Add parallel Print Page Options

19 А Ахав доніс Єзавелі все, що зробив був Ілля, і все те, що він повбивав усіх пророків мечем.

І послала Єзавель посланця до Іллі, говорячи: Отак нехай зроблять мені боги, і так нехай додадуть, якщо цього часу взавтра я не зроблю душі твоїй, як зроблено душі кожного з них!

І побачив він це, і встав та й пішов, боячись за душу свою. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хлопця.

А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівцем, і зажадав собі смерти, і сказав: Досить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батьків своїх!...

І поклався він, і заснув під одним ялівцем. Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: Устань та попоїж!

І глянув він, аж ось у його головах калач, спечений на вугіллі, та дзбанок води. І він їв та пив, і знову поклався.

І вернувся Ангол Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: Устань, попоїж, бо дорога тяжка перед тобою.

І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкріплений тією їжею, сорок день та сорок ночей аж до Божої гори Хорив.

І прибув він туди до печери, і переночував там, аж ось Господнє слово до нього. І сказав Він йому: Чого ти тут, Іллє?

10 А той відказав: Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її.

11 А Він відказав: Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось переходитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Господь. А по вітрі трус землі, та не в трусі Господь.

12 А по трусі огонь, і не в огні Господь. А по огні тихий лагідний голос.

13 І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плащем своїм, та й вийшов, і став у входа печери. Аж ось до нього Голос, що говорив: Чого ти тут, Іллє?

14 А він відказав: Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її.

15 І сказав до нього Господь: Іди, вернися на свою дорогу на Дамаську пустиню. І прийдеш, і помажеш Хазаїла на царя над Сирією.

16 А Єгу, Німшієвого сина, помажеш на царя над Ізраїлем, а Єлисея, Шафатового сина з Авел-Мехоли, помажеш на пророка замість себе.

17 І станеться, хто втече від Хазаїлового меча, того вб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб'є Єлисей.

18 А в Ізраїлі Я позоставив сім тисяч, усі коліна, що не схилялися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його.

19 І пішов він ізвідти, і знайшов Єлисея, Шафатового сина, а він оре. Дванадцять запрягів перед ним, а він при дванадцятому. І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща.

20 І позоставив той волів, та й побіг за Іллею й сказав: Нехай поцілую я батька свого та свою матір, та й піду за тобою! А той відказав йому: Іди, але вернися, бо що я зробив тобі?

21 І вернувся він від нього, і взяв запряга волів та й приніс його в жертву, а ярмами волів зварив його м'ясо, і дав народові, а ті їли. І він устав, і пішов за Іллею, та й служив йому.

20 А Бен-Гадад, цар сирійский, зібрав усе своє військо та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесниці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї.

І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,

та й сказав йому: Так сказав Бен-Гадад: Срібло твоє та золото твоє моє воно, а жінки твої та сини твої, ці найліпші, мої вони!

І відповів Ізраїлів цар та й сказав: Буде за словом твоїм, пане мій царю! Твій я та все, що моє!

І знову вернулися ті посли та й сказали: Так сказав Бен-Гадад, говорячи: Я посилав до тебе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жінок своїх, і синів своїх.

А взавтра цього часу пошлю я своїх рабів до тебе, і вони перешукають дім твій та доми твоїх рабів. І станеться, на все, що сподобається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть...

І скликав Ізраїлів цар усіх старших Краю та й сказав: Довідайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жінок моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, і я йому не відмовив.

І сказали до нього всі старші та ввесь народ: Не слухай, і не погоджуйся!

І сказав він до послів Бен-Гадада: Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що посилав ти до свого раба напочатку, я зроблю, а цієї речі зробити не можу. І пішли посли, і віднесли йому відповідь.

10 І послав до нього Бен-Гадад та й сказав: Нехай так зроблять мені боги, і нехай так додадуть, якщо самарійського пороху вистачить по жмені всьому народові, що стоїть при мені!...

11 І відповів Ізраїлів цар та й сказав: Кажіть: Хай не хвалиться той, хто меча припинає, а той, хто розв'язує!

