1 Летопись 21

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Давидів гріх

21 Сатана^[a] встав проти Ізраїля, він змусив Давида зробити перепис людей ізраїльських. ² Давид сказав Йоаву та командирам його війська: «Ідіть і порахуйте ізраїльтян від Беершеби до Дана. Потім подайте мені звіт, аби я знав їх чисельність».

³ Та Йоав відповів: «Нехай Господь примножить народ твій у сотні разів. О царю, хіба ж не всі вони слуги твої? Навіщо, володарю, хочеш ти це зробити? Чому це має стати прокляттям Ізраїлю?»

Филистимських велетів забито

⁴ Однак слово царя переважило слова Йоава. Отож Йоав пішов і обійшов усі землі, й повернувся до Єрусалима. ⁵ Він подав звіт Давиду про перепис населення. Усіх ізраїльтян, здатних тримати меч, було мільйон сто тисяч чоловік, а в Юдеї—чотириста сімдесят тисяч чоловік. ⁶ Йоав не рахував левитів та веніаминіїв, бо розпорядження царя було йому осоружне. ⁷ Бог також не схвалював цього наказу, і Він покарав Ізраїль.

Божа кара

⁸ Давид сказав Богу: «Я вчинив великий гріх, зробивши це. Благаю Тебе, зніми цей гріх з Твого слуги, бо я зробив величезну дурницю».

⁹ Господь сказав Ґаду, Давидовому ясновидцю: ¹⁰ «Піди й скажи Давидові про те, що говорить Господь: „Я даю тобі на вибір три покарання. Вибери одне із них, і Я саме так з тобою і вчиню”».

¹¹ Ґад пішов до Давида і сказав йому: «Ось що сказав Господь: „Роби свій вибір: ¹² чи три роки голоду, чи три місяці мечі ворогів твоїх будуть тебе переслідувати й брати гору, чи три дні меч Господній коситиме людей жахливою хворобою і Ангел Господній губитиме людей по всій землі Ізраїльській. Обміркуй і виріши, що я маю відповісти Тому, Хто мене послав”».

¹³ Давид сказав Ґаду: «Я у великій печалі. Нехай Господь мене покарає, бо милість Його величезна, але не дай мені потрапити до людських рук».

¹⁴ Отож Господь наслав моровицю на Ізраїль, і сімдесят тисяч ізраїльтян померло. ¹⁵ І послав Бог Ангела спустошити Єрусалим, але коли той саме почав руйнувати його, Господь побачив це, зажурився тією бідою і промовив до Ангела-руйнівника: «Досить, тепер прибери руку!» Ангел Господній якраз стояв біля току євусита^[b] Арауни^[c].

¹⁶ Давид підвів очі й побачив Ангела Господнього, що стояв між небом і землею, а в руці тримав оголеного меча, направленого на Єрусалим. Тоді Давид і старійшини, вбрані в жалобний одяг, упали долілиць. ¹⁷ І Давид звернувся до Бога: «Хіба ж не я видав наказ зробити перепис людей? Це я, хто вчинив гріх і справді винний в усьому. Та ці люди, що вони зробили? О Господи, мій Боже, покарай мене та родину мою, але не карай Своїх людей страшною хворобою».

¹⁸ Ангел Господній наказав Ґаду переказати Давиду, що той має піти й установити вівтар Господу на току євусита Арауни. ¹⁹ Отож Давид пішов, як сказав йому Ґад від імені Господа.

²⁰ Арауна повернувся й побачив Ангела^[d]; його чотири сини, що були з ним, сховалися. Арауна саме молотив пшеницю. ²¹ Коли Давид підійшов до Арауни, той глянув і побачив Давида. Арауна вийшов з току і вклонився Давиду до самої землі.

²² Давид сказав Арауні: «Продай мені те місце, де твій тік, щоб міг я там збудувати вівтар для Господа. Продай мені його за повну ціну, аби жахлива моровиця відступилася від людей».

²³ Тоді Арауна сказав Давиду: «Бери, нехай мій володар-цар робить на ньому те, що вважає за потрібне. Дивись, я даю бичка для жертви всеспалення, а також все дерев’яне знаряддя для вогнища і пшеницю для хлібної жертви. Я віддаю все».

²⁴ Але цар Давид сказав Арауні: «Ні, я маю купити за повну ціну, бо я не можу принести Господу того, що тобі належить, не можу приносити жертви всеспалення, які мені нічого не коштують».

²⁵ Отож Давид сплатив Арауні шістсот шекелів^[e] золота за те місце. ²⁶ Давид збудував там вівтар Господу й приніс жертви всеспалення та мирні жертви. Він гукав до Господа, і Господь відповів йому, пославши вогонь з небес на вівтар всеспалення. ²⁷ Тоді Господь наказав Ангелу, і той сховав свій меч у піхви.

²⁸ У той час, коли Давид побачив, що Господь відповів йому на току євусита Арауни, він приніс там пожертви. ²⁹ Намет Господній, який Мойсей встановив у пустелі та вівтар всеспалення були тоді на узвишші в Ґівеоні, ³⁰ але Давид був не міг піти й стати перед ними, щоб шукати Божої настанови, бо був він наляканий мечем Ангела Господнього.