Add parallel Print Page Options

31 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Пімсти мідіянітам за кривду Ізраїлевих синів, потім будеш прилучений до своєї рідні.

І промовив Мойсей до народу, говорячи: Озбройте з-поміж себе людей для війська, і будуть вони на мідіян, щоб дати Господню пімсту на мідіян.

По тисячі з племені зо всіх Ізраїлевих племен пошлете до війська.

І були призначені з Ізраїлевих тисяч тисяча з племені дванадцять тисяч узброєних для війська.

І послав їх Мойсей тисячу з кожного племени до їх війська, і Пінхаса, сина священика Елеазара, на війну, і святий посуд, і сурми для сурмлення в його руці.

І рушили війною на Мідіяна, як наказав був Господь Мойсеєві, і позабивали кожного чоловічої статі.

І крім тих забитих, позабивали мідіянських царів: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, п'ять мідіянських царів, і Валаама, Беорового сина, забили мечем.

І полонили Ізраїлеві сини мідіянських жінок і їхніх дітей, і всю їхню худобу, і всі їхні стада та ввесь їх маєток пограбували.

10 А всі їхні міста по їхніх осадах та всі їхні оселі попалили огнем.

11 І позабирали вони все захоплене й усю здобич, людей та худобу.

12 І вони привели до Мойсея й до священика Елеазара та до громади Ізраїлевих синів полонених і здобич, і захоплене до табору, до моавських степів, що над приєрихонським Йорданом.

13 І вийшли Мойсей і священик Елеазар та всі начальники громади назустріч їм поза табір.

14 І розгнівався Мойсей на військових провідників, тисячників та сотників, що верталися з війська тієї війни.

15 І сказав до них Мойсей: Чи ви позоставили живими всіх жінок?

16 Тож вони були для Ізраїлевих синів за радою Валаама причиною на відступлення від Господа через Пеора! І була поразка в Господній громаді.

17 А тепер позабивайте кожного хлопця між дітьми, і кожну жінку, що познала чоловіка на мужеськім ложі, повбивайте.

18 А всіх молодих жінок, що не познали мужеського ложа, зоставте живими для себе.

19 А ви пробудьте поза табором сім день. Кожен, хто забив кого, і кожен, хто доторкався трупа, очистьтеся дня третього й дня сьомого ви та ваші бранці.

20 І ви очистите кожну одежу, і кожну шкуряну річ, і все зроблене з козиної вовни, і кожну дерев'яну річ.

21 І сказав священик Елеазар воїнам, що ходили на війну: Оце постанова закону, що Господь наказав був Мойсеєві:

22 Тільки золото й срібло, мідь, залізо, цину та олово,

23 кожну річ, що видержить в огні, перепровадите через огонь, і стане чиста, тільки перше очищальною водою очиститься; а все, що не видержує огню, перепровадите через воду.

24 І виперете одежу свою сьомого дня, і станете чисті, а потому ввійдете до табору.

25 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

26 Перелічи здобич бранців між людьми й між худобою ти й священик Елеазар та голови батьківських домів громади.

27 І поділиш ту здобич пополовині між учасниками війни, що входять до війська, і між усією громадою.

28 І принесеш данину для Господа від військових, що входять до війська, одну душу від п'яти сотень від людини й від великої худоби, і від ослів, і від худоби дрібної.

29 З їхньої половини візьми, і даси священикові Елеазарові як Господнє приношення.

30 А з половини Ізраїлевих синів візьмеш одного вийнятого з п'ятидесяти з людини, з худоби великої, з ослів та з худоби дрібної, з кожної скотини, та й даси їх Левитам, що виконують сторожу Господньої скинії.

31 І зробив Мойсей та священик Елеазар, як Господь наказав був Мойсеєві.

32 І була здобич, позостале грабунку, що захопили були військові: дрібної худоби шістсот тисяч і сімдесят тисяч і п'ять тисяч.

33 А худоба велика сімдесят і дві тисячі.

34 І осли шістдесят і одна тисяча.

35 А душ людських із жінок, що не пізнали мужеського ложа, усіх душ тридцять і дві тисячі.

36 І була половина, частка тих, що входили до війська, число худоби дрібної триста тисяч і тридцять тисяч і сім тисяч і п'ять сотень.

37 І була данина для Господа з худоби дрібної, шість сотень сімдесят і п'ять.

38 А худоба велика: тридцять і шість тисяч, а їхня данина для Господа сімдесят і двоє.

39 А осли: тридцять тисяч і п'ять сотень, а їхня данина для Господа шістдесят і один.

40 А душ людських: шістнадцять тисяч, а їхня данина для Господа тридцять і дві душі.

41 І дав Мойсей данину Господнього приношення священикові Елеазарові, як Господь наказав був Мойсеєві.

42 І з половини Ізраїлевих синів, що Мойсей відділив, від людей, що вирушали на війну,

43 і була громадська половина з дрібної худоби триста тисяч і тридцять тисяч і сім тисяч і п'ять сотень.

44 А худоба велика тридцять і шість тисяч.

45 А осли тридцять тисяч і п'ять сотень.