12 І сталося, як почув він цю відповідь, а він пив, він та царі в шатрах, то сказав до своїх рабів: Пустіть тарани! І вони пустили тарани на місто.

13 Аж ось один пророк підійшов до Ахава, Ізраїлевого царя, та й сказав: Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий натовп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізнаєш, що Я Господь!

14 І сказав Ахав: Ким? А той відказав: Так сказав Господь: Слугами начальників округ. І сказав: Хто розпічне війну? А той відказав: Ти.

15 І перелічив він слуг начальників судових округ, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь народ, усіх Ізраїлевих синів, сім тисяч.

16 І вийшли вони опівдні, а Бен-Гадад пив п'яний у шатрах, він та царі, тридцять і два царі, що допомагали йому.

17 І вийшли напочатку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і донесли йому, кажучи: Ось повиходили люди з Самарії.

18 А він відказав: Якщо на мир вийшли вони, схопіть їх живих, а якщо на війну повиходили, теж живими схопіть їх у неволю!

19 А то вийшли з міста слуги начальників округ та військо, що йшло за ними.

20 І побивали вони один одного, і побігли сиріяни, а Ізраїль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівцями.

21 І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесниці, і завдав в Сирії великої поразки.

22 І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар знову піде на тебе.

23 А слуги сирійського царя сказали йому: Бог гір їхній Бог, тому вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівнині, присягаємо, що будемо сильніші від них!

24 І зроби цю річ: Поскидай тих царів, кожного з його місця, і понаставляй намісників замість них.

25 А ти збереш собі військо, як те, що відпало від тебе, і коней, скільки було коней, і колесниць, скільки було колесниць, і будемо воювати з ними на рівнині. Присягаємо, що ми будемо сильніші від них! І він послухався їхнього голосу, і зробив так.

26 І сталося по році, і Бен-Гадад переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.

27 А Ізраїлеві сини були переглянені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборували Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни наповнили Край.

28 І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: Так сказав Господь: Тому, що сказали сиріяни: Господь Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий натовп у твою руку, і ви пізнаєте, що Я Господь!

29 І таборували ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпалився бій, і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одного дня.

30 А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до внутрішньої кімнати.

31 І сказали до нього його слуги: Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому вони царі милостиві. Покладім веретища на стегна свої, а шнури на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, може він пощадить твою душу.

32 І підперезали вони веретищами стегна свої, а шнури на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя! А той відказав: Чи він іще живий? Він мій брат!

33 А ті люди взяли це за натяка, і поспішили скористатися з того й сказали: Брат твій Бен-Гадад! І той відказав: Підіть, приведіть його! І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесницю.

34 І сказав до нього Бен-Гадад: Ті міста, що батько мій був забрав від твого батька, я поверну. І ти урядиш собі в Дамаску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії. А Я сказав Ахав по умові відпущу тебе. І він склав з ним умову, та й відпустив його.

35 Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: Удар мене! Та відмовився той чоловік ударити його.

36 І сказав він йому: За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти підеш від мене і вб'є тебе лев! І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.

37 І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: Удар мене! І той чоловік ударив його, ударив та й зранив.

38 І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.

39 І сталося, цар проходив, а він кричав до царя й говорив: Раб твій ввійшов у середину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш таланта срібла.

40 І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник. І сказав до нього Ізраїлів цар: Такий твій присуд, ти сам проказав.

41 А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.

42 А той йому сказав: Так сказав Господь: Тому, що ти випустив із руки чоловіка, Мені призначеного, то буде життя твоє за його життя, а народ твій за його народ!...

43 І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадоволений та гнівний, і прибув у Самарію.

Ілля тікає до Хорева

19 Тепер Агав розповів Єзевел усе, що зробив Ілля, і як він порубав усіх пророків. Тож Єзевел послала посланця до Іллі сказати: «Нехай я матиму справу з богами, нехай мене покарають вони, якщо завтра до цього часу я не зроблю твоє життя таким же, як у когось із них». Ілля злякався і втік, щоб врятувати своє життя. Коли він пішов до Беершеби в Юдеї, то залишив там свого слугу, а сам тим часом пішов на день блукати пустелею. Він підійшов до ракити, сів під нею і молився, щоб умерти. «Годі з мене, Господи,—сказав він.—Візьми моє життя. Я не кращий від своїх пращурів». Потім він ліг під деревом і заснув. Аж Ангел торкнувся його і сказав: «Вставай і поїж». Він озирнувся й над головою побачив буханку хліба, спечену на вугіллі і жбан води. Він поїв і попив, а потім ліг знову.

