Народження Самуїла

1 У місті Рамі, розташованому в горах Ефраїма, був собі зуфієць на ім’я Елкана, син Єрогама, сина Елігу, сина Тогу, сина Зуфа, ефраїмця. ² Мав той чоловік двох дружин: першу звали Ганною, а другу—Пенінною. У Пенінни були діти, Ганна ж дітей не мала.

³ З року в рік цей чоловік ходив зі свого міста в Шило, щоб поклонитися й принести жертви Всемогутньому Господу. Священиками Господа там були Гофні та Фінегас, два сини Елі. ⁴ Коли надходив день приносити жертву, Елкана віддавав частину м’яса дружині Пенінни та всім її синам і дочкам. ⁵ Проте Ганні він виділяв подвійний шматок^[a], бо любив її, хоча Господь і закрив лоно Ганни^[b]. ⁶ Оскільки Господь закрив її лоно, її суперниця постійно дорікала їй, намагаючись розізлити. ⁷ Так велося з року в рік. Хоч коли б Ганна приходила до оселі Господньої, завжди суперниця дратувала її до сліз, аж та не могла їсти. ⁸ Елкана, чоловік її, питав: «Ганно, чому ти не їси? Чому плачеш? Чому сумуєш? Хіба я не дорожчий тобі за тих десять синів?»

⁹ Якось, коли вони скінчили трапезувати й пити в місті Шило, Ганна звелася на ноги і вийшла помолитися Господу^[c]. Якраз тоді священик Елі сидів на троні біля брами Господнього храму. ¹⁰ Ганні було гірко на душі, тому вона довго плакала й молилася Господу. ¹¹ А потім дала обітницю, мовивши: «О Господи Всемогутній, якщо Ти лишень зглянешся на нещастя слуги Твоєї, згадаєш її й не забудеш Твою слугу, даси їй сина, тоді я віддам його Господу на всі дні його життя: він ніколи не питиме вина чи міцних напоїв,^[d] й бритва ніколи не торкнеться його голови^[e]!»

¹² Коли вона далі молилася Господу, Елі спостерігав за її устами. ¹³ Ганна молилася серцем, мовчки, хоч і ворушилися її губи, та голосу не було чути. Елі подумав, що вона п’яна, ¹⁴ і сказав: «Чи довго ти будеш напиватися? Облиш вино».

¹⁵ «Ні, мій володарю,—відповіла Ганна.—Я дуже сумую. Не пила я ні вина, ні пива; виливала я свою душу Господу. ¹⁶ Не вважай свою слугу поганою жінкою. Я висловлювала величезну тривогу й роздратування».

¹⁷ Елі відповів: «Іди з миром, і нехай Господь Ізраїлю подарує те, чого ти просила в Нього».

¹⁸ Вона сказала: «Нехай слуга твоя знайде милість в очах твоїх». Потім пішла своїм шляхом, щось з’їла і не була вже така похнюплена.

¹⁹ Рано-вранці вони прокинулися й возвеличили Господа, а тоді повернулися додому в Раму. Елкана спав з дружиною Ганною, і Господь згадав про неї. ²⁰ У належний час Ганна завагітніла й народила сина. Вона назвала його Самуїлом^[f], сказавши: «Бо я просила Господа про нього».

Ганна посвячує Самуїла

²¹ Коли Елкана разом з усією родиною вирушив принести річну жертву Господу і виконав обітницю, ²² Ганна не пішла з ними. Вона сказала чоловікові: «Після того, як відлучу хлоп’я від грудей, я понесу його представити перед Господом, він стане назореєм^[g] і залишиться там назавжди».

²³ «Роби як знаєш,—відповів їй на те Елкана.—Залишайся вдома, доки не відлучиш, але нехай Господь^[h] дотримається свого слова».

З тим і залишилася жінка вдома, годувала сина, аж доки не відняла від грудей.

²⁴ Коли перестала годувати своїм молоком, понесла дитину до Господньої оселі в Шило, взявши до того ж трирічного бичка, ефу^[i] борошна, ще й бурдюк вина.

²⁵ Вони стали перед Господом. Як зазвичай, Елкана зарізав бичка для пожертви,^[j] а після того Ганна віддала хлопчика Елі. ²⁶ Тоді Ганна звернулася до нього з такими словами: «О мій господине! Я та сама жінка, що якось стояла поряд з тобою й молилася Господу. ²⁷ Я благаю про цю дитину, й Господь зробив так, щоб моє прохання було виконане. ²⁸ Ось чому тепер я віддаю його Господу, на все життя вручаю в Господні руки».

