15 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.

² Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.

³ Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.

⁴ Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.

⁵ Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.

⁶ І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.

⁷ Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.

⁸ І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

⁹ і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

¹⁰ Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?

¹¹ Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.

¹² І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!

¹³ Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.

¹⁴ Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.

¹⁵ І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:

¹⁶ Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

¹⁷ щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!

¹⁸ Господеві відвіку відомі всі вчинки Його.

¹⁹ Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,

²⁰ але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.

²¹ Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.

²² Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,

²³ написавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!

²⁴ Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

²⁵ то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,

²⁶ людьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

²⁷ Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

²⁸ Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:

²⁹ стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...

³⁰ Посланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа.

³¹ А перечитавши, раділи з потішення того.

³² А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів.

³³ А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

³⁴ Але Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

³⁵ А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.

³⁶ А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.

³⁷ А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.

³⁸ Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

³⁹ І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.

⁴⁰ А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.

⁴¹ І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.