Ангел Господній повернувся вдруге, торкнувся його і сказав: «Вставай і поїж, інакше не будеш достатньо сил для далекої мандрівки». Він підвівся, поїв і попив. Зміцнів від тієї їжі. Він подорожував сорок днів і сорок ночей, доки не дістався до Хореву, гори Божої. Там він зайшов у печеру і перебув ніч.

Господь являється Іллі

І слово Господнє було йому: «Що ти тут робиш, Іллє?»

10 Він відповів: «Я дуже потерпів за Господа Бога Всемогутнього. Ізраїльтяни відмовилися від Твого Заповіту, зламали Твої вівтарі й віддали мечу Твоїх пророків. Я єдиний, хто залишився, і тепер вони хочуть убити й мене».

11 Господь сказав: «Іди й стань на горі перед Господом, оскільки Господь тут скоро проходитиме»[a].

Тоді великий вітер розбив гори й струсив скелі перед Господом, але Господь був не у вітру. Після вітру був землетрус, але Господь був не в землетрусі. 12 Після землетрусу спалахнув вогонь, але Господь був не у вогні. А після вогню прошелестів ніжний шепіт[b]. 13 Коли Ілля почув його, він натягнув плащ на обличчя, пішов і став біля входу в печеру.

Тоді голос сказав йому: «Що ти тут робиш, Іллє?»

14 Він відповів: «Я дуже потерпав за Господа Бога Всемогутнього. Ізраїльтяни відмовилися від Твого Заповіту, зламали Твої вівтарі й віддали мечу Твоїх пророків. Я єдиний, хто залишився, і тепер вони хочуть убити й мене».

15 Господь сказав йому: «Повертайся звідки прийшов і йди до пустелі Дамаської. Коли ти туди дістанешся, помаж Газаела царем арамійським. 16 Також помаж Єгу, сина Німші, царем ізраїльським, і помаж Елішу, сина Шафата з Авель-Мехоли, який стане пророком після тебе. 17 Єгу повбиває всіх, хто втече від меча Газаела, а Еліша повбиває всіх, хто втече від меча Єгу. 18 Але Я дозволю вціліти семи тисячам чоловік в Ізраїлі—всім тим, чиї коліна не схилялися перед Ваалом, і чиї вуста не цілували його».

Покликання Еліші

19 Тож Ілля пішов звідти і знайшов Елішу, сина Шафата. Він орав дванадцятьма упряжками волів, і сам вів дванадцяту пару[c]. Ілля підійшов до нього й огорнув його своїм плащем[d]. 20 Еліша тоді залишив своїх биків і подався за Іллєю. «Дозволь мені поцілувати мого батька й мою матір на прощання,—сказав він,—а тоді я піду з тобою».

«Повертайся,—відповів Ілля.—Що я можу тобі зробити? Як я зможу тебе зупинити?»

21 Тож Еліша залишив його й повернувся. Він узяв пару своїх волів і зарізав їх. Він спалив знаряддя для оранки й приготував м’ясо, і роздав його людям, і вони з’їли. Потім він вирішив іти за Іллєю і став його помічником.

Бен-Гадад нападає на Самарію

20 В цей час Бен-Гадад, цар арамійський, скликав усе своє військо. Його супроводжували тридцять два царі зі своїми кіньми та колісницями, він пішов і обложив Самарію, і напав на неї. Він послав посланців до міста ізраїльського царя Агава з такими словами: «Ось що Бен-Гадад каже: „Ваше срібло й золото належать мені, і найкращі ваші жінки та діти належать мені”».

Цар Ізраїлю відповів: «Як ти кажеш, мій володарю-царю, я і все, що я маю,—твоє».