Ганна залишила хлопчика там^[k] і поклонилася Господу.

Молитва Ганни

2 Тоді Ганна почала молитися:

¹¹ Тоді Елкана повернувся додому в Раму, а хлопець залишився під наглядом священика Елі правити службу Господу.

Лихі сини Елі

¹² Сини Елі були мерзенними людьми: вони не визнавали Господа. ¹³ Існував такий звичай у священиків: коли хтось приносив жертву, у той час, як варилося м’ясо, прислужник священика підходив до казана, тримаючи в руці тризубу виделку. ¹⁴ Він устромляв її в миску, каструлю, казан або горщик, витягував звідти для священика те, що чіплялося на зубці. Так священики чинили з тими ізраїльтянами, які приходили в Шило. ¹⁵ Але ще до того, як витоплювався жир, помічник священика підходив до чоловіка, який приносив жертву, й говорив йому: «Дай частину м’яса священику, щоб запекти. Він не візьме від тебе варене м’ясо, лише сире».

¹⁶ Якщо чоловік йому на це відповідав: «Нехай спочатку жир википить^[n], а тоді бери собі що забажаєш»,—то прислужник сказав би: «Ні, давай тепер. Якщо ж не даси, то силою відберу».

¹⁷ Це був великий гріх Гофні та Фінегаса, синів Елі, в очах Господа, адже вони зневажливо ставилися до дарів Господу.

¹⁸ Самуїл же служив Господу. Він вдягав лляний ефод. ¹⁹ Щороку матінка шила для нього малу верхню одежину і приносила її, коли приходила з чоловіком, щоб принести річну жертву. ²⁰ Елі благословив Елкану і його дружину, сказавши: «Нехай Господь пошле тобі дітей від цієї дружини, щоб вони були у вас замість того, якого ти просила у Господа й віддала Йому». З тим вони й пішли додому.

²¹ І Господь був милостивий до Ганни. Вона завагітніла й народила трьох синів та двох дочок. Тим часом юнак Самуїл зростав з Господом.

²² Коли Елі був уже дуже старий, він довідався про те, що його сини робили ізраїльтянам, що вони спали з жінками, які прислужували на вході до намету зібрання. ²³ Він їм сказав: «Чому ви таке робите? Від усіх цих людей я довідуюся про ваші негідні вчинки. ²⁴ Ні, сини мої, це недобра слава розходиться між людьми Господніми. ²⁵ Якщо чоловік згрішив проти іншого, Бог може заступитися за нього. Але якщо людина грішитиме проти Господа, хто ж заступиться за неї?»

Та сини не слухали батькових повчань, бо то Господь вирішив віддати їх на смерть.

²⁶ А юнак Самуїл мужнів, обласканий Господом і людьми.

Пророцтво проти дому Елі

²⁷ Якось до Елі прийшов Божий чоловік та й каже: «Ось що Господь говорить: „Хіба Я не відкрився твоїм предкам^[o], коли вони були рабами фараона? ²⁸ З-поміж усіх племен Ізраїлю Я вибрав священиком саме твого батька, щоб він підходив до Мого жертовника і спалював запашне куріння, коли в ефоді служить Мені. Я також передав у дім твого батька всі жертви, принесені на вогні ізраїльтянами. ²⁹ Чому ж ви нехтуєте Моїми жертвами й підношеннями, які Я заповів для Своєї оселі? Чому ви синів своїх шануєте більше, ніж Мене, жиріючи на добірних шматках з кожної жертви, яку приніс Мій народ ізраїльський?”

³⁰ Тому Господь Бог Ізраїлю проголосив: „Я обіцяв, що твоя родина і родина твого батька завжди Мені служитимуть”. А тепер Господь промовляє: „Не буде цього! Я шануватиму тих, хто Мене шанує; а хто на Мене не зважає, той буде проклятий. ³¹ Приходить час, коли Я позбавляю сили тебе і рід предків твоїх, тому й не доживе до старості ніхто з вашого роду, ³² а ти зазнаєш горя у своїй оселі^[p]. Хоч Ізраїль матиме багато добра, ніхто з твого роду ніколи не доживе до старості. ³³ А ті, кого Я не прожену від свого жертовника, житимуть лише для того, щоб сльози випікали очі ваші, щоб горе ви носили в серці. Ваші ж нащадки поляжуть від меча^[q].

