Смерть царя Саула

10 У війні з филистимлянами ізраїльтяни почали тікати, багато з них полягло на горі Ґілбоа. ² Филистимляни переслідували Саула та його синів. Вони вбили Саулових синів: Йонатана, Авінадава та Малкі-Шуа. ³ Битва ставала дедалі тяжчою для Саула, і коли його наздогнали лучники, вони поранили його стрілами. ⁴ Отож Саул звернувся до свого зброєносця: «Дістань меч і заколи мене, інакше ці необрізані^[a] познущаються й позбиткуються з мене». Але його зброєносець відмовився, бо він був дуже нажаханий. Тоді Саул витягнув власного меча і впав на його вістря.

⁵ Коли зброєносець побачив, що Саул мертвий, він також упав на свій меч й помер. ⁶ Тож Саул помер, троє його синів і вся його родина померли разом з ним.

⁷ Коли ізраїльтяни, що жили в долині, побачили, що військо втекло, а Саул із синами помер, вони полишили свої міста й повтікали. Тоді прийшли филистимляни та оселилися там.

⁸ Наступного дня, коли филистимляни прийшли грабувати загиблих, вони знайшли тіла Саула та його синів на горі Ґілбоа. ⁹ Вони роздягли Саула, взяли його відтяту голову і озброєння й розіслали гінців по филистимських землях із доброю звісткою для своїх бовванів та людей. ¹⁰ Вони поклали його зброю у храмі своїх богів, а череп його повісили у храмі Даґона^[b].

¹¹ Коли усі люди в Явеш-Ґілеаді дізналися про все, що филистимляни зробили з Саулом, ¹² тоді усі хоробрі чоловіки пішли й забрали тіла Саула та його синів і принесли назад у Явеш. Потім вони поховали їхні останки під дубом у Явеші і постилися протягом семи днів.

¹³ Саул помер через свою невірність Господу, бо не дотримувався Господніх заповідей. І за те, що за порадою він звертався не до Господа, а до ворожки. ¹⁴ Отож Господь і вбив його і віддав царство Давидові, синові Єссея.

Давид стає царем ізраїльським

11 Тоді весь Ізраїль зібрався до Давида в Хеврон, і сказали люди: «Поглянь-но на нас! Ми твоя плоть і кров! ² Навіть раніше, коли нами правив Саул, саме ти вів нас, ізраїльтян, у бій». Господь Бог твій пообіцяв тобі: «Ти пастимеш Мій народ ізраїльський і станеш його правителем».

³ Усі старійшини Ізраїлю прийшли до царя в Хеврон, де Давид уклав з ними угоду перед Господом. І помазали вони Давида царем Ізраїлю, як наказав їм Господь через Самуїла.

Давид здобуває Єрусалим

⁴ Давид і всі ізраїльтяни пішли до Єрусалима, тобто Євуса, де мешкали євусити, які там мешкали. ⁵ Жителі Євуса сказали Давиду: «Ти ніколи не ввійдеш у місто». Однак Давид захопив укріплення Сіон, яке стало містом Давида.

⁶ Давид сказав: «Перший, хто піде в атаку на євуситів, стане вождем і князем». І Йоав, син Зеруї, пішов перший у бій, отож він і став вождем.

⁷ Потім Давид оселився в тій фортеці, тому й має вона назву місто Давидове. ⁸ Він збудував місто з усіх боків: від Мілло і аж ген довкола, а Йоав відновив решту міста. ⁹ Давид ставав дедалі могутнішим, і Господь Всемогутній був з ним.

Три герої

¹⁰ Ось командири Давидових воїнів, хто потужно підтримував його царювання разом і з усім Ізраїлем зробив його царем, згідно зі словом Господа щодо Ізраїлю.

¹¹ Ось список могутніх воїнів Давидових: Яшовеам-хакмонієць^[c], який був найголовнішим із трьох. Він списом убив триста чоловік в одній битві.

¹² Наступним був Елеазар, син Додая^[d], агогієць, один із трьох^[e] могутніх воїнів. ¹³ Він був разом із Давидом у Пас-Даммимі, коли филистимляни збиралися на битву. Частина поля була засіяна ячменем. Коли ізраїльтяни почали тікати від филистимлян, ¹⁴ аж Елеазар та його люди встали посеред поля й захистили його і розбили филистимлян. Того дня Господь дарував їм велику перемогу.

¹⁵ Троє командирів тридцяти воїнів пробралися до Давида, який переховувався в печері у скелі Адуллам, бо филистимське військо розташувалося в долині Рефаїм. ¹⁶ У той час Давид був у фортеці, а филистимські воїни знаходилися у Віфлеємі. ¹⁷ Давида мучила спрага, і він сказав: «От якби хтось приніс мені води напитися з Віфлеємської криниці, що біля брами».

