上帝引导祂的子民

亚萨的训诲诗。

78 我的百姓啊!
你们要听我的教导,
侧耳倾听我的话。
我要开口讲比喻,
道出古时的奥秘,
是我们所闻所知、世代流传下来的事。
我们不要在子孙面前隐瞒事实,
要把耶和华当受称颂的作为、
祂的权能和所行的奇事告诉下一代。
因为祂为雅各制定法度,
为以色列设立律法,
又吩咐我们的祖先把这些律法传给儿女,
好让他们也照样教导自己的子孙后代,
世代相传。
这样,他们就会信靠上帝,
遵行祂的命令,
不忘记祂的作为;
也不会像自己的祖先那样顽梗叛逆,
对上帝不忠,心怀二意。
以法莲人备上了弓箭,
却临阵逃命。
10 他们不遵守上帝的约,
拒绝遵行祂的律法。
11 他们忘记了祂的作为,
忘记了祂为他们所行的奇事。
12 祂曾在埃及,在琐安当着他们祖先的面行神迹。
13 祂把海水分开,
带领他们安然渡过;
祂使海水堆起如墙壁。
14 祂白天以云柱带领他们,
晚上用火柱引导他们。
15 祂在旷野劈开磐石,
供应他们丰沛的水源。
16 祂使水从磐石中滚滚流出,
如滔滔江河。
17 然而,他们仍旧犯罪,
在旷野反叛至高的上帝。
18 他们顽梗地试探上帝,
索要他们想吃的食物。
19 他们抱怨上帝,说:
“难道上帝可以在旷野摆宴席吗?
20 祂击打磐石,
水就涌出,流淌成河,
但祂能赐给我们——祂的子民食物和肉吗?”
21 耶和华听后大怒,
祂的怒火烧向雅各,
祂的怒气撒向以色列。
22 因为他们不相信上帝,也不信靠祂的拯救。
23 祂向穹苍发出命令,
又打开天门,
24 降下吗哪给他们吃,赐下天粮。
25 他们吃了天使的食物,
上帝赐给他们丰富的食物。
26 祂使空中刮起东风,
用大能引来南风,
27 使飞鸟像雨点一般降在他们当中,多如尘埃,
使他们有多如海沙的肉吃。
28 祂使飞鸟降落在他们营中的帐篷周围,
29 让他们尽情地吃,
遂了他们的心愿。
30 但是,他们还没有吃完,
肉还在口中的时候,
31 上帝就向他们发怒,
杀掉了他们当中最强壮的,
消灭了以色列的青年。
32 即使如此,
他们依旧犯罪,
不相信上帝奇妙的作为。
33 所以上帝使他们虚度一生,
让他们的岁月充满恐惧。
34 直到上帝击杀他们的时候,
他们才回转,诚心寻求上帝。
35 他们才想起上帝是他们的磐石,
至高的上帝是他们的救赎主。
36 他们却虚情假意,满口谎言。
37 他们不忠于祂,
也不信守祂的约。
38 但上帝充满怜悯,
赦免了他们的罪,
没有毁灭他们。
祂多次收住怒气,
没有完全发出祂的烈怒。
39 祂顾念他们不过是血肉之躯,
像一阵风转眼消逝。
40 他们在旷野屡屡反叛祂,
使祂伤心。
41 他们再三试探上帝,
惹以色列的圣者发怒。
42 他们忘记了祂的大能,
忘记了祂救他们脱离压迫的日子,
43 也忘记了祂在埃及所行的神迹,
在琐安的田野所行的奇事。
44 祂曾使江河溪流变成血,
以致无人能喝。
45 祂曾使成群的苍蝇吞没他们,
使青蛙毁灭他们。
46 祂将他们的五谷赏给蚱蜢,
让蝗虫吃尽他们的收成。
47 祂用冰雹毁坏他们的葡萄树,
用严霜毁坏他们的无花果树,
48 又用冰雹毁灭他们的牛群,
用闪电毁灭他们的牲畜。
49 祂把怒火、烈怒、愤恨和祸患倾倒在他们身上,
遣下一群降灾的天使。
50 祂的怒气尽发,
使他们被瘟疫吞噬,难逃一死。
51 祂击杀了埃及人所有的长子,
就是含帐篷中头生的儿子。
52 祂领出自己的子民,
好像领出羊群,
引领他们经过旷野,
53 使他们一路平安,免受惊吓,
大海却淹没了他们的仇敌。
54 祂带领自己的子民来到圣地的边界,
来到祂亲手为他们预备的山区,
55 从他们面前赶出外族人,
把外族人的土地分给他们,
作为他们的产业,
使以色列各支派安顿下来。
56 可是,他们仍旧试探上帝,
反叛至高者,不遵行祂的法度。
57 他们跟祖先一样背信弃义,
像断弓一样毫不可靠。
58 他们建造丘坛,惹祂发怒;
他们竖起神像,令祂愤怒。
59 上帝知道了他们的恶行,
怒不可遏,
彻底弃绝了以色列人。
60 祂离弃了设在示罗的圣幕,
就是祂在人间的居所。
61 祂任凭自己的约柜被人掳去,
让自己的荣耀落在敌人手中。
62 祂使自己的子民被刀剑杀戮,
向自己的产业大发怒气。
63 青年被烈火吞噬,
少女无法婚嫁。
64 祭司丧身刀下,
寡妇无法哭丧。
65 那时,主像从睡眠中醒来,
又如酒后醒来的勇士。
66 祂击退仇敌,
叫他们永远蒙羞。
67 祂丢弃了约瑟的子孙,
没有拣选以法莲支派。
68 祂拣选了犹大支派,
祂所喜爱的锡安山。
69 祂为自己建造高耸的圣所,
使它像大地一样长存。
70 祂拣选了祂的仆人大卫,
把他从羊圈中召来,
71 让他离开牧羊的生活,
去牧养祂的子民雅各的后裔,
牧养祂的产业以色列。
72 于是,大卫以正直的心牧养他们,
用灵巧的手带领他们。

