1-е к Фессалоникийцам 1-5
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Вітання
1 Вітання від Павла, Силуана й Тимофія церкві солунській, яка належить Богу Отцю і Господу Ісусу Христу. Благодать Божа вам і мир.
Про життя і віру солунян
2 Ми завжди дякуємо Богові за вас усіх і згадуємо про вас у своїх молитвах. 3 Ми ніколи не забуваємо перед Богом, Отцем нашим, про труди ваші завдяки вірі, про працю вашу, що йде від любові вашої, і про терпіння ваше, що надихане надією на Господа нашого Ісуса Христа.
4 Ми знаємо, брати і сестри улюблені Богом, що Він обрав саме вас бути Його народом. 5 Бо наша Благовість дійшла до вас не лише словами, а з силою, з Духом Святим, з глибоким переконанням у її істинності. Ви знаєте, як ми жили, коли були з вами. І це було заради вас. 6 І ви стали подібними до нас і Господа. Ви прийняли Послання серед багатьох мук із радістю, що йде від Святого Духа.
7 Отож бо й стали ви взірцевим прикладом для всіх віруючих у Македонії та Ахаї. 8 Бо Слово Господнє йшло від вас, й було його чути поза межами Греції, і про віру вашу стало відомо повсюди. Тож нам не треба нічого казати.
9 Усюди люди самі говорять, про те, як прийняли ви нас, і про те, як відвернулися ви від бовванів, щоб служити живому та істинному Богові. 10 І щоб очікувати пришестя Його Сина з небес—Того, Кого Бог воскресив із мертвих, а саме Ісуса, Який спасе нас від прийдешнього гніву Божого.
Павлові труди в Солуні
2 Браття і сестри, ви самі знаєте, що наш прихід до вас не був марним. 2 Як вам відомо, перед нашим приходом до вас, ми зазнали страждань і зневаги у Филипах. Але з допомогою нашого Бога ми відважилися проповідувати вам Добру Звістку, що йде від Бога, незважаючи на сильний опір.
3 Насправді вчення наше не є наслідком ні обману, ні нечистих намірів, ні лукавства. 4 Навпаки, ми говоримо як люди, яких, після багатьох випробувань, Бог визнав гідними довіри нести Добру Звістку. Тож ми не людям намагаємося догоджати, а Богові, Який бачить, що в серцях наших.
5 Як ви знаєте, ми ніколи не приходили до вас з улесливими словами, проповіді наші ніколи не були засобом приховати нашу пожадливість. Бог тому свідок! 6 Ми не шукали похвали ні від людей, ні від вас, ані від кого іншого.
7 Як апостоли Христові, ми могли б використати нашу владу примусити вас допомогти нам, але ми були лагідні[a] з вами, ніби мати, яка з любов’ю дбає про дітей своїх. 8 Відчуваючи таку любов до вас, ми готові були розділити з вами не лише Добру Звістку Божу, але й життя наше. 9 Браття і сестри, я знаю, що ви пам’ятаєте наш тяжку працю. Ми працювали день і ніч, щоб нікого з вас не обтяжувати, проповідуючи вам Добру Звістку Божу.
10 Ви тому свідки і Бог тому свідок, як свято, праведно й бездоганно поводилися ми з вами, віруючими. 11 Ви добре знаєте, що ставилися ми до кожного з вас, як батько до своїх власних дітей. 12 Ми підбадьорювали вас, втішали й спонукали жити так, як це бажано Богові. Він закликає вас увійти до Його Царства й розділити Його славу.
13 Тому ми постійно дякуємо Богові, що, одержавши Послання[b] Боже, від нас почуте, ви прийняли його не як людське слово, а таким, яким воно є насправді—Посланням Божим, що діє у вас, віруючих. 14 Бо ви, брати і сестри, подібні до церков Господніх в Юдеї[c], які належать Ісусу Христу: ви постраждали від своїх співвітчизників так само, як і вона[d] від своїх—юдеїв. 15 Ті євреї вбили Господа Ісуса і пророків, та вигнали нас зі своєї землі. Вони не до вподоби Богові і виступають проти всіх людей. 16 Вони намагаються перешкодити нам проповідувати поганам, щоб ті змогли спастися. Але ж всім цим вони лише додають все більше гріха до тих, що вже скоїли. І зрештою, їх спіткає гнів Божий.