³⁴ Це буде знаком тобі: твої двоє синів Гофні та Фінегас помруть в один день. ³⁵ Я виховаю для Себе вірного священика, який чинитиме те, що в Мене на серці, що в Мене на думці. Я зведу для нього вірою укріплений дім, і він завжди служитиме Мені помазаником^[r] Моїм. ³⁶ Тоді всі, хто залишиться в твоєму роду, прийдуть схилитися перед ним, випрошуючи срібну монету чи хлібину; всі благатимуть його: „Признач мене служити священиком, щоб мати хоч крихту хліба”».

Господь призиває Самуїла

3 Юнак Самуїл правив службу Господу під керівництвом Елі. У ті часи Господь рідко звертався до людей; з’яв Його теж було небагато.

² Якось уночі Елі, зір якого ослабнув уже так, що він ледве міг щось розрізняти, лежав на своєму звичному місці. ³ Світильник Божий ще не зайшов. Самуїл лежав у Господньому храмі там, де перебував ковчег Божий. ⁴ Господь покликав Самуїла, і той озвався: «Я тут».

⁵ Він побіг до Елі й сказав: «Ось я, ти мене кликав?» Але Елі сказав: «Ні, я тебе не кликав, повертайся й лягай». Самуїл пішов і ліг.

⁶ Господь знову покликав його: «Самуїле!» І Самуїл підвівся, пішов до Елі й мовив: «Ось я, ти мене гукав?»

«Сину мій,—відказав Елі,—Я не звав тебе, повертайся й лягай».

⁷ Самуїл до цього ще не знав голосу Господа^[s], бо йому ще не відкривалося слово Господнє.

⁸ Господь втретє покликав Самуїла. Той звівся на ноги, пішов до Елі і сказав: «Я тут, ти мене кликав до себе». Тоді Елі збагнув, що то Господь кликав хлопця. ⁹ Він наказав Самуїлу: «Піди й ляж, а якщо Він тебе позве, скажи: „Говори, Господи, Твій слуга слухає”».

Пішов Самуїл до себе і ліг.

¹⁰ Ось Господь підійшов, став над ним і звернувся до нього, як і в попередні рази: «Самуїле! Самуїле!»

Тоді Самуїл відповів: «Говори, Твій слуга слухає».

¹¹ Тоді Господь сказав Самуїлу: «Послухай-но, Я збираюсь зробити щось таке в Ізраїлі, від чого у кожного, хто почує про це, задзвенить у вухах. ¹² Я зроблю з Елі та його родиною все те, про що говорив від початку й до кінця. ¹³ А Я йому сказав, що навіки засуджу його рід через той гріх, про який він знав, бо його сини чинили таке, що люди почали їх зневажати, а він не зміг утримати синів. ¹⁴ Тому Я присягнувся перед родиною Елі: „Вина дому Елі ніколи не викупиться ні жертвами, ні підношеннями”»^[t].

¹⁵ Самуїл лежав до ранку, а потім відчинив двері дому Господнього. Він боявся розповісти Елі про з’яву. ¹⁶ Та Елі покликав Самуїла і сказав: «Самуїле, синку!»

Самуїл відгукнувся: «Ось я!»

¹⁷ «Що то Він сказав тобі?—Спитав Елі,—Не приховуй цього від мене. Нехай Бог тебе покарає, суворо покарає, якщо ти хоч щось приховаєш від мене з того, що Він тобі говорив».

¹⁸ Самуїл переказав йому кожне слово і нічого не приховав від нього. Тоді Елі озвався: «Він—Господь. Нехай робить те, що вважає за найліпше».

¹⁹ Господь був із Самуїлом, поки він зростав, не зрадивши жодної обіцянки. ²⁰ І весь Ізраїль, від Дана до Беершеби, знав, що Самуїл покликаний бути Господнім пророком. ²¹ Господь і далі з’являвся в Шило, й відкривався Господь Самуїлу в Шило через Своє слово.

Зцілення біснуватого

(Мт. 8:28-34; Мк. 5:1-20)

²⁶ І припливли вони до землі Ґерасинської^[a], що на протилежному березі озера від Ґалилеї. ²⁷ Тільки-но Ісус зійшов з човна, як один чоловік з того міста зустрів Його. Він був одержимий нечистим духом. Тривалий час він не носив одягу й не жив у будинку, а жив серед гробниць.

