1 Царств 13-14

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Самуїл докоряє Саулу

13 На той час Саулу було тридцять років^[a], і правив він Ізраїлем протягом сорока двох років^[b]. ² Він відібрав у країні для свого війська три тисячі воїнів. Дві тисячі були при ньому в Мікмаші та в горах Бетела, а ще тисяча розташувалася з Йонатаном у Ґівеа Веніаминовій. Решту він відіслав по домівках.

³ Йонатан з військом виступив проти филистимської сторожової залоги в Ґеві. Филистимляни про це довідалися і сказали: «Ізраїль повстав»^[c]. Тоді Саул наказав сурмачеві сурмити на весь край: «Нехай почують гебреї!» ⁴ Так увесь Ізраїль почув новину: «Саул розбив филистимський табір, і тепер Ізраїль став ненависний филистимлянам». Тому скликали народ до Саула, в Ґілґал.

⁵ Филистимляни зібралися дати відсіч Ізраїлю. У них було три тисячі колісниць^[d], шість тисяч кінноти, а піхоти, мов тих піщинок на морському березі. Вони прийшли й отаборилися в Мікмаші, на схід від Бет-Авена. ⁶ Коли ізраїльтяни зрозуміли, що їхні справи кепські і що їхнє військо тіснять, вони поховалися в печерах і ярах, в розщелинах, в ямах та водоймах. ⁷ Дехто навіть переправився через Йордан на землі Ґада й Ґілеада. Саул залишився в Ґілґалі; його воїни тремтіли від жаху. ⁸ Він чекав сім днів, саме стільки, скільки призначив Самуїл; але Самуїл не прийшов у Ґілґал, і воїни порозбігалися звідти. ⁹ Саул попросив: «Принесіть мені жертви всеспалення та мирні жертви». Тож Саул приніс жертву всеспалення. ¹⁰ Як тільки він закінчив жертву всеспалення, прибув Самуїл. Саул вийшов його привітати й благословити.

¹¹ «Що ти зробив?»—спитав Самуїл.

Саул відповів: «Коли я побачив, що чоловіки розбігаються від мене, а ти не з’явився в домовлений час, ще й филистимляни збираються в Мікмаші, ¹² я подумав: „Ось прийдуть до мене филистимляни в Ґілґал, а я ще не попросив у Господа милості. Тож я наважився принести жертву всеспалення”».

¹³ «Ти діяв нерозсудливо,—сказав Самуїл.—Ти не дотримався Заповіту, який Господь твій Бог тобі дав. Якби ти виконав його, Господь утвердив би твоє царювання в Ізраїлі навічно. ¹⁴ А тепер твоя влада не втримається, бо Господь знайшов прихильну Його серцю людину й призначив її проводирем Свого народу, оскільки ти не виконав Господнього наказу».

¹⁵ Самуїл знявся й пішов з Ґілґала^[e] до Ґівеа Веніаминового. Саул же підрахував людей, що зосталися при ньому—шістсот.

Ізраїль беззбройний

¹⁶ Саул зі своїм сином Йонатаном та людьми, що були з ними, отаборилися в Веніаминовій Ґеви, а филистимляни розташовувалися в Мікмаші. ¹⁷ З филистимського табору передові загони наступу вирушили в трьох напрямках. Один повернув до Офри поблизу Шуала, ¹⁸ один повернув на Бет-Горон, а третій—до порубіжних земель, що спускалися до долини Зевоїм, на межі з пустелею.

¹⁹ В усьому Ізраїлі не можна було знайти коваля, бо филистимляни вирішили: «Інакше гебрейці виготовлять мечі або списи». ²⁰ Отож увесь Ізраїль ішов до филистимлян, коли треба було нагострити плуги, мотики, сокири чи серпи. ²¹ Щоб нагострити плуги та мотики, платили третину пима срібла^[f], а щоб заточити вила, сокири, рожни, віддавали третину шекеля срібла^[g].

²² Тому в день битви жоден з людей Саула та Йонатана не тримав меча або списа в руках, лише Саул та його син Йонатан були озброєні.

²³ Загін филистимлян вийшов на шлях біля Мікмаша.

Йонатан нападає на филистимлян

14 Одного дня Йонатан, син Саула, сказав своєму молодому зброєносцю: «Ходімо до филистимської залоги на тому боці». Але про свій намір він не сказав батькові.

² Саул сидів під гранатовим деревом в Міґроні^[h], на околиці Ґівеа. З ним було близько шестисот чоловік. ³ Був там і Агіжа, який носив ефод. Він доводився сином Агітуві, братові Іхавода, сина Фінегаса, сина Елі. Ніхто не підозрював, що Йонатан пішов від них.