Павло бажає відвідати їх знову
17 Щодо нас, брати і сестри, то ми розлучилися ненадовго. Ми розлучилися тілом, а не думками. Ми сповнені великого бажання побачити вас. 18 Так, ми дуже хотіли прийти до вас. Особливо я, Павло, знову і знову намагався прийти, але сатана перешкоджав нам.
19 Тож хіба не ви наша надія, радість і вінець наш, яким ми так пишатимемося, коли станемо перед Господом нашим Ісусом в день Його пришестя? 20 Так, ви—наша шана і радість!
Прихід Тимофія до солунян
3 Тож не в змозі це більше витримати, ми вирішили самі залишитися в Афінах. 2-3 Ми послали Тимофія, нашого брата і товариша в праці Божій, у проголошенні Доброї Звістки про Христа. Ми послали його, щоб зміцнити вас і підбадьорити в вашій вірі, щоб ніхто не похитнувся через ці труднощі, які маємо ми зараз. Бо ви самі знаєте, що ми призначені на це.
4 Навіть коли ми були з вами, то наперед застерігали вас, що страждатимемо. Тож, як вам добре відомо, воно так і сталося. 5 Отже, не маючи змоги більше чекати, я вирядив Тимофія довідатися про вашу віру. Я боявся, щоб лукавий часом не спокусив вас, і щоб наш тяжкий труд не був марний.
6 Але Тимофій щойно повернувся від вас і приніс нам Добру Звістку про віру вашу і любов. Він сказав нам, що ви завжди тепло згадуєте про нас, і що маєте сильне бажання побачити нас так само, як і ми бажаємо побачити вас. 7 Тож, брати і сестри, у всіх наших стражданнях і гоніннях ми підбадьорилися вірою вашою.
8 Так, ми тепер сповнені життя, бо знаємо, що ви міцно стоїте в Господі. 9 Яку подяку ми можемо віддати Богові за вас, за всю ту радість, що ми маємо перед нашим Богом? 10 Ми ревно молимось і вдень, і вночі, щоб змогли ми вас побачити знов і дати вам усе необхідне, аби зміцнити вашу віру.
11 Тож нехай сам Бог наш і Отець і Господь Ісус спрямують наш шлях до вас. 12 Нехай Господь примножить і збагатить вас любов’ю одне до одного й до всіх інших, так само, як і ми сповнені любові до вас. 13 Нехай Він зміцнить в вас бажання праведного життя і зробить вас невинними й святими перед Богом нашим і Отцем у час пришестя Господа нашого Ісуса з усіма Його святими людьми.
Життя, що до вподоби Богу
4 Браття і сестри! Зараз я маю ще дещо вам сказати. Ви одержали від нас учення, де сказано, як вам належить жити, щоб це було до вподоби Богові. Ви так і живете. Та ми благаємо і закликаємо вас як послідовників Господа Ісуса й далі продовжувати так жити, але з іще більшим завзяттям. 2 Бо ви ж знаєте, які настанови ми дали вам волею Господа Ісуса. 3 А Бог ось чого бажає: щоб ви були святі, щоб уникали розпусти. 4-5 Він бажає, щоб кожен із вас навчився контролювати тіло своє і тримати його у святості й честі, а не віддаватися хіті й пристрасті, мов ті погани, хто не знають Бога[e]. 6 Він також бажає, щоб ніхто не кривдив брата свого і не обдурював його, бо Господь покарає людей за такі гріхи. Ми вам уже казали про це і застерігали вас. 7 Бо Бог покликав нас бути святими, а не жити в гріху. 8 Отже, хто відкидає вчення, той зневажає не людей, а Бога, Який дає вам також і Духа Святого.
9 Щодо любові вашої до братів і сестер в Христі, то ви не потребуєте, щоб ми писали вам про це. Адже Бог навчив вас самих любити одне одного. 10 І ви справді так і поводитеся з братами своїми по всій Македонії. Та ми закликаємо вас, брати і сестри, ще міцніше любити їх.
11 Прагніть жити в мирі, дбайте про своє діло, самі заробляйте собі на прожиток, як ми і наказували вам. 12 Та якщо ви так робитиме, то невіруючі поважатимуть ваш спосіб життя, і ви ніколи не залежатиме ні від кого в потребах своїх.
