Числа 31-33
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Ізраїль знову воює проти мидіанців
31 І сказав Господь Мойсею: 2 «Помстися мидіанцям за те, що вони вчинили народу Ізраїлю. Після цього приєднаєшся до пращурів своїх[a]».
3 Тож Мойсей сказав народу: «Озбройтеся для війни, щоб напасти на мидіанців і помстилися їм за Господа. 4 Пошліть на війну тисячу чоловік від кожного коліна Ізраїлю».
5 Тож по тисячі воїнів від кожного коліна з усіх тисяч Ізраїлю було озброєно на війну—усього дванадцять тисяч чоловік. 6 Мойсей вирядив їх на війну—по тисячі чоловік від кожного коліна, та Фінегаса, сина священика Елеазара послав на війну. Фінегас узяв з собою святі речі та сурми для сполоху.
7 Отже, воювали вони проти мидіанців, як Господь наказав Мойсею. Повбивали вони всіх чоловіків. 8 Як і інших жертв, убили вони царів мидіанських: Евія, Рекема, Зура, Гура і Реву—п’ятьох царів мидіанських. Вони також зарубали Валаама, сина Беора.
9 Сини Ізраїлю забрали в полон жінок мидіанських та дітей їхніх і забрали всіх в’ючних тварин, всі отари, все добро як здобич. 10 Вони також спалили всі міста де ті мешкали, всі табори їхні. 11 Вони позабирали всю здобич, завойовану на війні разом із людьми й худобою, 12 і привели невільників і всю здобич, що взяли на війні, до Мойсея та священика Елеазара і до громади Ізраїлю, в табір на рівнинах Моаву біля Йордану, навпроти Єрихона.
13 Мойсей та священик Елеазар вийшли за табір їм назустріч. 14 Мойсей дуже розгнівався на воєначальників, тисяцьких та сотників, що повернулися з військового походу. 15 Мойсей запитав їх: «Ви залишили живими всіх жінок? 16 Це саме вони за порадою Валаама підбурили ізраїльтян відступитися від Господа того разу в Пеорі, і страшна моровиця впала на громаду Господню. 17 Тож тепер повбивайте всіх дітей чоловічої статі, вбийте кожну жінку, що спізнала чоловіка. 18 Та лишить собі дівчат, що не спізнали чоловіка. 19 Не входьте до табором протягом семи днів. Кожен із вас або полонених ваших, хто вбив когось або торкнувся мертвого тіла, мусить очистити себе третього та сьомого дня. 20 Ви мусите очистити будь-який одяг, все шкіряне, все, виготовлене з козлячої вовни чи з дерева».
21 Тоді священик Елеазар сказав тим, хто ходив на війну: «Ось настанова Закону, який Господь дав Мойсею. 22 Золото, срібло, бронзу, залізо, цинк та оливо— 23 все, що у вогні не горить, ви мусите кинути в огонь, щоб очистити. Все, що горить, має бути очищене водою. 24 Сьомого дня ви мусите випрати свій одяг, і будете чисті. Після цього можете повернутися в табір».
25 І сказав Господь Мойсею: 26 «Ти й священик Елеазар та вожді громади порахуйте захоплене в полон на війні: людей і худобу. 27 Поділіть здобич між воїнами, що ходили на війну, і всією громадою. 28 Ви мусите взяти данину Господу у воїнів, що ходили на війну, кожне п’ятисоте з людей, худоби, ослів та овець. 29 Все це візьмете з їхньої половини й віддасте священику Елеазару як данину Господу. 30 З половини народу Ізраїлю мусите взяти кожне п’ятдесяте з людей, худоби, ослів, овець—усіх тварин, і віддайте левитам, що правлять службу в святому наметі Господньому».
31 Мойсей та священик Елеазар зробили так, як Господь наказав Мойсею. 32 Вони захопили на війні таке: шістсот сімдесят п’ять тисяч овець, 33 сімдесят дві тисячі крупної худоби, 34 шістдесят одну тисячу ослів 35 та тридцять дві тисячі людей, тобто жінок, що не спізнали чоловіка. 36 Половина частки воїнів була така: овець триста тридцять сім тисяч п’ятсот, 37 а данина Господу з овець—шістсот сімдесят п’ять. 38 Крупної рогатої худоби—тридцять шість тисяч голів, а данина Господу з них—сімдесят дві. 39 Ослів—тридцять тисяч п’ятсот, а данина Господу з них—шістдесят один. 40 Людей—шістнадцять тисяч, а данина Господу з них—тридцять двоє. 41 Мойсей віддав данину, Господній внесок, священику Елеазару, як Господь і наказав Мойсею.
42-43 Половина частки народу Ізраїлю, яку Мойсей взяв у воїнів, становила триста тридцять сім тисяч п’ятсот овець, 44 тридцять шість тисяч голів крупної худоби, 45 тридцять тисяч п’ятсот ослів 46 і шістнадцять тисяч жінок. 47 Мойсей взяв з половини частки народу Ізраїлю кожну п’ятдесяту людину і тварину й віддав їх левитам, що правили службу в святому наметі Господньому, як і наказав йому Господь.