Посланці повернулися й сказали: «Ось що Бен-Гадад каже: „Я посилав до тебе, щоб вимагати твоє срібло і золото, твоїх жінок і твоїх дітей. Але в цей час завтра я збираюся послати своїх урядовців, щоб вони обшукали твій палац і будинки твоїх урядовців. Вони заберуть усе, що ти цінуєш, і винесуть геть”».

Цар Ізраїлю закликав усіх старійшин цих земель і сказав їм: «Дивіться, як цей чоловік шукає клопоту! Коли він послав по моїх жінок і дітей, по моє срібло й золото, я не відмовив йому, але зараз він бажає забрати все, чим володію я!»

Старійшини й народ відповіли: «Не слухай його й не погоджуйся на його вимоги».

Тож він відповів посланцям Бен-Гадада: «Скажіть моєму володарю-царю: „Твій слуга зробить те, що ти вимагав у перший раз, але цієї вимоги я не можу виконати”». Вони пішли й понесли цю відповідь Бен-Гададові.

10 Тоді Бен-Гадад послав інше повідомлення до Агава: «Нехай я матиму справу з богами, якщо залишиться в Самарії хоча б пригорща пороху для кожного мого чоловіка».

11 Цар Ізраїлю відповів: «Скажіть йому: „Нехай не хвалиться той, хто бере зброю, як той, хто її залишається в живих, щоб зняти її саморучно”».

12 Бен-Гадад почув цю відповідь, коли пив із царями в своєму наметі. Цар Бен-Гадад наказав своїм людям приготуватися до бою, тож вони підготувалися напасти на місто.

Агав перемагає Бен-Гадада

13 Тим часом пророк прийшов до Агава, царя ізраїльського, і проголосив: «Ось що каже Господь: „Ви бачите це велике військо? Я віддам його сьогодні у ваші руки, і тоді ви дізнаєтеся, що Я—Господь”».

14 «Але хто це зробить?»—спитав Агав. Пророк відповів: «Ось що каже Господь: „Молода старшина правителів тих земель зробить це”».

«А хто розпочне битву?»—спитав він. Пророк відповів: «Ти».

15 Тож Агав закликав молоду старшину правителів земель—двісті тридцять два чоловіки. Потім він зібрав решту ізраїльтян—всього сім тисяч. 16 Вони виступили опівдні, поки Бен-Гадад і з ним тридцять два царі лежали в наметах і пиячили. 17 Молода старшина правителів виступила першою.

Тоді Бен-Гадад вирядив своїх розвідників, які повідомили: «Люди просуваються від Самарії».

18 Він сказав: «Захопіть їх живцем, не зважаючи на те, йдуть вони миром чи війною».

19 Молода старшина правителів земель крокувала від міста, а за ними йшло військо, 20 і кожен убив ворога. Тут арамійці кинулися навтіч, а ізраїльтяни їх переслідували. Однак Бен-Гадад, цар арамійський, утік верхи разом із кількома вершниками. 21 Цар Ізраїлю захопив коней і колісниці і завдав тяжких втрат арамійцям.

22 Після цього пророк прийшов до царя Ізраїлю і сказав: «Зміцни свої укріплення й подивися, що треба зробити, оскільки наступної весни цар арамійський знову нападе на тебе».

23 Тим часом урядовці царя арамійського порадили йому: «Їхні боги—це боги узвиш. Ось чому вони були занадто дужі для нас. Але якщо ми битимемося з ними на рівнині, напевне, ми будемо дужчі за них. 24 Зроби так: зніми всіх царів з командування й заміни їх іншими командирами. 25 Підніми своє військо, щоб було таке ж, як те, що ти втратив: коня за коня, колісницю за колісницю—щоб ми могли битися з Ізраїлем на рівнині. Тоді напевно ми будемо міцнішими за них». Він погодився з ними і зробив належне.

26 Наступної весни Бен-Гадад скликав арамійців і пішов до Афека, щоб знову битися з Ізраїлем. 27 Коли ізраїльтян також було скликано і їм роздали провізію, вони вирушили, щоб зустрітися з ними. Ізраїльтяни розташувалися навпроти них, як два маленькі стада кіз, у той час, як арамійці заповнили все навкруги.

