Міста левитів

35 І сказав Господь Мойсею на рівнинах Моаву біля Йордану навпроти Єрихона: ² «Накажи народу Ізраїлю, щоб надали левитам міста, де жити, як частку їхньої спадщини, аби вони її успадкували, і щоб дали левитам пасовиська довкола їхніх міст. ³ Міста будуть їм для проживання, а пасовиська—для їхніх отар і худоби. ⁴ Пасовиська при містах, які ви дасте левитам, простягатимуться від міських мурів у всі боки на тисячу ліктів^[a]. ⁵ Відміряйте за межами міста дві тисячі ліктів^[b] на схід, дві тисячі ліктів на південь, дві тисячі ліктів на захід, дві тисячі ліктів на північ. Місто буде посередині. Це будуть пасовиська при їхніх містах. ⁶ Поміж міст, виділених левитам, буде шість міст-схованок, де надаватиметься притулок тим, хто вбив ненавмисне, щоб він сховався там. Крім них, дасте левитам іще сорок два міста. ⁷ Тож усього ви віддасте левитам сорок вісім міст разом з пасовиськами. ⁸ Ті міста, які ви дасте із спадщини народу Ізраїлю, візьміть більше від більших колін, і менше—від менших. Кожне коліно дасть левитам із своїх міст відповідно до того, що успадкує».

Міста-схованки

⁹ І сказав Господь Мойсею: ¹⁰ «Скажи народу Ізраїлю: „Коли перейдете Йордан у землю Ханаанську, ¹¹ виберіть собі міста, що будуть вам містами-схованками. Той, хто ненавмисне вб’є когось, може туди втекти. ¹² В тих містах ви зможете знайти порятунок від родича вбитого, який прагне покарати вбивцю. Але вбивцю не стратять, доки він не стане перед громадою на суд. ¹³ Шість міст, які ви віддасте, будуть містами притулку для вас. ¹⁴ Віддасте три міста на східному боці Йордану і три міста в землі Ханаанській, на захід від Йордану. Це будуть міста-схованки. ¹⁵ Ці шість міст будуть містами притулку і для народу Ізраїлю, і для чужинців, що живуть серед вас. Кожен, хто ненавмисне вб’є людину, може туди втекти.

Настанови щодо вбивць

¹⁶ Якщо чоловік вдарив іншого залізним знаряддям так, що той помер, то він убивця. Вбивця мусить бути покараний на смерть. ¹⁷ Якщо він забив іншого каменем на смерть, і той помер, тоді він убивця. Вбивця мусить бути покараний. ¹⁸ Якщо він ударив іншого дерев’яним знаряддям, що спричинило смерть, то він убивця. Вбивця мусить бути покараний на смерть. ¹⁹ Близький родич померлого^[c] повинен убити вбивцю. Коли він зустріне вбивцю, повинен убити його.

²⁰ Якщо він із ненавистю його штовхне або навмисне кине в нього щось, так що той помре, ²¹ або якщо він у люті вдарить його рукою так, що той помре, тоді той чоловік убивця. Убивцю треба покарати на смерть. Той чоловік—убивець. Близький родич мусить убити вбивцю, коли зустріне його.

²² Але якщо випадково, без ненависті, він штовхне його або ж кине чимось у нього ненавмисне, ²³ або впустить камінь, не помітивши, а камінь упаде на нього так, що той помер, а він не був ворогом йому і не мав наміру завдати йому шкоди, ²⁴ тоді громада розсудить убивцю і родича вбитого згідно з цими настановами. ²⁵ Громада врятує вбивцю від руки кровомесника і відішле його до міста-схованки, куди він утече. Він мусить лишатися там до смерті первосвященика, помазаного святою оливою.

²⁶ Та якщо вбивця вийде за межі міста-схованки, до якого втік, ²⁷ і кровомесник знайде його за межами міста-схованки, тоді кровомесник може вбити вбивцю. І він не буде винний у вбивстві. ²⁸ Бо він мусить жити у своєму місті-схованці до смерті первосвященика. Після смерті первосвященика убивця може повернутися на свою власну землю. ²⁹ Відтепер це буде вам законом правосуддя, хоч де б ви жили.

³⁰ Кожного, хто вб’є людину, можна покарати тільки за показаннями свідків. Але нікого не можна засудити на смерть за показаннями одного свідка.

³¹ Не беріть викупу за життя вбивці, якого засудили на смерть, бо його слід покарати на смерть.

³² Не беріть викупу за того, хто втік до міста-схованки, щоб він міг повернутися жити в своїй землі до смерті первосвященика. ³³ Не ганьбіть землю, де живете, бо кров оскверняє землю, і ніщо не очистить її від пролитої на неї крові, крім крові того, хто пролив кров. ³⁴ Не робіть нечистою землю, де живете, де Я Сам живу серед вас. Бо Я, Господь, живу серед народу Ізраїлю”».

Земля Зелофехадових дочок

36 Голови родин у роді Ґілеада, сина Макіра, сина Манассії, одного з колін синів Йосипа вийшли й промовили перед Мойсеєм та вождями, головами колін народу ізраїльського. ² І сказали вони: «Господь наказав тобі, наш володарю, дати землю народу Ізраїлю у спадщину, за жеребом, і наказав дати спадщину родича нашого Зелофехада дочкам його. ³ Якщо вони вийдуть заміж за когось із колін народу Ізраїлю, їхня спадщина буде відібрана від спадщини наших батьків і додана до спадщини того коліна, куди вони вийдуть заміж. Так вона буде відібрана від нашої спадщини, що ми її отримали за жеребом. ⁴ Коли для народу Ізраїлю настане Ювілейний рік, їхню спадщину додадуть до спадщини того коліна, в яке вони вийдуть заміж. Їхню спадщину віднімуть від спадщини батьків наших».