¹⁸ Тоді ті троє прорвали кордон филистимлян, набрали води з Віфлеємської криниці, що біля брами, й принесли Давидові. Але він відмовився пити ту воду і вилив її як пожертву Господу. ¹⁹ «Хай буду я проклятий Богом, якщо я вип’ю цю воду,—сказав Давид.—Чи можу я пити кров людей цих? Бо ж вони ризикували своїм життям, аби принести її». Отож Давид нізащо не погодився випити ту воду. Ось такі були подвиги цих трьох героїв.

Інші відважні воїни

²⁰ Авішай, брат Йоава, був командиром трійок. Він зі списом вийшов проти трьохсот чоловік і вбив їх. Тож ім’я його стало таким же славетним, як імена тих трьох героїв. ²¹ Авішая шанували ще більше, ніж тих трьох^[f], адже він став їхнім командиром, хоч він і не належав до них.

²² Беная, син Єгояди з Кавзеела, був хоробрим воїном, який здійснив багато видатних подвигів. Він убив двох найкращих моавських воїнів, а ще одного сніжного дня він спустився в яму і забив там лева. ²³ Він також убив єгиптянина, який був п’ять ліктів заввишки^[g]. Хоч в руках у єгиптянина був спис завдовжки з ткацький вал, Беная виступив проти нього лише з дубцем. Беная вихопив списа з рук єгиптянина і вбив того його ж списом. ²⁴ Беная, син Єгояди, зробив багато подібних подвигів і став славетним, як і ті три герої. ²⁵ Його шанували більше, ніж будь-кого з тридцяти воїнів особливих підрозділів, але до трійці він все ж таки не входив.: Давид призначив його командиром своїх охоронців.

Тридцять героїв

²⁶ Відважними воїнами були:

Відважні воїни, що пристали до Давида

12 Ось мужі, що прийшли до Давида у Зиклаґ, де він тоді все ще переховувався від Саула, сина Кіша. Вони були серед воїнів, що допомагали йому в бою. ² Були вони лучниками і вміли добре стріляти з лука та влучно кидати каміння як правою, так і лівою рукою. З Саулових братів, з коліна Веніамина:

З коліна Ґада

⁸ З синів Ґадових пристали до Давида, коли він переховувався в пустелі, мужні воїни, треновані для бою, які справно володіли щитом та списом. Вони були люті, як леви, і швидкі, як гірські сарни. ⁹ Перший був Езер, другий—Овдій, третій—Еліав, ¹⁰ четвертий—Мишаманна, п’ятий—Єремія, ¹¹ шостий—Аттай, сьомий—Еліел, ¹² восьмий—Йоханан, дев’ятий—Елзавад, ¹³ десятий—Єремія, одинадцятий—Макваннай.

¹⁴ Ці гадії були начальниками війська. Слабкіші загони цього війська перемагали сотню ворогів, а найбільш досвідчені—тисячу. ¹⁵ Саме ці мужі перейшли ріку Йордан у перший місяць, під час повені й порозганяли всіх, хто жив у долинах на сході та заході.

Інші Давидові воїни

¹⁶ Дехто з людей Веніамина та Юди також прийшов до Давида у схованку. ¹⁷ Давид вийшов їм назустріч і сказав: «Якщо ви прийшли з миром до мене, щоб допомогти, то я буду вельми радий приєднати вас. Але якщо ви прийшли, щоб видати мене ворогу, то хоч я й чистий від неправедних вчинків, але нехай тоді Бог ваших пращурів побачить це й покарає вас».

¹⁸ Тоді дух зійшов на Амасая, що очолював загін тридцяти^[h], і сказав він:

Отож Давид радо їх прийняв і призначив командирами над своїми підрозділами.

¹⁹ Дехто з людей Манассії також пристали до Давида, коли пішов він з филистимлянами проти Саула, але Давид не допомагав филистимлянам, бо правителі филистимські, порадившись між собою, відіслали його, кажучи: «Він перейде до свого володаря Саула, і це коштуватиме нам голів». ²⁰ Коли він прийшов у Зиклаґ, то від Манассії перейшли на його бік: Аднах, Йозавад, Єдіаел, Михаїл, Язавад, Елігу та Зіллетай—воєначальники над тисячами Манассієвими.

²¹ І вони допомагали Давиду битися з ворожими загонами, бо всі вони були відважні воїни і стали воєначальниками і в цьому війську.

