Він не хотів йти до Юдеї, бо юдеї намірялися Його вбити.

² Наближався час юдейського свята Кущів. ³ Тож Його брати сказали Йому: «Тобі слід іти звідси до Юдеї на свято, щоб Твої послідовники могли побачити Твої діла. ⁴ Ніхто не тримає в тайні свої вчинки, якщо хоче бути відомий усім людям. Отже, якщо Ти можеш зробити це, то покажи Себе світові». ⁵ Його брати говорили це, бо навіть вони самі не вірили в Нього.

⁶ Тоді Ісус мовив до них: «Ще час Мій не настав, але вам годиться будь-який час, щоб піти туди. ⁷ Світ не може ненавидіти вас, а Мене він ненавидить, бо Я кажу людям, що вчинки їхні грішні. ⁸ Ви самі йдіть на свято. Я ж туди зараз не піду, бо час Мій іще не настав».

⁹ Сказавши так, Ісус залишився в Ґалилеї. ¹⁰ Коли брати Його пішли на свято, Він також пішов, але не відкрито, а таємно. ¹¹ Юдеї шукали Його на святі, кажучи: «Де Той Чоловік?» ¹² І багато хто поміж собою говорили про Нього в натовпі. Одні казали: «Він—добра Людина»,—а інші—«Ні, Він обдурює людей». ¹³ Та ніхто не говорив про Нього відкрито, бо всі боялися юдейських правителів.

Ісус навчає у храмі

¹⁴ Коли вже настала середина свята, Ісус прийшов до подвір’я храму і почав навчати. ¹⁵ Юдеї дуже здивувалися. Вони питали: «Звідки цей Чоловік знає так багато, ніколи не вчившись?»

¹⁶ У відповідь Ісус мовив їм: «Те, чого Я навчаю, належить не Мені. Моє вчення йде від Того, Хто послав Мене. ¹⁷ Якщо людина хоче виконати волю Божу, то зрозуміє, звідки йде вчення—від Бога, чи від Мене Самого. ¹⁸ Той, хто говорить від себе самого, намагається здобути славу лише собі. Хто ж прагне здобути славу Тому, Хто послав Його—правдивий, і немає кривди в Ньому. ¹⁹ Хіба Мойсей не дав вам Закон? Та жоден із вас не дотримується його. Чому ви намагаєтеся вбити Мене?»

²⁰ І натовп озвався: «Чи то біс змусив Тебе втратити глузд? Хто хоче Тебе вбити?»

²¹ У відповідь Ісус мовив: «Я здійснив одне чудо у суботу, і ви всі здивовані. ²² Мойсей дав вам обряд обрізання, але обрізання прийшло від предків ваших, а не від Мойсея. Ви ж інколи обрізаєте немовлят навіть по суботах! ²³ Якщо вже обрізання робите по суботах, щоб не порушити Закону Мойсеєвого, то чому ж гніваєтеся на Мене через те, що Я зцілив людину в суботу? ²⁴ Не судіть за зовнішніми ознаками, будьте обережні й судіть судом праведним».

Люди вважають, що Ісус—Христос

²⁵ Тоді деякі мешканці Єрусалиму почали казати: «Чи не Той це Чоловік, Якого хочуть убити? ²⁶ Та гляньте! Він розмовляє з натовпом відкрито, і ніхто Його не зупиняє. Може, правителі наші й справді знають, що Він—Христос? ²⁷ Проте ми знаємо, звідки родом цей Чоловік. А коли справжній Христос прийде, ніхто не знатиме, звідки Він прийшов».