1 Царств 4-6

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

4 А Самуїлове слово розходилося по всьому Ізраїлю. Елі був дуже старий, а його сини продовжували грішити перед Господом^[a].

Филистимляни захоплюють ковчег

Якраз у ті часи ізраїльтяни пішли війною на филистимлян. Вони отаборилися при Евенезері, а филистимляни стали табором біля Афека. ² Филистимляни вишикували свої сили щоб зустріти ізраїльтян, розгорілася битва. Ізраїльтяни зазнали поразки від филистимлян. Близько чотирьох тисяч ізраїльтян полягло на полі бою. ³ Коли люди повернулися до табору, ізраїльські старійшини запитали: «Чому Господь нам сьогодні завдав поразки від филистимлян? Принесімо ковчег Господнього Заповіту з Шило, щоб він був з нами і щоб уберіг від ворожої руки».

⁴ Людей послали в Шило, а ті принесли ковчег Заповіту Всемогутнього Господа, який возсідав між Херувимами. Два сини Елі Гофні та Фінегас прибули разом з ковчегом Божого Заповіту.

⁵ Коли ковчег Господнього Заповіту доставили в табір, усі ізраїльтяни здійняли такий галас, що затряслася земля.

⁶ Почувши той галас, филистимляни здивувалися: «Що то за страшні крики в гебрейському^[b] таборі?» Потім вони зрозуміли, що до табору прибув ковчег Господній. ⁷ Филистимляни перелякалися. Вони сказали: «Бог прийшов до табору. Біда! Нічого такого раніше не бувало. Біда! ⁸ Хто нас порятує від руки того могутнього Бога? Це той Бог вразив єгиптян усілякими хворобами в пустелі. ⁹ Тримайтеся, филистимляни! Будьмо мужні! Інакше будете рабами гебреїв, як вони були вашими рабами. Будьмо мужні, борімося!»

¹⁰ Филистимляни билися й розгромили ізраїльтян. Ті повтікали до своїх наметів. Різанина була страшна, у якій тридцять тисяч ізраїльських піхотинців полягло. ¹¹ Божий ковчег захопили вороги, а обидва сини Елі, Гофні та Фінегас, загинули.

Смерть Елі

¹² Того ж дня з поля бою втік чоловік із коліна Веніаминового й прибіг у Шило в подертому одязі, голова запорошена курявою від суму. ¹³ Коли він прийшов, то побачив, що там край дороги на лаві сидить Елі, вдивляючись в далечину, бо його серце стискалося зі страху за ковчег Божий. Коли чоловік прийшов у місто й розповів, що сталось, усе місто заголосило.

¹⁴ Елі почув галас і запитав: «Що це гамір означає?»

Прибулий поспішив до нього, щоб розповісти. ¹⁵ Елі сповнилось уже дев’яносто вісім років, очі його не бачили. ¹⁶ Він сказав Елі: «Я щойно повернувся з битви, сьогодні втік з поля бою».

«Що сталося, синку?»—запитав Елі.

¹⁷ Чоловік, який приніс новини, відповів: «Ізраїльтяни побігли від филистимлян, і військо зазнало тяжких втрат. А ще загинули обидва твої сини Гофні та Фінегас, і захоплено ковчег Божий».

¹⁸ Коли він промовив про Божий ковчег, Елі впав навзнаки з трону, що стояв біля воріт. Він зламав собі карк і вмер, бо був дуже старий і дебелий. Елі двадцять років^[c] правив в Ізраїлі.

¹⁹ Його невістка, дружина Фінегаса, була вагітна і от-от мала народити. Коли вона почула новину, що ковчег Божий забрано, а тесть та її чоловік померли, у неї почалися перейми й народилося дитя. ²⁰ Коли вона мучилася пологами, повитуха сказала: «Не бійся, ти народила сина». Але вона нічого не відповіла, не звернула на те жодної уваги.

²¹ Вона назвала хлопчика Іхаводом^[d], пояснивши: «Славу відібрали в Ізраїлю»^[e]—бо вороги захопили ковчег Божий, бо померли її тесть та чоловік. ²² Потім додала: «Відняли в Ізраїлю славу, бо забрали Божий ковчег».

Ковчег в Ашдоді й Екроні

5 Захопивши Божий ковчег, филистимляни перенесли його з Евенезера до Ашдода. ² Коли филистимляни забрали Божий ковчег, вони принесли ковчег до храму Даґона^[f] й помістили біля Даґона. ³ Прокинувшись наступного ранку, ашдодці побачили, що Даґон упав долілиць перед Божим ковчегом! Вони взяли Даґона й поставили на своє місце. ⁴ Але коли прокинулися наступного ранку, Даґон знову впав долілиць перед Божим ковчегом! У Даґона були відбиті голова й обидві руки, які валялися на призьбі, залишився неушкоджений тільки тулуб. ⁵ Ось чому понині ні священики Даґона, ні будь-хто інший не ступають на призьбу, коли входять у храм Даґона в Ашдоді.

⁶ Рука Господа тяжко вразила жителів Ашдода і його околиць. Вона спустошила Ашдод та його околиці пухлинами. Господь також наслав на них пацюків, які спустошували землю і насмерть лякали мешканців цього міста^[g]. ⁷ Коли жителі Ашдоду зрозуміли, що скоїлося, вони сказали: «Ковчег Бога Ізраїлю не повинен залишатися з нами, бо Його рука гнітить нас і нашого бога Даґона». ⁸ Тому вони скликали всіх филистимських правителів і почали з ними радитися: «Що нам робити з ковчегом Бога Ізраїлю?»