²⁸ Побачивши Ісуса, одержимий упав долілиць перед Ним, а потім голосно закричав: «Що Тобі треба від мене, Ісусе, Сину Господа Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене». ²⁹ Ісус звелів нечистому духові вийти з того чоловіка. Нечистий часто хапав його, та коли це траплялося, то доводилося заковувати його в кайдани та ланцюги й тримати під вартою. Та щоразу він рвав ланцюги й трощив кайдани і, гнаний бісом, тікав у безлюдні місця.

³⁰ Тож Ісус запитав його: «Як тебе звати?» І той відповів: «Легіон»^[b],—бо багато бісів вселилося в того чоловіка. ³¹ Вони благали Ісуса не виганяти їх у безодню^[c]. ³² Неподалік на узвишші паслося велике стадо свиней. Тож біси благали Ісуса дозволити їм переселитися у свиней, й Ісус їм дозволив.

³³ Тож нечисті духи залишили чоловіка і вселилися в свиней. Тоді стадо кинулося з крутого берега в озеро й потонуло.

³⁴ Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях. ³⁵ І люди сходилися, щоб подивитися, що сталося. Вони прийшли до Ісуса й, побачивши того біснуватого біля Його ніг одягненим і при здоровому глузді, дуже злякалися. ³⁶ Свідки розповіли їм, як одержимий бісом був зцілений. ³⁷ То всі люди землі Ґерасинської попросили Ісуса залишити їх, бо великий страх охопив їх.

Тоді Він увійшов у човен, щоб повернутися до Ґалилеї, ³⁸ а чоловік, з якого вийшли нечисті духи, благав Ісуса узяти його з Собою. Та Ісус відіслав його зі словами: ³⁹ «Повертайся додому й розкажи всім, що Бог зробив для тебе». І чоловік пішов, по цілому місту розповідаючи про те, що Ісус зробив для нього.

Воскресіння дочки Яїра та зцілення хворої на кровотечу

(Мт. 9:18-26; Мк. 5:21-43)

⁴⁰ Коли Ісус повернувся до Ґалилеї, великий натовп вітав Його. ^41-42 Саме тоді прийшов голова синагоги на ймення Яїр. Він упав до Ісусових ніг і благав піти до нього додому, оскільки там помирала його єдина дочка, якій було дванадцять років. І коли Ісус йшов з Яїром, величезний натовп з усіх сторін щільно оточував Його.

⁴³ У натовпі була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. Вона витратила все, що мала, на лікарів,^[d] та ніхто з них не зміг допомогти їй. ⁴⁴ Жінка підійшла ззаду до Ісуса й торкнулася краю Його плаща. Тієї ж миті кровотеча припинилася.

⁴⁵ Ісус запитав: «Хто це торкнувся Мене?» Оскільки всі відмовлялися, Петро відповів: «Господи, натовп зусібіч напирає на Тебе і тисне». ⁴⁶ Та Ісус сказав: «Хтось торкнувся Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене». ⁴⁷ Коли жінка зрозуміла, що їй не вдасться залишитися непоміченою, затремтіла і впала долілиць перед Ісусом. Перед усіма присутніми вона сказала, чому торкнулася Його і як миттю одужала. ⁴⁸ Ісус сказав їй: «Дочко, віра твоя зцілила тебе! Йди з миром».

⁴⁹ Поки Ісус ще говорив, чоловіки прийшли з дому Яїра й сказали йому: «Твоя дочка померла. Навіщо турбувати Учителя?» ⁵⁰ Та Ісус почув ці слова й мовив до Яїра: «Не бійся. Лиш вір, і вона одужає».

⁵¹ Прийшовши до дому, Ісус нікому не дозволив заходити з Ним, крім Петра, Іоана, Якова та батьків дитини. ⁵² Усі присутні плакали й сумували за дівчинкою. Ісус мовив: «Не плачте! Вона не померла, а просто спить». ⁵³ Та люди почали насміхатися з Нього, знаючи, що вона таки померла.

⁵⁴ Тоді Ісус узяв її за руку й мовив: «Дівчинко, вставай!» ⁵⁵ Дух її повернувся в тіло, і вона тут же підвелася. Ісус звелів нагодувати дівча. ⁵⁶ Батьки дівчинки були приголомшені тим великим дивом, але Ісус наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що сталося.

Read full chapter