28 Божий чоловік прийшов і сказав царю Ізраїлю: «Ось що каже Господь: „Оскільки арамійці думають, що Господь є Богом узвиш, а не долин, Я віддам це велике військо в твої руки, і ти дізнаєшся, що Я—Господь”».

29 Протягом семи днів вони стояли таборами одне навпроти одного, а на сьомий день розпочалася битва. Ізраїльтяни вразили сто тисяч арамійських піхотинців того дня. 30 Решта втекла до міста Афека, де мур обвалився на двадцять сім тисяч із них. І Бен-Гадад утік до міста й сховався там у внутрішніх кімнатах.

31 Його урядовці сказали йому: «Слухай, ми чули, що царі дому Ізраїльського милостиві. Давай підемо до царя Ізраїлю в підперезаній волосяниці і з мотуззям навколо голови[e]. Може, він врятує твоє життя».

32 Одягнувши волосяниці й мотуззя навколо голови, вони пішли до царя Ізраїлю і сказали: «Твій слуга Бен-Гадад каже: „Прошу, залиш мене живим”».

Цар відповів: «Він іще й досі живий? Він—мій брат[f]».

33 Люди прийняли це за добрий знак і швидко відповіли: «Так, твій брат Бен-Гадад»,—сказали вони.

«Підіть і приведіть його»,—сказав цар. Коли Бен-Гадад прийшов, Агав посадив його в свою колісницю.

34 «Я поверну міста, які мій батько забрав у твого батька,—запропонував Бен-Гадад.—Ти влаштуєш свої торгові осередки в Дамаску, як мій батько робив у Самарії».

Агав сказав: «На засадах угоди я тебе звільняю». Тож він уклав із ним угоду й відпустив його.

Пророк засуджує Агава

35 За наказом Господа один із синів пророка сказав своєму товаришу: «Вдар мене». Але той відмовився.

36 Тоді пророк сказав: «Оскільки ти не послухався Господа, то як тільки підеш від мене, тебе уб’є лев». І після того, як чоловік пішов, його знайшов лев і вбив.

37 Пророк знайшов іншого чоловіка і сказав йому: «Вдар мене, будь ласка». Тож чоловік ударив його і поранив. 38 Тоді пророк пішов і став біля дороги, чекаючи на царя. Він не хотів, щоб його впізнали, тож накинув на очі наголівну пов’язку. 39 Коли цар проходив, пророк гукнув до нього: «Твій слуга був у гущі битви, і хтось підійшов до мене з полоненим і сказав: „Постережи цього чоловіка. Якщо він зникне, ти заплатиш життям за його життя або талантом[g] срібла”. 40 Поки твій слуга був зайнятий тим-сим, чоловік зник».

«Це твої слова,—сказав цар Ізраїлю,—ти сам це виголосив свій вирок».

41 Тоді пророк швидко зняв пов’язку з очей, і цар Ізраїлю впізнав, що це один з його пророків. 42 Він сказав царю: «Ось що каже Господь: „Ти звільнив чоловіка, а Я сказав, він має померти. Ось чому ти заплатиш життям за його життя, своїми людьми за його людей”». 43 Засмучений і розгніваний, цар Ізраїлю пішов до свого палацу в Самарії.

Footnotes

  1. 19:11 Іди… проходитиме Тобто як це було, коли Бог явився Мойсею. Див.: Вих. 33:12-23.
  2. 19:12 шепіт Або «голос».
  3. 19:19 Він орав… пару Або «Еліша орав дванадцять акрів землі, а коли прийшов Ілля, він орав останній акр».
  4. 19:19 плащ Це була особлива одежа, яку носили пророки. Тобто Ілля хотів показати, що Еліша стане пророком після нього.
  5. 20:31 підперезаній… голови В ознаку того, що вони скорилися, та готові здатися.
  6. 20:32 брат На той час люди, котрі укладали мирні договори, вважалися однією родиною, тому й називали один одного «братами».
  7. 20:39 один талант Приблизно 34,5 кг.