Прихід Господа
13 Ми хочемо, щоб ви знали, брати і сестри, щоб ви не сумували за тими, хто помер, як ті люди, хто не має надії. 14 Бо коли ми віримо, що Ісус помер, а потім воскрес із мертвих, то ми віримо і в те, що Бог так само поверне з Ісусом і тих, хто помер.
15 І те, що ми кажемо вам зараз є Посланням Божим: ми, хто все ще житиме під час пришестя Господнього, приєднаємося до Нього, але звісно, ми не будемо попереду померлих. 16 Та коли голосно пролунає наказ Архангела і просурмлять Божі сурми, то Господь сам зійде з небес, і ті, хто помер в Христі, воскреснуть першими. 17 Після цього ми, хто лишиться живими, будемо піднесені на хмари разом із померлими, щоб зустрітися з Господом на небесах. Отже, ми будемо з Господом вічно. 18 Тож втішайте одне одного цими словами.
Готуйтеся до пришестя Господнього
5 Немає потреби писати вам, брати і сестри, про часи і строки. 2 Ви самі добре знаєте, що День, коли повернеться Господь, прийде несподівано, мов злодій уночі. 3 Люди казатимуть: «Усе мирно і спокійно». І тоді зненацька настигне їх загибель, немов муки вагітної жінки. Й ніхто з них не уникне смерті!
4 Але ви, брати і сестри, не перебуваєте в темряві, та той День не застане вас зненацька, немов злодій. 5 Бо всі ви належите світлу і дню. Ми не належимо ні ночі, ані темряві. 6 Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо і маймо самовладання. 7 Бо ті, хто сплять—сплять уночі, і хто п’є—впивається вночі. 8 Та оскільки ми належимо дню, то матимемо самовладання. Вберемося ж у панцир віри й любові та в шолом надії на спасіння.
9 Бог вибрав нас не для того, щоб терпіли ми гнів Його, а щоб ми дістали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа. 10 Він помер за нас, щоб ми, чи живемо, чи вмерли вже, коли Він прийде, змогли жити разом із Ним. 11 Тож підбадьорюйте і зміцнюйте духовно одне одного, як ви вже це й робите.
Останні настанови й вітання
12 Але благаємо вас, брати і сестри, шануйте тих послідовників Господніх, хто тяжко трудиться серед вас, навчаючи і піклуючись про вас. 13 Любіть їх і ставтеся до них з якнайбільшою повагою за їхню працю.
Живіть у мирі між собою. 14 Ми благаємо вас, браття: наставляйте на розум ледарів, втішайте малодушних, допомагайте слабким. Будьте терплячі з усіма.
15 Пильнуйте, щоб ніхто не платив злом за зло, та завжди намагайтеся робити добро одне одному і всім людям.
16 Будьте завжди радісні. 17 Постійно моліться. 18 Дякуйте Богові при всіх обставинах, бо саме так Господь хоче, щоб ви жили в Христі Ісусі.
19 Не давайте згаснути[f] Духові Святому. 20 Не ставтеся з презирством до пророцтва, 21 але ж зробіть звичкою для себе все перевіряти, щоб бути певними у тому, що те чи інше йде від Бога. Тримайтеся добра, 22 та стережіться всілякого зла.
23 І нехай сам Бог, Джерело миру, зробить вас чистими і відданими Йому. Нехай усе єство ваше—дух, душа і тіло будуть збережені непорочними до приходу Господа нашого Ісуса Христа. 24 Бо Той, Хто покликав вас, здійснить це. Йому можна довіритися.
25 Браття і сестри, просимо, моліться й за нас. 26 Вітайте всіх братів святим поцілунком[g]. 27 Заклинаю вас Господом прочитати цього листа всім братам. 28 Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа буде з вами.
Footnotes
- 2:7 були лагідні У деяких грецьких рукописах наводиться «ми стали немовлятами».
- 2:13 Послання Див.: «Добра Звістка».
- 2:14 Юдея Земля, де Ісус Христос жив та проповідував, і де заснував Свою церкву.
- 2:14 вона Або «люди, які належать до церкви».
- 4:4-5 Він бажає… не знають Бога Це також можна перекласти як: «Бог бажає, щоб ви навчилися жити із вашими жінками в святості і з пошаною до Бога».
- 5:19 Не давайте згаснути Або «не припиняте праці».
- 5:26 святим поцілунком Або «особливим вітанням».