78 Маскіль Асафа.

Народе мій, почуй мою науку,
    зверни свій слух до слів моїх.
Для притчі розімкну уста,
    додам прислів’я із часів прадавніх.
Ці притчі ми вже чули й добре знаємо,
    бо нам батьки розповідали їх.
Ми від нащадків їх не приховаємо.
    Вони розповідатимуть прийдешнім поколінням
    про діла Господні славні.
Його могуття і діяння дивовижні
    прославляти будем.

Господь із Яковом уклав Угоду,
    Він для Ізраїлю створив Закон,
якого наказав дітей навчати,
    щоб до останнього дійшов він покоління.
Народиться людина,
    підросте і передасть усе це своїм дітям.
Тоді у всіх людей довіра існуватиме до Бога,
    і не забудеться, що Бог зробив.
    Коритимуться заповітам Божим безвідмовно.
Не повставатимуть вони, як їхні предки,
    те покоління вперте й бунтівливе,
    те покоління з неслухняним духом.

Неначе бумеранґ, зброя народу Ефраїма,
    на них же повернулася в бою.
10 Від Заповіту Божого відмовились вони,
    наслідувати Його закон вони не стали.
11 Забули ті вражаючі й великі справи,
    які їм Бог явив
12 перед очима їхніх предків у Зоані,
    ті чудеса, що Він здійснив в Єгипті.
13 Він море розділив, людей провів крізь нього,
    довкола них здіймалася вода стіною.
14 А потім хмарою їх вів щодня,
    й вогнем яскравим вів щоночі.
15 В пустелі скелю Бог розсік,
    дав людям воду з глибини земної.
16 Бог змусив воду річкою текти із скелі.

17 Та люди все грішили проти Бога,
    в пустелі навіть Всемогутньому не йняли віри.
18 Тоді наважилися Бога перевірить,
    і, зголоднілі, їжі попросили.
19 І, нарікаючи, казали:
    «Невже в пустелі Бог не зможе дати їжу?
20 Він скелю розколов, і полилась вода рікою;
    Тож може дати Він нам і хліб, і м’ясо?»
21 Почувши, що говорять,
    Господь розгнівався на Якова.
    Бог дуже був лихий на Ізраїль.
22 Бо віру в Бога люди не плекали,
    не вірили, що Бог врятує їх.
23 Тоді Господь розверзнув хмари.
24 Мов дощ, злетіла з неба манна на поживу,
    Він дав їм хліб небесний.
25 Тож їжа Ангелів дісталась людям,
    послав їм Бог достатньо, щоб наїстись.
26 Тоді їм Бог подарував південно-східний вітер.
27 На них дощем посипались птахи небесні,
    немов пісок морський, упало з неба м’ясо.
28 Птахів сідати змусив просто в їхній табір, між наметів.
29 Бог дав їм все, чого хотіли,
    тож мали люди досхочу, чим поживитись.
30 Але пожадливі накинулись на м’ясо
    і пожирали тих птахів живцем.
31 Бог прогнівивсь на тих людей і найміцніших вбив;
    здоровим юнакам, і тим послав хворобу.