Ті відповіли: «Нехай передадуть ковчег Бога Ізраїлю до Ґата».

Отож ковчег Бога Ізраїлю був переданий до Ґата.

⁹ Але як тільки вони його передали, рука Господня почала тяжіти над цим містом, викликавши в ньому велике замішання. Він наслав пухлини на жителів міста, як молодих, так і старих. ¹⁰ Вони передали ковчег Божий до Екрона.

Коли Божий ковчег прибув до Екрона, його жителі зчинили галас: «Вони принесли ковчег Бога Ізраїлю, щоб убити нас і наших людей». ¹¹ Вони скликали всіх правителів филистимських і попросили їх: «Відішліть ковчег Бога Ізраїлю, нехай він повертається на своє місце, інакше він уб’є нас, наш народ». Адже смерть посіяла в місті паніку; Господня рука дуже гнітила людей. ¹² Хто не вмер, той захворів на пухлину, і стогін міста піднявся аж до небес.

Повернення ковчега до Ізраїлю

6 Після семи місяців перебування ковчега Господнього на землях филистимлян, ² вони скликали священиків та чаклунів і запитали: «Що нам робити з Господнім ковчегом? Розкажіть нам, як його повернути на своє місце?»

³ Ті відповіли: «Якщо будете відправляти ковчег Бога Ізраїлю, не відсилайте його порожнім, а неодмінно пошліть ще й жертви спокути, і тоді зцілитеся»^[h].

⁴ Филистимляни спитали: «Яку жертву на спокуту слід Йому послати?»

Священики й провидці відповіли: «П’ять золотих пухлин та п’ять золотих пацюків, за кількістю филистимських правителів, бо на вас і ваших поводирів напала одна й та сама болячка. ⁵ Зробіть із золота подоби ваших пухлин та пацюків, що спустошують край, і вшануйте Бога Ізраїлю. Може, Він і зніме Свою руку з вас, ваших богів, та вашої землі. ⁶ Навіщо вам черствіти серцями, як зачерствіли серцями єгиптяни й фараони? Коли Він був з ними, хіба вони не відпустили ізраїльтян, щоб ті могли піти своєї дорогою?

⁷ Тепер змайструйте новий віз, візьміть двох дійних корів, які не ходили під ярмом, запряжіть тих корів, а телят їхніх заберіть геть від них додому^[i]. ⁸ Візьміть Господній ковчег і поставте його на віз, а поряд із ним поставте скриньку, в яку покладете вироби з золота, що їх посилаєте як пожертву за провини ваші. Штовхніть віз, і нехай він котиться своїм шляхом. ⁹ Але стежте за ним. Якщо він дійде до своїх земель, до Бет-Шемеша, значить, Господь зробив нам таке велике лихо. А якщо ні, тоді ми вже знатимемо, що то не Його рука нас вразила, а що то сталося випадково».

¹⁰ Так люди і зробили. Вони взяли двох дійних корів, запрягли їх у віз, а телят їхніх тримали вдома. ¹¹ Тоді поставили ковчег Господній, скриньку з золотими пацюками й виливками пухлин на віз. ¹² Корови рушили просто до Бет-Шемеша, не звертаючи зі шляху ні праворуч, ні ліворуч та мукаючи весь час. Филистимські правителі супроводжували їх аж до кордону Бет-Шемеша.

¹³ Якраз на той час люди Бет-Шемеша жали пшеницю в долині. Коли вони помітили ковчег, то дуже зраділи, що побачили його. ¹⁴ А віз підкотив до поля Ісуса з Бет-Шемеша й зупинився поряд з великим каменем. Люди порубали віз на дрова, а корів принесли жертву всеспалення Господу. ¹⁵ Левити зняли Господній ковчег та скриньку з золотими речами й поставили їх на великий камінь. Того дня люди Бет-Шемеша приносили Господу жертви всеспалення й пожертви. ¹⁶ П’ять филистимських правителів бачили це і того ж дня повернулися до Екрона.

¹⁷ Ті золоті пухлини були послані филистимлянами Господу як жертви спокути, по одній за міста Ашдод, Ґазу, Ашкелон, Ґат і Екрон. ¹⁸ А кількість золотих пацюків відповідала кількості филистимських поселень, які належали п’ятьом правителям—від укріплених міст до сіл. Великий камінь, на який вони поставили Господній ковчег, і по сьогодні є свідком тих подій на полі Ісуса з Бет-Шемеша.

¹⁹ Але Бог вразив людей Бет-Шемеша, скаравши на смерть сімдесят чоловік^[j], за те що вони, не бувши священиками, подивилися на Господній ковчег. Люди були в жалобі, бо Господь завдав їм дуже тяжкого удару. ²⁰ Люди Бет-Шемеша питали: «Де є священик, хто може стати перед лицем Господа, цього Святого Бога? До кого потрапить звідси ковчег?»

²¹ Потім вони відправили гінців до людей Киріат-Єарима зі словами: «Филистимляни повернули Господній ковчег. Прийдіть зі священиками і заберіть його до себе».