1-е к Фессалоникийцам 1-5
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Вітання
1 Вітання від Павла, Силуана й Тимофія церкві солунській, яка належить Богу Отцю і Господу Ісусу Христу. Благодать Божа вам і мир.
Про життя і віру солунян
2 Ми завжди дякуємо Богові за вас усіх і згадуємо про вас у своїх молитвах. 3 Ми ніколи не забуваємо перед Богом, Отцем нашим, про труди ваші завдяки вірі, про працю вашу, що йде від любові вашої, і про терпіння ваше, що надихане надією на Господа нашого Ісуса Христа.
4 Ми знаємо, брати і сестри улюблені Богом, що Він обрав саме вас бути Його народом. 5 Бо наша Благовість дійшла до вас не лише словами, а з силою, з Духом Святим, з глибоким переконанням у її істинності. Ви знаєте, як ми жили, коли були з вами. І це було заради вас. 6 І ви стали подібними до нас і Господа. Ви прийняли Послання серед багатьох мук із радістю, що йде від Святого Духа.
7 Отож бо й стали ви взірцевим прикладом для всіх віруючих у Македонії та Ахаї. 8 Бо Слово Господнє йшло від вас, й було його чути поза межами Греції, і про віру вашу стало відомо повсюди. Тож нам не треба нічого казати.
9 Усюди люди самі говорять, про те, як прийняли ви нас, і про те, як відвернулися ви від бовванів, щоб служити живому та істинному Богові. 10 І щоб очікувати пришестя Його Сина з небес—Того, Кого Бог воскресив із мертвих, а саме Ісуса, Який спасе нас від прийдешнього гніву Божого.
Павлові труди в Солуні
2 Браття і сестри, ви самі знаєте, що наш прихід до вас не був марним. 2 Як вам відомо, перед нашим приходом до вас, ми зазнали страждань і зневаги у Филипах. Але з допомогою нашого Бога ми відважилися проповідувати вам Добру Звістку, що йде від Бога, незважаючи на сильний опір.
3 Насправді вчення наше не є наслідком ні обману, ні нечистих намірів, ні лукавства. 4 Навпаки, ми говоримо як люди, яких, після багатьох випробувань, Бог визнав гідними довіри нести Добру Звістку. Тож ми не людям намагаємося догоджати, а Богові, Який бачить, що в серцях наших.
5 Як ви знаєте, ми ніколи не приходили до вас з улесливими словами, проповіді наші ніколи не були засобом приховати нашу пожадливість. Бог тому свідок! 6 Ми не шукали похвали ні від людей, ні від вас, ані від кого іншого.
7 Як апостоли Христові, ми могли б використати нашу владу примусити вас допомогти нам, але ми були лагідні[a] з вами, ніби мати, яка з любов’ю дбає про дітей своїх. 8 Відчуваючи таку любов до вас, ми готові були розділити з вами не лише Добру Звістку Божу, але й життя наше. 9 Браття і сестри, я знаю, що ви пам’ятаєте наш тяжку працю. Ми працювали день і ніч, щоб нікого з вас не обтяжувати, проповідуючи вам Добру Звістку Божу.
10 Ви тому свідки і Бог тому свідок, як свято, праведно й бездоганно поводилися ми з вами, віруючими. 11 Ви добре знаєте, що ставилися ми до кожного з вас, як батько до своїх власних дітей. 12 Ми підбадьорювали вас, втішали й спонукали жити так, як це бажано Богові. Він закликає вас увійти до Його Царства й розділити Його славу.
13 Тому ми постійно дякуємо Богові, що, одержавши Послання[b] Боже, від нас почуте, ви прийняли його не як людське слово, а таким, яким воно є насправді—Посланням Божим, що діє у вас, віруючих. 14 Бо ви, брати і сестри, подібні до церков Господніх в Юдеї[c], які належать Ісусу Христу: ви постраждали від своїх співвітчизників так само, як і вона[d] від своїх—юдеїв. 15 Ті євреї вбили Господа Ісуса і пророків, та вигнали нас зі своєї землі. Вони не до вподоби Богові і виступають проти всіх людей. 16 Вони намагаються перешкодити нам проповідувати поганам, щоб ті змогли спастися. Але ж всім цим вони лише додають все більше гріха до тих, що вже скоїли. І зрештою, їх спіткає гнів Божий.