⁴ На шляху, яким Йонатан збирався пройти через филистимську залогу, стояли дві зубчасті скелі—по одній з кожного боку. Одна називалася Бозез, а друга—Сене. ⁵ Одна скеля стояла з півночі, від Мікмаша, а друга—з півдня, від Ґеви.

⁶ Йонатан звернувся до свого молодого зброєносця: «Давай підемо до сторожової залоги тих чужинців^[i]. Може, Господь нам допоможе. Ніщо не може завадити Господу нас врятувати, чи багато нас, чи мало».

⁷ «Роби, як намислив,—відповів зброєносець.—Іди, а я з тобою і серцем, і душею».

⁸ Йонатан запропонував: «Ходімо ж! Перейдемо так, щоб нас помітили сторожові, коли будемо наближатись. ⁹ Якщо вони крикнуть нам: „Стійте, поки ми до вас підійдемо, ми залишимось на місці, до них не йтимемо. ¹⁰ Але якщо вони гукнуть: „Піднімайтеся до нас”,—ми піднімемось, тому що це буде нам знаком, що Господь віддав їх у наші руки”».

¹¹ Тож вони обидва показалися филистимській залогі.

«Погляньте,—закричали филистимляни,—гебрейці ідуть зі щілин, у яких ховалися». ¹² Вартові крикнули Йонатану та зброєносцю: «Ну ж бо, піднімайтеся до нас, ми вас провчимо». Тоді Йонатан сказав своєму слузі: «Піднімайся за мною, бо Господь віддав їх у руки Ізраїлю».

¹³ Йонатан видерся нагору, чіпляючись руками за все, що на очі траплялося. За ним видряпався зброєносець. Филистимляни падали, поранені Йонатаном, а його зброєносець слідом за ним добивав іще живих. ¹⁴ У тій першій сутичці Йонатан зі своїм зброєносцем убили близько двадцяти чоловік на шматку землі, яку пара волів виоре за день.

Ізраїль розбиває филистимлян

¹⁵ Почалося замішання, що передалося тим, хто отаборився і хто залишався в полі, хто був у сторожових залогах і в наступаючих загонах—земля аж задвиготіла. Цей жах послав Бог.

¹⁶ Вартові Саула, які розмістилися в Ґівеа Веніаминового, побачили, як військо розбігається навсібіч. ¹⁷ Саул звернувся до людей, що були при ньому: «Перевірте військо й виявіть, хто від нас утік». Коли це зробили, з’ясувалося, що зникли Йонатан та його зброєносець.

¹⁸ Саул сказав Агіжі: «Принеси ковчег Божий». А на той час ковчег Божий якраз був у ізраїльтян.^{[j] 19} Коли Саул розмовляв зі священиком, у филистимському таборі зростала все більша паніка. Тому Саул попросив священика: «Опусти руку»^[k].

²⁰ Саул зібрав усе своє військо і повів у наступ. Вони побачили, що филистимляни перелякалися настільки, що почали рубати одне одного. ²¹ Ті гебреї, які раніше жили з филистимлянами, а тепер служили в їхньому війську, перейшли до ізраїльтян, щоб прислужитися Саулу та Йонатану. ²² Коли всі ізраїльтяни, що ховалися в горах Ефраїма, почули, що филистимляни кинулися навтіч, вони вступили теж у бій і почали переслідувати ворогів. ²³ Так Господь врятував Ізраїль того дня, а бої перекинулися за межі Бет-Авена.^[l]

Йонатан їсть мед

²⁴ Ізраїльтяни були дуже пригнічені того дня. Ізраїльтяни почувалися недобре, бо дуже зголодніли.^[m] Це сталося тому, що Саул зв’язав їх присягою: «Хто з’їсть хоч крихту до заходу сонця, доки я не помщуся ворогам, той буде проклятий». Тому жоден воїн не мав ані крихти в роті цілий день.

²⁵ Під час битви воїни зайшли в ліс, а там на землі лежали щільники з медом. ²⁶ Вони підійшли до щільників, але жоден не підніс меду до уст, адже боявся порушити клятву. ²⁷ Але Йонатан не чув, як батько зв’язав людей присягою. Тож він простягнув дубця, що був у його руці, й занурив у щільники. Він підніс руку до уст, і розвиднілося йому в очах. ²⁸ Тоді хтось із людей мовив: «Твій батько зв’язав військо клятвою, пообіцявши: „Проклятий буде той, хто скуштує сьогодні щось!” Ось чому люди такі пригнічені».