46 А людських душ шістнадцять тисяч,

47 і взяв Мойсей з половини Ізраїлевих синів вийнятого одного з п'ятидесяти з людини та зо скотини, та й дав їх Левитам, що виконують сторожу Господньої скинії, як Господь наказав був Мойсеєві.

48 І прийшли до Мойсея старшини над тисячами війська, тисячники та сотники,

49 та й сказали Мойсеєві: Твої раби перелічили військових, що під нашою рукою, і нікого з нас не бракувало.

50 І ми принесли Господню жертву, кожен, хто знайшов що з золота, ланцюжок на ноги, і нараменник, перстень, сережки та нашийника на очищення наших душ перед Господнім лицем.

51 І взяв Мойсей та священик Елеазар від них те золото, кожну зроблену річ.

52 І було всього золота приношення, що принесли для Господа, шістнадцять тисяч сімсот і п'ятдесят шеклів від тисячників і від сотників.

53 Військові грабували кожен для себе.

54 І взяв Мойсей та священик Елеазар те золото від тисячників та сотників, і внесли його до скинії заповіту, пам'ятка для Ізраїлевих синів перед Господнім лицем.

32 А в Рувимових синів та в синів Ґадових були великі стада, дуже численні. І побачили вони край Язерський та край Ґілеадський, а ото це місце місце добре для худоби.

І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи:

Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел'але і Севам, і Нево, і Беон,

та земля, що Господь побив був перед Ізраїлевою громадою, вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худоба.

І сказали вони: Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай дано буде ту землю твоїм рабам на володіння. Не перепроваджуй нас через Йордан!

І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: Чи брати ваші підуть на війну, а ви будете тут сидіти?

І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від переходу до того Краю, що дав їм Господь?

Так зробили були ваші батьки, коли я посилав їх із Кадеш-Барнеа побачити той Край.

І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той Край, і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не входити до того Краю, що дав їм Господь.

10 І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи:

11 Поправді кажу, не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх,

12 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Навинового, бо вони виконували накази за Господом.

13 І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчилося все те покоління, що робило зло в Господніх очах.

14 А оце стали ви замість ваших батьків, як нащадки грішних людей, щоб збільшити ще палючий гнів Господній на Ізраїля.

15 Бо як ви відвернетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричините згубу всьому цьому народові.

16 А вони підійшли до нього та й сказали: Ми побудуємо тут кошари для нашої худоби та міста для наших дітей,

17 а ми самі узброїмося, готові до бою перед Ізраїлевими синами, аж поки не введемо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по твердинних містах, охороняючи себе перед мешканцями цієї землі.

18 Ми не вернемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спадком своїм.

19 Бо ми не будемо володіти з ними по той бік Йордану й далі, бо прийшла нам наша спадщина з цього боку Йордану на схід.

20 І сказав їм Мойсей: Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узброїтесь на війну перед Господнім лицем,

21 і перейде кожен ваш узброєний Йордан перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою,

22 то буде здобутий той Край перед Господнім лицем, і ви потому вернетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем. І буде вам цей Край на володіння перед Господнім лицем.

23 А якщо не зробите так, то ви згрішили Господеві, і знайте, що ваш гріх знайде вас!

24 Побудуйте собі міста для ваших дітей, та кошари для ваших отар. А що вийшло з ваших уст, те зробіть.

25 І сказали Ґадові сини та сини Рувимові до Мойсея, говорячи: Раби твої зроблять, як пан наш приказує.

26 Діти наші, жінки наші, стадо наше та вся наша худоба будуть там, у ґілеадських містах.

27 А раби твої перейдуть, кожен військовий озброєний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує.

28 І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Навиновому, та головам батьківських домів племен Ізраїлевих синів.

29 І сказав Мойсей до них: Якщо Ґадові сини та сини Рувимові перейдуть із вами Йордан, кожен озброєний на війну перед лицем Господнім, і буде здобутий Край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння.

30 А якщо вони не перейдуть з вами озброєні, то отримають володіння серед вас в ханаанському Краї.

31 І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: Що говорив Господь до твоїх рабів, так зробимо.

32 Ми перейдемо озброєні перед Господнім лицем до ханаанського Краю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йордану.

33 І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині племені Манасії, Йосипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башанського, той Край по містах його, у границях міст того Краю навколо.

34 І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер,

35 і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу,

36 і Бет-Німру, і Бет-Гаран, твердинні міста та кошари для отари.

37 У Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел'але, і Кір'ятаїм,

38 і Нево, і Баал-Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста, що вони збудували.

39 І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули його, і позбавили спадщини амореянина, що в ньому.

40 І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому.

41 А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні села, та й назвав їх: Яірові села.

42 А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім'ям: Новах.

33 Оце походи Ізраїлевих синів, що вийшли з єгипетського краю за своїми військовими відділами під рукою Мойсея та Аарона.

А Мойсей написав їхні виходи з їхніми походами за Господнім наказом, і оце їхні походи за їхніми виходами.

І рушили вони з Рамесесу першого місяця, п'ятнадцятого дня першого місяця, другого дня по Пасці вийшли Ізраїлеві сини сильною рукою на очах усього Єгипту.