Павло бажає відвідати їх знову
17 Щодо нас, брати і сестри, то ми розлучилися ненадовго. Ми розлучилися тілом, а не думками. Ми сповнені великого бажання побачити вас. 18 Так, ми дуже хотіли прийти до вас. Особливо я, Павло, знову і знову намагався прийти, але сатана перешкоджав нам.
19 Тож хіба не ви наша надія, радість і вінець наш, яким ми так пишатимемося, коли станемо перед Господом нашим Ісусом в день Його пришестя? 20 Так, ви—наша шана і радість!
Прихід Тимофія до солунян
3 Тож не в змозі це більше витримати, ми вирішили самі залишитися в Афінах. 2-3 Ми послали Тимофія, нашого брата і товариша в праці Божій, у проголошенні Доброї Звістки про Христа. Ми послали його, щоб зміцнити вас і підбадьорити в вашій вірі, щоб ніхто не похитнувся через ці труднощі, які маємо ми зараз. Бо ви самі знаєте, що ми призначені на це.
4 Навіть коли ми були з вами, то наперед застерігали вас, що страждатимемо. Тож, як вам добре відомо, воно так і сталося. 5 Отже, не маючи змоги більше чекати, я вирядив Тимофія довідатися про вашу віру. Я боявся, щоб лукавий часом не спокусив вас, і щоб наш тяжкий труд не був марний.
6 Але Тимофій щойно повернувся від вас і приніс нам Добру Звістку про віру вашу і любов. Він сказав нам, що ви завжди тепло згадуєте про нас, і що маєте сильне бажання побачити нас так само, як і ми бажаємо побачити вас. 7 Тож, брати і сестри, у всіх наших стражданнях і гоніннях ми підбадьорилися вірою вашою.
8 Так, ми тепер сповнені життя, бо знаємо, що ви міцно стоїте в Господі. 9 Яку подяку ми можемо віддати Богові за вас, за всю ту радість, що ми маємо перед нашим Богом? 10 Ми ревно молимось і вдень, і вночі, щоб змогли ми вас побачити знов і дати вам усе необхідне, аби зміцнити вашу віру.
11 Тож нехай сам Бог наш і Отець і Господь Ісус спрямують наш шлях до вас. 12 Нехай Господь примножить і збагатить вас любов’ю одне до одного й до всіх інших, так само, як і ми сповнені любові до вас. 13 Нехай Він зміцнить в вас бажання праведного життя і зробить вас невинними й святими перед Богом нашим і Отцем у час пришестя Господа нашого Ісуса з усіма Його святими людьми.
Життя, що до вподоби Богу
4 Браття і сестри! Зараз я маю ще дещо вам сказати. Ви одержали від нас учення, де сказано, як вам належить жити, щоб це було до вподоби Богові. Ви так і живете. Та ми благаємо і закликаємо вас як послідовників Господа Ісуса й далі продовжувати так жити, але з іще більшим завзяттям. 2 Бо ви ж знаєте, які настанови ми дали вам волею Господа Ісуса. 3 А Бог ось чого бажає: щоб ви були святі, щоб уникали розпусти. 4-5 Він бажає, щоб кожен із вас навчився контролювати тіло своє і тримати його у святості й честі, а не віддаватися хіті й пристрасті, мов ті погани, хто не знають Бога[e]. 6 Він також бажає, щоб ніхто не кривдив брата свого і не обдурював його, бо Господь покарає людей за такі гріхи. Ми вам уже казали про це і застерігали вас. 7 Бо Бог покликав нас бути святими, а не жити в гріху. 8 Отже, хто відкидає вчення, той зневажає не людей, а Бога, Який дає вам також і Духа Святого.
9 Щодо любові вашої до братів і сестер в Христі, то ви не потребуєте, щоб ми писали вам про це. Адже Бог навчив вас самих любити одне одного. 10 І ви справді так і поводитеся з братами своїми по всій Македонії. Та ми закликаємо вас, брати і сестри, ще міцніше любити їх.
11 Прагніть жити в мирі, дбайте про своє діло, самі заробляйте собі на прожиток, як ми і наказували вам. 12 Та якщо ви так робитиме, то невіруючі поважатимуть ваш спосіб життя, і ви ніколи не залежатиме ні від кого в потребах своїх.