²⁹ Йонатан відказав: «Батько завдав країні клопоту. Погляньте, як заблищали мої очі, коли я скуштував дещицю цього меду. ³⁰ Наскільки краще було б, якби воїни з’їли щось із того, що відняли у ворогів. Хіба не була б поразка филистимлян іще більшою?»

³¹ Того дня, коли ізраїльтяни побили филистимлян від Мікмаша до Айжалона, вони вибилися з сил. ³² Вони кинулися грабувати, відбираючи овець, худобу, телят, різати тварин на землі й тут же з’їдати разом з кров’ю. ³³ Тоді хтось доповів Саулу: «Поглянь-но, воїни грішать проти Господа, пожираючи м’ясо з кров’ю».

«Ви порушили присягу,—сказав він.—Негайно прикотіть сюди великий камінь». ³⁴ А тоді додав: «Ідіть між люди й накажіть їм: „Приведіть кожен свого вола чи вівцю, заріжте її, а потім вже їстимете. Не грішіть проти Господа, поїдаючи живе м’ясо з кров’ю”. То кожен привів вола й зарубав його там. ³⁵ Потім Саул спорудив вівтар Господу. Це був перший вівтар, який він спорудив Господу».

³⁶ Саул сказав: «Давайте спустимося вниз і наздоженемо филистимлян уночі. До ранку їх знищимо, щоб жодного в живих не лишити». «Роби так, як вважаєш найліпше»,—погодилися вони. Але священик застеріг: «Спершу спитайте про це Бога».

³⁷ Саул запитав Бога: «Чи слід мені пуститися переслідувати филистимлян? Чи віддаси Ти їх у руки Ізраїлю?» Але того дня Бог йому не відповів.

³⁸ Тож Саул вирішив: «Збирайтеся всі полководці, погляньте і зважте, який гріх сьогодні стався. ³⁹ Присягаюся Господом, Який рятує життя Ізраїлю, навіть якщо провина на синові моєму Йонатані, то й він мусить загинути». Але жоден з людей не відповів.

⁴⁰ Тоді Саул звернувся до всіх ізраїльтян: «Ви станете по той бік, а ми з Йонатаном, сином моїм, станемо по цей бік».

«Роби як вважаєш за краще»,—відповіли люди.

⁴¹ Тоді Саул сказав: «О Господи Боже Ізраїлю, чому не відповів Ти слузі Своєму сьогодні? Якщо я чи мій син Йонатан провинилися, дай відповідь урим, а якщо згрішив народ Ізраїлю, дай відповідь туммим».^[n] Вина упала на Саула та Йонатана, а народ Ізраїлю був виправданий. ⁴² Саул мовив: «Киньте жереб між мною та моїм сином Йонатаном». Випав Йонатан. ⁴³ От Саул і запитав Йонатана: «Що ти накоїв?» Йонатан відповів йому: «Я лише злизав краплину меду з дубця, якого мав у руці. Невже я мушу за це вмерти?»

⁴⁴ Саул відповів: «Нехай Господь обійдеться зі мною дуже суворо, якщо ти не помреш, Йонатане». ⁴⁵ Тут до Саула кинулися люди: «Хіба мусить Йонатан померти? Той, хто приніс величне звільнення Ізраїлю? Нізащо! Як правдою є те, що Господь існує, що з голови Йонатана не впаде жодна волосина, хоча б тому, що він зробив це з Божою поміччю». Ось так люди врятували Йонатана, і його не було страчено.

⁴⁶ Саул припинив переслідувати филистимлян, і филистимляни пішли на свої землі.

⁴⁷ Саул захопив землі навколо Ізраїлю. Він воював зі своїми ворогами зусібіч: з Моавом, з аммонійцями, з Едомом, з царями Зови та филистимлянами. Хоч коли б він воював, завжди завдавав їм поразки. ⁴⁸ Він хоробро боровся і розгромив амаликійців, визволивши Ізраїль з рук тих, хто його грабував.

Саулова родина

⁴⁹ Сауловими синами були: Йонатан, Ішві та Малкі-Шуа. Старшу дочку звали Мерав, а молодщу—Міхал. ⁵⁰ Його дружину звали Агіноам, дочка Агімааза. Сауловим військом командував Авнер, син Нера, а Нер доводився дядьком Саула. ⁵¹ Батько Саула Кіш та батько Авнера Нер були синами Авіела.

⁵² Скільки Саул жив, стільки й точилася війна з филистимлянами. Тому коли Саул зустрічав дужого чи хороброго чоловіка, то брав до себе на службу.