23 І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.

І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш...

І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.

А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.

А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?

І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.

Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.

11 Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.

12 І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.

13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,

14 і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.

15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.

16 Отже я покараю Його й відпущу.

17 Бо повинен був їм відпустити одного на свято.

18 А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

19 А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.

20 І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.

21 Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!

22 Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.

23 А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.

24 І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

25 відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

Read full chapter

Суд у Понтія Пилата

(Мт. 27:1-2, 11-14; Мк. 15:1-5; Ін. 18:28-38)

23 Тож всі вони підвелися й відвели Ісуса до Пилата. І почали вони звинувачувати Ісуса кажучи: «Ми чули, як цей Чоловік заводив в оману наших людей. Він стверджує, що ми не повинні сплачувати податки цезареві і називає Себе Христом—Царем Юдейськім». Тоді Пилат запитав Ісуса: «Ти—Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».

Тоді Пилат звернувся до головних священиків і натовпу: «Я не бачу ніякої вини за цим Чоловіком». Та головні священики наполягали, кажучи: «Він Своїм вченням підбурює людей по всій Юдеї: Він почав у Ґалилеї та дійшов аж до сюди».

Почувши це, Пилат запитав, чи цей Чоловік ґалилеянин. Довідавшись, що Ісус із тієї землі, якою править Ірод, Пилат відправив Його до Ірода, бо той саме перебував в Єрусалимі.

Ісус перед Іродом

Коли Ірод побачив Ісуса, то був дуже задоволений, бо ж багато чув про Нього та від давнього часу прагнув побачити Його. Він сподівався стати свідком якихось дивних знамень, створених Христом. Він почав про все розпитувати Ісуса, але Той на жодне з запитань не відповів йому.

10 При цьому були присутні головні священики й книжники, які весь час запально звинувачували Його. 11 Ірод та його воїни насміхалися над Ісусом, одягнувши Його у пишні шати, подібні до тих, котрі носили царі. Опісля він знову відіслав Ісуса до Пилата.

12 У той день Ірод з Пилатом подружилися, хоч раніше вони ворогували.

Пилат намагається звільнити Ісуса

(Мт. 27:15-26; Мк. 15:6-15; Ін. 18:39—19:16)

13-14 Пилат, скликавши головних священиків, юдейських вождів та простий народ, звернувся до них: «Ви привели до мене Цього Чоловіка, звинувативши Його в тому, що Він вводив людей в оману. Отут, у вашій присутності, я допитав Його і не знайшов ніяких підстав для ваших звинувачень проти Нього. 15 Так само ніяких підстав не знайшов і Ірод. Тож він відіслав Ісуса знову до нас. Як бачите, Він не зробив нічого такого, за що заслуговував би смерті. 16 Отже, я покараю Його батогами, а потім відпущу».

17 [Щороку, під час святкування Пасхи, правитель, за звичаєм, відпускав на волю одного з в’язнів, за якого просив народ][a]. 18 У відповідь натовп загукав: «Нехай Ісуса розіпнуть на хресті! Відпусти нам Варавву!» 19 (Варавву було кинуто до в’язниці за участь у заколоті в місті й за вбивство).

20 Тоді знову Пилат звернувся до людей, кажучи, що він хотів би відпустити Ісуса. 21 Та вони й далі вигукували: «Розіп’ясти Його! Нехай Його розіпнуть на хресті!»

22 І втретє Пилат звернувся до народу, питаючи: «Який на Ньому злочин? Я не знайшов проти Нього нічого, за що слід було б карати смертю. Тож я покараю Його батогами й відпущу».

23-24 Але й далі народ голосно вимагав стратити Ісуса, і цей крик досяг такої сили, що Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу. 25 Він наказав відпустити Варавву, чоловіка, якого було кинуто до в’язниці за участь у заколоті і вбивство, бо натовп просив саме за нього. А Ісуса, за волею народу, Пилат віддав на розп’яття.

Read full chapter

Footnotes

  1. 23:17 У деяких древньогрецьких рукописах цього вірша немає. Також див.: Мт. 27:15.