32 Та попри все це люди знов і знов грішили,
    не вірячи у всі оті дива.
33 Дні їхні скінчились марнотно,
    літа минули у страху.
34 Коли Господь одних життя збавляв,
    то інші поверталися до Нього,
    до Бога бігли спрагло.
35 Тоді вже згадували всі, що Бог—їхня Скеля,
    і знову пам’ятали, що це Всевишній їх звільнив.
36-37 Лиш серце їхнє не зміцніло в Ньому,
    вони були невірні Його заповітам.
38 Та Бог був милосердний,
    Він простив гріхи й життя лишив їм,
    щоразу стишуючи гнів.
39 Бог пам’ятав—вони всього лиш люди,
    вони, як вітер, що подув, і вже нема.

40 Вони так часто повставали проти Нього у пустелі,
    Його засмучували в диких землях!
41 Ті люди знов і знов Його терпінням зловживали,
    і ображали Святого Бога Ізраїлю.
42 Не пам’ятали тих часів, коли Він спас їх
    від ворогів численних.
43 Забули вони чудеса в Єгипті і дива в полях Зоана,
44     як Бог річки перетворив на кров,
    щоб єгиптяни не могли напитись.
45 Він напустив хмари мух, щоб жалили народ Єгипту,
    й жаб, які народ єгипетський губили.
46 Бог віддав хлібів врожаї сарані,
    віддав городину гусені-ненажері.
47 Він градом знищив єгипетську лозу і
    мокрим снігом поморозив сикомору,
48     та моровицю на худобу напустив.
49 Бог Свій гнів у Єгипті показав,
    пославши Ангелів караючих на нього,
50 та гнів явивши без останку,
    тяжким недугом вразив ворогів.
51 Всіх первістків Єгипту він побив,
    знак чоловічої потуги у родині Хама[a].
52 Немов овець, Він Свій народ повів в пустелю.
53 Він їм безпеку дарував,
    і не було причин для страху.
    В Червонім морі ворогів всіх Він потопив.
54 І вивів до підніжжя гори святої,
    що створена Його рукою.
55 Прогнав Господь всі інші племена,
    і роду кожному Він землю наділив,
    на землях ворогів їх оселивши.

56 Та все ж вони Всевишнього терпінням зловживали
    і повставала проти Нього знов,
    не слідуючи заповідям Бога.
57 Народ Ізраїлю від Бога відвернувся,
    мов бумеранґ, що змінює свій шлях.
58 Узвишшя звівши, Бога прогнівили,
    збудили ревнощі Його, вклоняючись бовванам.
59 Про все це Бог почув і розлютився,
    й суворо відштовхнув Ізраїль!
60 І кинув Бог святий намет у Шило,
    де жив Він серед смертних.
61 Святий ковчег Він дозволив іншим полонити,
    символ Своєї сили в руки ворога віддав.
62 Він дав загинути народу у війні за те,
    що прогнівить Його посміли.
63 Пісень весільних не заводили дівчата,
    бо наречених їхніх вже пожер вогонь.
64 Священиків мечі пожерли їхні,
    та вдовам голосити не дали.

65 Нарешті наш Володар підхопився,
    мов воїн, що в бою шалений від вина.
66 Він ворогів прогнав, Він їх принизив,
    ганьби цієї їм уже не змити.
67 Тож зрікся Бог намету Йосипа[b],
    й коліно Ефраїма не обрав[c].
68 Коліно Юди вибрав Бог, Сіон обрав,
    ту гору, що її Він любить.
69 Він стіни звів святого храму, як зводив гори;
    створив фундамент, як створив і землю.
70 Давида Бог обрав Своїм слугою.
    Давид стеріг овець в кошарі,
    та Бог його забрав від них.
71 Віднявши від грудей,
    поставив Бог його пасти Своїх людей—
    отару Якова й отару Ізраїля.
72 Тож пас Давид народ із чистим устремлінням
    і вправною рукою вів його.

Footnotes

  1. 78:51 Хам Згідно з Книгою Буття він був основоположником єгиптян і всіх північноафриканських народів.
  2. 78:67 намету Йосипа Очевидно, йдеться про святий намет у Шило.
  3. 78:67 коліно… не обрав Ефраїмове коліно було найбільшим і найвпливовішим серед ізраїльських колін. Тут, очевидно, йдеться про царя Саула, який теж належав до ефраїміїв і від якого Бог відвернувся, дарувавши прихильність наступному цареві—Давиду.