Інші люди, що пристали до Давида в Хевроні

²² Отож день у день додавалося людей, що приходили до Давида на підмогу, аж стало військо могутнім, як військо Бога. ²³ Ось чисельність військових загонів, споряджених до бою, що прийшли до Давида в Хеврон, аби царство Саула передати Давиду, як наказав Господь:

³⁸ Усі ці воїни, зібрані у військові підрозділи, прийшли до Хеврона з одностайним наміром настановити Давида царем над усім Ізраїлем. Решта ізраїльтян також одностайно прагли настановити Давида царем. ³⁹ Вони провели три дні там з Давидом; вони їли й пили, оскільки родичі забезпечили їх усім. ⁴⁰ А також їхні сусіди, аж від Іссахаа, Завулона та Нафталі, приходили й привозили їжу на ослах, верблюдах, мулах та биках. Вони поставили велику кількість борошна, фіґових тістечок, вина й оливи, бичків та багато овець, бо була велика радість в Ізраїлі.

⁴⁵ Пророки писали: „І Бог їх усіх навчить”^(A). Кожен, хто слухає Отця і навчається у Нього, приходить до Мене. ⁴⁶ Лише Той бачив Отця, Хто прийшов від Нього. І ніхто інший Його не бачив.

⁴⁷ Істинно кажу вам: хто вірить, той має вічне життя. ⁴⁸ І Я—той хліб, що дає життя. ⁴⁹ Ваші пращури їли манну Небесну в пустелі, але вони вмерли. ⁵⁰ Я ж—той хліб, що йде з небес, а кожний, хто його з’їсть, той не помре ніколи. ⁵¹ Я—хліб живий, що зійшов з небес, і хто скуштує цього хліба, той житиме вічно. Хліб, що Я дарую,—тіло Моє, що віддаю за життя світу».

⁵² Тоді юдеї почали сперечатися поміж собою, кажучи: «Як Він може дати нам Своє тіло, щоб ми Його їли?» ⁵³ А Ісус їм на те відповів: «Істинно кажу вам: поки не покуштуєте тіла Сина Людського і не вип’єте крові Його, не матимете справжнього життя в собі. ⁵⁴ Той, хто їсть Тіло Моє і п’є кров Мою, має вічне життя, і Я воскрешу того в останній день. ⁵⁵ Тіло Моє—то істинна їжа, а кров Моя—істинний напій. ⁵⁶ Той, хто їсть тіло Моє і п’є кров Мою, лишається в Мені, а Я—в ньому. ⁵⁷ Як Отець Живий Мене послав, і Я живу Отцем Своїм, так само і той, хто їсть тіло Моє, житиме Мною. ⁵⁸ Ось що це за хліб, що з Неба зійшов. Це не так, як пращури ваші, котрі їли манну Небесну і повмирали. Той же, хто їстиме цей хліб, житиме вічно». ⁵⁹ Все це Ісус говорив, навчаючи в синагозі в Капернаумі.

Ісусове Слово про вічне життя

⁶⁰ Багато хто з Ісусових учнів, почувши це, сказав: «Таке вчення важко сприйняти. Хто може прийняти таке?»

⁶¹ Ісус Сам знав, що Його учні нарікали на це, тож спитав: «Ви турбуєтеся про це вчення? ⁶² А якщо побачите, як Син Людський повертається туди, звідки Він прийшов? ⁶³ Лише Дух приносить життя. Тіло ж не має ніякого значення. Слова, що Я мовив вам,—від Духа, і вони дають життя. ⁶⁴ Та є серед вас такі, що не вірять». (Він так сказав, бо знав від самого початку тих, хто не віритиме, і того, хто зрадить Його). А потім додав: ⁶⁵ «Ось чому Я сказав вам, що жоден не зможе прийти до Мене, доки Отець не дозволить йому». ⁶⁶ Після цього багато хто з Його учнів повернули назад і більше не йшли за Ним.

⁶⁷ Тоді Ісус запитав у дванадцятьох апостолів: «Невже й ви теж хочете покинути Мене?» ⁶⁸ У відповідь Йому Симон-Петро сказав: «Господи, до кого ж ми підемо? Ти маєш слова, що приносять вічне життя. ⁶⁹ Ми повірили в Тебе, ми знаємо, що Ти—Божий Святий».

⁷⁰ Ісус відповів їм: «Хіба Я не вибрав вас дванадцятьох? Але один із вас—диявол!» ⁷¹ Він казав про Юду, сина Симона Іскаріота, бо хоч той і був одним з дванадцятьох апостолів, але мав зрадити Ісуса.