1 Царств 21-22

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Давид у Нобі

21 Давид пішов до Ноба^[a], щоб побачитися зі священиком Агімелехом. Агімелех затремтів, побачивши його, й запитав: «Чому ти один? Чому з тобою нікого немає?»

² Давид відповів священику Агімелеху: «Цар наказав мені зробити одну справу і звелів: „Ніхто нічого не повинен знати про твоє завдання і про ті вказівки, які я тобі дав”. А своїм людям я наказав зустріти мене в призначеному місці. ³ Тепер скажи мені, що у тебе є під рукою? Дай мені п’ять буханців хліба або будь-що, що знайдеться».

⁴ Священик відповів Давиду: «У мене немає під рукою звичайного хліба, проте є трохи посвяченого хліба ось тут, якщо твої слуги тримались подалі від жінок^[b]».

⁵ Давид відповів священику: «Жінок з нами не було; ще як я вирушав, мої слуги очищалися навіть для звичайної подорожі. Чоловічі тіла^[c] чисті навіть тоді, коли їхні справи такими не назвеш. А тим паче сьогодні, коли вони очистилися для справи військової!»

⁶ Тож священик дав їм посвяченого хліба, оскільки не знайшлося ніякого іншого, крім хліба, який лежав перед Господом, і який належало прибрати, щоб замінити на теплий, свіжий хліб.

⁷ Якраз того дня перед Господом був слуга Саула. Його звали Доеґ, що був едомійцем та головним пастухом^[d] Саула.

⁸ Давид запитав Агімелеха: «Хіба в тебе немає тут ні списа, ні меча? Я не приніс ні меча, ні списа, тому що царева справа була дуже терміновою».

⁹ Священик відповів: «Меч Ґоліафа, филистимлянина, якого ти вбив у долині Ела, стоїть за ефодом, загорнутий у полотно. Якщо хочеш, візьми його; ніякого іншого меча, крім цього, немає».

Давид погодився: «Немає іншого такого, як цей; дай-но його мені».

Давид у Ґаті

¹⁰ Того ж таки дня, як Давид утік від Саула, він подався до Ахіша, царя Ґата. ¹¹ Ахішу сказали його слуги: «Хіба це не той Давид, цар краю? Хіба це не той, про якого співають, танцюючи:

¹² Давид зважив на їхні слова і дуже злякався Ахіша, царя Ґата. ¹³ Тому він прикидався блаженним, поки перебував серед них. Він поводився, як божевільний: плював на брами, пускав слину, що текла по бороді.

¹⁴ Ахіш запитав слуг: «Погляньте на цього чоловіка! Та йому ж бракує розуму! Чому ви його до мене привели? ¹⁵ Невже мені своїх божевільних не вистачає, що ви вирішили привести цього бідолаху сюди, щоб він ще й переді мною таке витівав? Чи мусить такий чоловік заходити в мій дім?»

Давид у Адулламі й Міцпі

22 Давид пішов з Ґата й заховався у печері^[e] Адуллама. Коли про це довідалися брати й родичі батькові, усі пішли до нього. ² Довкола нього зібралися всі потерпілі: чи то від боргів, чи від горя, чи від невдоволення—а він став їхнім проводирем. Близько чотирьохсот чоловіків набралося.

³ Звідти Давид вирушив до Міцпи в Моаві. Він спитав царя Моава: «Ти дозволиш батьку й матері прийти й пожити біля тебе, доки я не довідаюся, що Бог для мене зробить». ⁴ Ось він і залишив їх біля моавського царя; вони лишалися з ним, доки Давид перебував у фортеці.

⁵ Але пророк Ґад сказав Давидові: «Не залишайся у фортеці. Йди в землі Юдеї». Давид вирушив до лісу Герета.

Саул убиває нобських священиків

⁶ Саул прочув, що об’явився Давид із своїми прихильниками. Саул якраз сидів під тамариском на узвишші в Ґівеа, зі списом у руці, оточений своїми слугами. ⁷ Саул сказав слугам, що стояли довкола нього: «Послухайте, люди Веніамина. Чи дасть вам усім син Єссея^[f] поля та виноградники? Чи він поставить вас усіх командирами тисяч і сотень? ⁸ Чи не тому ви всі змовилися проти мене? Ніхто мені не доніс, що мій власний син складає угоду з сином Єссея. Ніхто з вас не подбав про мене й не сказав мені, що мій власний син намовив мого раба проти мене, як злодій, що він і зробив сьогодні».

⁹ Тоді озвався Доеґ едомійський, який стояв поміж Сауловими слугами: «Я бачив, як син Єссея ходив до Агімелеха, сина Агітува з Ноба. ¹⁰ Агімелех питав Господа про нього; він також дав йому харчі й меч Ґоліафа, филистимлянина».

¹¹ Тоді цар послав по священика Агімелеха, сина Агітува і наказав прийти до нього з усім батьковим домом, священикам, що були в Нобі. Всі вони прийшли до царя. ¹² Саул спитав: «Послухай-но, сину Агітува».

«Я тут, мій володарю»,—відповів той.

¹³ Саул йому дорікнув: «Чому ви змовилися проти мене, ти й син Єссея? Ти дав йому хліба, меч, ще й у Господа про нього запитав, щоб він повстав проти мене, зачаївся, як він сьогодні це й зробив?»

¹⁴ Агімелех відповів царю: «Хто ще з усіх твоїх рабів такий відданий, як Давид, зять царя, головний серед царських охоронців і високо шанований у твоєму домі? ¹⁵ Хіба тоді я вперше питав Бога про нього? Звісно ж, ні! То ж не слід царю звинувачувати свого раба чи будь-кого з родини його батька, бо твій раб нічого не знає».

¹⁶ Але цар сказав: «Ти неодмінно помреш, Агімелеху, ти, і вся родина твого батька».

¹⁷ Цар наказав слугам, що стояли поруч: «Ідіть, убийте священиків Господа, бо вони теж змовилися з Давидом. Вони знали, що він тікає, але мені не доповіли». Проте цареві слуги не хотіли заносити руку на священиків Господа.

¹⁸ Тоді цар наказав Доеґу: «Іди оточи священиків і напади на них». Доеґ едомійський оточив священиків і напав на них. Того дня він убив вісімдесят п’ять чоловік, що носили лляні ефоди^[g]. ¹⁹ Він також скарав мечем Ноб, місто священиків, усіх підряд: чоловіків і жінок, дітей і немовлят, худобу, віслюків та овець.

²⁰ Але Авіатару, сину Агімелеха, сина Агітува, вдалося втекти до Давида. ²¹ Він розповів Давидові, що Саул убив Господніх священиків. ²² Давид сказав Авіатару: «Того дня, коли Доеґ едомійський був тут, я відчув, що він, звісно, розкаже Саулу про все. Це через мене загинула вся родина твого батька. ²³ Залишайся зі мною, не бійся; людина, яка полює на твоє життя, зазіхає і на моє. Ти будеш у безпеці тут, біля мене».