А Єгипет ховав, кого побив Господь серед них, кожного перворідного, а над їхніми богами зробив Господь суди.

І рушили Ізраїлеві сини з Рамесесу, і таборували в Суккоті.

І рушили з Суккоту й таборували в Етамі, що на краю пустині.

І рушили з Етаму, а вернулися до Пі-Хіроту, що перед Баал-Цефоном, і таборували перед Міґдолом.

І рушили з-перед Хіроту, і перейшли серед моря до пустині, і йшли триденною дорогою в Етамській пустині, і таборували в Марі.

І рушили з Мари й увійшли до Еліму, а в Елімі дванадцять джерел води та сімдесят пальм, і таборували там.

10 І рушили з Еліму й таборували над Червоним морем.

11 І рушили з-над Червоного моря й таборували в пустині Сін.

12 І рушили з пустині Сін і таборували в Дофці.

13 І рушили з Дофки й таборували в Алуші.

14 І рушили з Алушу й таборували в Ріфідімі, і не було там води на пиття для народу.

15 І рушили з Ріфідіму й таборували в пустині Сінай.

16 І рушили з пустині Сінай і таборували в Ківрот-Гаттааві.

17 І рушили з Ківрот-Гаттаави й таборували в Хацероті.

18 І рушили з Хацероту й таборували в Рітмі.

19 І рушили з Рітми й таборували в Ріммоні Переца.

20 І рушили з Ріммону Переца й таборували в Лівні.

21 І рушили з Лівни й таборували в Ріссі.

22 І рушили з Рісси й таборували в Кегелаті.

23 І рушили з Кегелати й таборували на горі Шефер.

24 І рушили з гори Шефер і таборували в Хараді.

25 І рушили з Харади й таборували в Макгелоті.

26 І рушили з Макгелоту й таборували в Тахаті.

27 І рушили з Тахату й таборували в Тераху.

28 І рушили з Тераху й таборували в Мітці.

29 І рушили з Мітки й таборували в Хашмоні.

30 І рушили з Хашмони й таборували в Мосероті.

31 І рушили з Мосероту й таборували в Бене-Яакані.

32 І рушили з Бене-Яакану й таборували в Хорі Ґідґаду.

33 І рушили з Хору Ґідґаду й таборували в Йотваті.

34 І рушили з Йотвати й таборували в Авроні.

35 І рушили з Аврони й таборували в Ецйон-Ґевері.

36 І рушили з Ецйон-Ґеверу й таборували в пустині Цін, це Кадеш.

37 І рушили з Кадешу й таборували на Гор-горі, на краю едомської землі.

38 І зійшов священик Аарон на Гор-гору з Господнього наказу, та й помер там сорокового року виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю, п'ятого місяця, першого дня місяця.

39 А Аарон був віку ста й двадцяти й трьох літ, коли помер він на Гор-горі.

40 І почув ханаанеянин, цар Араду, а він сидів на півдні в Краї ханаанськім, що йдуть Ізраїлеві сини.

41 І рушили від Гор-гори й таборували в Цалмоні.

42 І рушили з Цалмони й таборували в Пуноні.

43 І рушили з Пунону й таборували в Овоті.

44 І рушили з Овоту й таборували в Ійє-Гааварімі, на моавській границі.

45 І рушили з Ійїму й таборували в Дівоні Ґаду.

46 І рушили з Дівону Ґаду й таборували в Алмон-Дівлатаймі.

47 І рушили з Алмон-Дівлатайми й таборували в горах Аварім перед Нево.

48 І рушили з гір Аварім, і таборували в моавських степах.

49 І таборували вони над Йорданом від Бет-Єшмоту аж до Авел-Шіттіму в моавських степах.

50 І Господь промовляв до Мойсея в моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи:

51 Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю,

52 то проженете всіх мешканців того Краю перед собою, і понищите всі їхні зображення, і всіх литих ідолів їхніх понищите, і всі їхні висоти поруйнуєте.

53 І ви заволодієте тим Краєм, і осядете в ньому, бо Я дав вам той Край на власність.

54 І ви заволодієте тим Краєм жеребком за вашими родами: численному збільшите власність його, а малому зменшите власність його, де вийде йому жеребок, туди йому буде, за племенами ваших батьків будете володіти собі.

55 А якщо ви не виженете мешканців того Краю від себе, то будуть ті, кого позоставите з них, колючками в ваших очах та тернями в ваших боках. І будуть вас утискати на тій землі, що на ній ви сидітимете.

56 І станеться, як Я думав був учинити їм, учиню те вам.

І сказав Він до них: Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі.

А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними.

І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі!

І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...

Бо не знав, що казати, бо були перелякані.

Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.

10 І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих.

11 І вони запитали Його та сказали: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?

12 А Він відказав їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений?

13 Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано...

14 А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.

15 І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.

16 І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними?

17 І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.

18 А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.

19 А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!

20 І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...

21 І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства.

22 І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!

23 Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!

24 Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!

25 А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!

26 І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він...

27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.

28 Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати?

29 А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.

Read full chapter