Саулові ревнощі до Давида

18 Після розмови Давида з Саулом Йонатан відчув духовну близькість до Давида і полюбив його всім серцем^[a]. ² З того дня Саул тримав Давида біля себе й не відпускав його до батьківської домівки. ³ А Йонатан склав Угоду з Давидом, бо дуже полюбив його. ⁴ Йонатан скинув з себе вбрання, яке завжди носив, і віддав його Давидові: він віддав своє військове вбрання з мечем, луком і паском.

Саул намагається вбити Давида

19 Саул наказав синові Йонатану та всім своїм слугам убити Давида. Але Йонатану Давид подобався, ² тому він попередив Давида: «Мій батько Саул шукає можливості вбити тебе. Будь обережний завтра вранці, сховайся й не виходь нікуди. ³ Я вийду й стоятиму з батьком на полі там, де ти ховатимешся. Я поговорю з ним про тебе, а потім тобі розповім, що вивідаю».

⁴ Йонатан добре говорив про Давида Саулові, батьку своєму. Він сказав: «Нехай цар не заподіє зла своєму рабу Давидові; він не провинився перед тобою, а навпаки, зробив тільки те, що пішло на користь тобі. ⁵ Коли він вийшов на филистимлянина, то важив своїм життям. Господь здобув велику перемогу для всього Ізраїлю. Ти це бачив і був щасливий. Навіщо ж тоді чинити несправедливо з невинним чоловіком—убивати безпричинно Давида?»

⁶ Саул вислухав Йонатана і поклявся: «Заприсягаюсь Господнім життям, що Давида не стратять».