⁵ Тож Мойсей дав такий наказ народу Ізраїлю як настановив Господь: «Те, що кажуть сини Йосипа,—правда. ⁶ Ось що Господь заповідає щодо дочок Зелофехада: вони можуть виходити заміж за кого схочуть, але у межах їхнього коліна, тобто коліна їхніх батьків. ⁷ Ніяка спадщина народу Ізраїлю не повинна переходити від одного коліна до іншого, бо кожен із народу Ізраїлю повинен триматися спадщини коліна батьків своїх. ⁸ Будь-яка дочка серед колін ізраїльського народу, яка дістане спадщину, повинна одружитися з кимось із коліна батька її, щоб кожен з народу Ізраїлю міг дістати спадщину батьків своїх. ⁹ Спадщина не повинна переходити від одного коліна до іншого, бо кожне з колін народу Ізраїлю повинне триматися спадщини своєї».

¹⁰ Дочки Зелофехадові зробили так, як Господь наказав Мойсею. ¹¹ Махла, Тирца, Гоґла, Милка і Ноа, дочки Зелофехадові, вийшли заміж за синів своїх дядьків. ¹² Вони вийшли заміж на синів роду Манассії, сина Йосипа, тож їхня спадщина лишилася в коліні їхнього батьківського роду.

¹³ Оце заповіді та настанови, які Господь дав народу Ізраїлю через Мойсея на рівнинах Моаву біля річки Йордан, навпроти міста Єрихона.

Повчання Ісуса про розлучення

(Мт. 19:1-12)

10 І пішовши звідти, Ісус прийшов до країни юдейської та землі по той бік Йордану. І знову натовп зібрався навколо Нього, тож навчав Він людей за звичаєм Своїм. ² Підійшли до Ісуса кілька фарисеїв і, випробовуючи, запитали Його: «Чи дозволено чоловікові розлучитися з дружиною своєю?» ³ Ісус відповів: «Що вам Мойсей заповідав?» ⁴ Вони кажуть: «Мойсей заповів, що чоловік може розлучитися з жінкою, давши їй розвідного листа»^[a].

⁵ Ісус на те відповів: «Мойсей дозволив вам розлучатися з жінкою через упертість сердець ваших. ⁶ Від самого початку створення світу, Господь „створив людей чоловіком і жінкою”^(A). ⁷ Ось чому „чоловік покине своїх батька та матір і з’єднається з дружиною своєю. ⁸ І стануть вони єдиною людиною”^(B), і більше не буде їх двоє, а буде одна плоть. ⁹ Отож ніхто не роз’єднає тих, кого Бог з’єднав разом». ¹⁰ Коли вони були в домі, учні знову запитали Його про це. ¹¹ І Він сказав їм: «Хто розлучається зі своєю дружиною й одружується з іншою жінкою, той грішить і чинить перелюб. ¹² І якщо жінка розлучається з чоловіком своїм і бере шлюб з іншим, також й сама чинить перелюб».

Ісус благословляє дітей

(Мт. 19:13-15; Лк. 18:15-17)

¹³ Люди привели до Ісуса малих дітей, аби Він, поклавши на них руки, благословив їх. Але учні Його почали дорікати їм. ¹⁴ Коли Ісус побачив це, то розгнівався й сказав: «Пустіть дітей до Мене і не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони.

¹⁵ Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде». ¹⁶ Ісус пригорнув дітей, поклав на них руки і благословив їх.

Ісус розмовляє з багатим чоловіком

(Мт. 19:16-30; Лк. 18:18-30)

¹⁷ Коли Ісус вирушив у путь, до Нього підбіг один чоловік і, упавши на коліна, запитав: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?» ¹⁸ На те Ісус йому сказав: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога. ¹⁹ Тобі відомі заповіді: „Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не бреши, не чини кривди, шануй батька й матір своїх”^(C)».

²⁰ Той відповів: «З юності я дотримуюся цих заповідей». ²¹ Ісус подивився на чоловіка, сповнений любові до нього, сказав: «Одного тобі бракує: піди й продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І тоді матимеш ти багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною».

²² Той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий. ²³ Ісус подивився на Своїх учнів й мовив до них: «Тяжко буде багатому ввійти в Царство Боже!»

²⁴ Учні були здивовані Його словами, та Ісус повторив: «Діти мої, як важко ввійти в Царство Боже! ²⁵ Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже». ²⁶ Учні були ще дужче вражені і казали один одному: «То хто ж тоді може бути спасенний?» ²⁷ Подивившись на них, Ісус відповів: «Це неможливо для людей, але не для Бога, бо для Нього немає нічого неможливого».

²⁸ Тоді Петро промовив до Ісуса: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!» ^29-30 Тоді Ісус сказав: «Істинно кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, братів, сестер, матір, батька, дітей або господарство своє заради імені Мого та Євангелія, ще в цьому житті одержить у сто разів більше помешкань, братів, сестер, матерів, дітей і ланів, так само, як і переслідувань, а також—нагороду вічного життя в прийдешні часи. ³¹ Багато з тих, хто сьогодні перші, стануть останніми, а останні—першими».