Прихід Господа
13 Ми хочемо, щоб ви знали, брати і сестри, щоб ви не сумували за тими, хто помер, як ті люди, хто не має надії. 14 Бо коли ми віримо, що Ісус помер, а потім воскрес із мертвих, то ми віримо і в те, що Бог так само поверне з Ісусом і тих, хто помер.
15 І те, що ми кажемо вам зараз є Посланням Божим: ми, хто все ще житиме під час пришестя Господнього, приєднаємося до Нього, але звісно, ми не будемо попереду померлих. 16 Та коли голосно пролунає наказ Архангела і просурмлять Божі сурми, то Господь сам зійде з небес, і ті, хто помер в Христі, воскреснуть першими. 17 Після цього ми, хто лишиться живими, будемо піднесені на хмари разом із померлими, щоб зустрітися з Господом на небесах. Отже, ми будемо з Господом вічно. 18 Тож втішайте одне одного цими словами.
Готуйтеся до пришестя Господнього
5 Немає потреби писати вам, брати і сестри, про часи і строки. 2 Ви самі добре знаєте, що День, коли повернеться Господь, прийде несподівано, мов злодій уночі. 3 Люди казатимуть: «Усе мирно і спокійно». І тоді зненацька настигне їх загибель, немов муки вагітної жінки. Й ніхто з них не уникне смерті!
4 Але ви, брати і сестри, не перебуваєте в темряві, та той День не застане вас зненацька, немов злодій. 5 Бо всі ви належите світлу і дню. Ми не належимо ні ночі, ані темряві. 6 Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо і маймо самовладання. 7 Бо ті, хто сплять—сплять уночі, і хто п’є—впивається вночі. 8 Та оскільки ми належимо дню, то матимемо самовладання. Вберемося ж у панцир віри й любові та в шолом надії на спасіння.
9 Бог вибрав нас не для того, щоб терпіли ми гнів Його, а щоб ми дістали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа. 10 Він помер за нас, щоб ми, чи живемо, чи вмерли вже, коли Він прийде, змогли жити разом із Ним. 11 Тож підбадьорюйте і зміцнюйте духовно одне одного, як ви вже це й робите.
Останні настанови й вітання
12 Але благаємо вас, брати і сестри, шануйте тих послідовників Господніх, хто тяжко трудиться серед вас, навчаючи і піклуючись про вас. 13 Любіть їх і ставтеся до них з якнайбільшою повагою за їхню працю.
Живіть у мирі між собою. 14 Ми благаємо вас, браття: наставляйте на розум ледарів, втішайте малодушних, допомагайте слабким. Будьте терплячі з усіма.
15 Пильнуйте, щоб ніхто не платив злом за зло, та завжди намагайтеся робити добро одне одному і всім людям.
16 Будьте завжди радісні. 17 Постійно моліться. 18 Дякуйте Богові при всіх обставинах, бо саме так Господь хоче, щоб ви жили в Христі Ісусі.
19 Не давайте згаснути[f] Духові Святому. 20 Не ставтеся з презирством до пророцтва, 21 але ж зробіть звичкою для себе все перевіряти, щоб бути певними у тому, що те чи інше йде від Бога. Тримайтеся добра, 22 та стережіться всілякого зла.
23 І нехай сам Бог, Джерело миру, зробить вас чистими і відданими Йому. Нехай усе єство ваше—дух, душа і тіло будуть збережені непорочними до приходу Господа нашого Ісуса Христа. 24 Бо Той, Хто покликав вас, здійснить це. Йому можна довіритися.
25 Браття і сестри, просимо, моліться й за нас. 26 Вітайте всіх братів святим поцілунком[g]. 27 Заклинаю вас Господом прочитати цього листа всім братам. 28 Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа буде з вами.
Footnotes
- 2:7 були лагідні У деяких грецьких рукописах наводиться «ми стали немовлятами».
- 2:13 Послання Див.: «Добра Звістка».
- 2:14 Юдея Земля, де Ісус Христос жив та проповідував, і де заснував Свою церкву.
- 2:14 вона Або «люди, які належать до церкви».
- 4:4-5 Він бажає… не знають Бога Це також можна перекласти як: «Бог бажає, щоб ви навчилися жити із вашими жінками в святості і з пошаною до Бога».
- 5:19 Не давайте згаснути Або «не припиняте праці».
- 5:26 святим поцілунком Або «особливим вітанням».
Copyright © 2007 by Bible League International