Павлові труди в Солуні

2 Браття і сестри, ви самі знаєте, що наш прихід до вас не був марним. ² Як вам відомо, перед нашим приходом до вас, ми зазнали страждань і зневаги у Филипах. Але з допомогою нашого Бога ми відважилися проповідувати вам Добру Звістку, що йде від Бога, незважаючи на сильний опір.

³ Насправді вчення наше не є наслідком ні обману, ні нечистих намірів, ні лукавства. ⁴ Навпаки, ми говоримо як люди, яких, після багатьох випробувань, Бог визнав гідними довіри нести Добру Звістку. Тож ми не людям намагаємося догоджати, а Богові, Який бачить, що в серцях наших.

⁵ Як ви знаєте, ми ніколи не приходили до вас з улесливими словами, проповіді наші ніколи не були засобом приховати нашу пожадливість. Бог тому свідок! ⁶ Ми не шукали похвали ні від людей, ні від вас, ані від кого іншого.

⁷ Як апостоли Христові, ми могли б використати нашу владу примусити вас допомогти нам, але ми були лагідні^[a] з вами, ніби мати, яка з любов’ю дбає про дітей своїх. ⁸ Відчуваючи таку любов до вас, ми готові були розділити з вами не лише Добру Звістку Божу, але й життя наше. ⁹ Браття і сестри, я знаю, що ви пам’ятаєте наш тяжку працю. Ми працювали день і ніч, щоб нікого з вас не обтяжувати, проповідуючи вам Добру Звістку Божу.