48 Тоді воєначальники, тисяцькі і сотники прийшли до Мойсея. 49 І сказали вони Мойсею: «Слуги твої перелічили воїнів, що були під нашим началом, і в нас не бракує жодного чоловіка. 50 Ми принесли як дар Господу золоті речі, які кожен із нас здобув: нарукавні нашивки, браслети, печатки, сережки, намиста, щоб заплатити Господу за життя наші».
51 Мойсей та священик Елеазар узяли в них золото, всі майстерно зроблені речі. 52 Все золото, що його тисяцькі й сотники принесли в дар Господу, важило шістнадцять тисяч сімсот п’ятдесят шекелів[b]. 53 (Кожен із воїнів узяв собі деякі речі). 54 Тож Мойсей та священик Елеазар взяли золото у тисяцких і сотників і принесли його до намету зібрання як спомин для народу Ізраїлю.
Розподіл земель на схід від Йордану
32 Нащадки Рувима та Ґада мали дуже багато худоби. Як побачили вони землі Язера та Ґілеаду, то зрозуміли, що це добре місце для худоби. 2 Тож пішли діти Ґада й Рувима і сказали Мойсею та священику Елеазару й вождям громади: 3 «Атарот, Дівон, Язер, Німра, Хешбон, Елеале, Сівма[c], Нево й Беон— 4 земля, що її Господь завоював для громади Ізраїлю. Це дуже добра для худоби земля, а в нас, слуг твоїх, багато худоби». 5 І сказали вони: «Якщо знайшли ми ласку в очах твоїх, нехай віддадуть цю землю нам, слугам твоїм, у власність. Не змушуй нас переходити через Йордан».
6 Мойсей сказав синам Ґада й Рувима: «Тож брати ваші підуть на війну, а ви тут залишитеся? 7 Навіщо ви знеохочуєте народ Ізраїлю переходити в нову землю, що її Господь дав їм? 8 Батьки ваші зробили те ж саме, коли я посилав їх з Кадеш-Барнеа, щоб розвідати землю. 9 Дісталися вони до долини Ешкол і розвідали землю, але знеохотили серце народу Ізраїлю, щоб не йти в землю, яку Господь їм дав. 10 Тож Господь розгнівався того дня й поклявся: 11 „Жоден із людей, що вийшли з Єгипту й були віком від двадцяти років і старше, не побачать землі, яку Я пообіцяв Аврааму, Ісааку та Якову, бо не були вони цілком віддані Мені, 12 за винятком Калева, сина Єфунне, та Ісуса, сина Навина, бо вони лишалися у всьому відданими Господу”. 13 Тоді Господь розгнівався на Ізраїль і примусив його блукати пустелею сорок, років доки все покоління, що згрішило перед Господом, не вимерло. 14 І от зараз ви, покоління грішників, зайняли батьківське місце, щоб іще підсилити гнів Господа проти Ізраїлю. 15 Якщо відвернетеся ви від Нього, Він покине Ізраїль у пустелі й надалі, і вигубите ви весь народ».
16 Тоді вони пішли до Мойсея і сказали: «Дозволь нам побудувати тут кошари для нашої худоби та оселі для жінок і дітей. 17 Тоді ми негайно озброїмося й підемо поперед народу Ізраїлю, доки не приведемо його до місця його, поки родини наші житимуть в укріплених містах, захищені від людей, що мешкають у цій землі. 18 Ми не повертатимемося до осель наших, доки кожен із народу Ізраїлю не дістане спадщини своєї. 19 Ми не будемо отримувати землю у спадщину на тому боці Йордану, бо наша частка спадщини буде на східному березі Йордану».
20 Мойсей відповів їм: «Якщо зробите все це, якщо озброїтеся для війни перед Господом 21 і кожен із вас, озброєний, перейде Йордан перед Господом, доки Господь не прожене ворогів Своїх з-перед Себе 22 й земля не підкориться Господу, і тільки тоді повернетеся додому, виконавши обов’язок свій перед Господом та Ізраїлем, тоді буде ця земля вашою спадщиною перед Господом. 23 Але якщо ви цього не зробите, тоді згрішили ви проти Господа, тож будьте певні, що покарано буде вас за гріх ваш. 24 Отже, побудуйте міста для жінок та дітей своїх і кошари для худоби, і зробіть усе, що ви сказали».
25 І мовили сини Ґада й Рувима: «Ми, слуги твої, зробимо так, як наказує нам наш володар. 26 Діти наші, наші жінки, наші отари і вся наша худоба лишиться в містах Ґілеада. 27 Ми, слуги твої, кожен озброєний для війни, перейдемо Йордан, щоб воювати перед Господом, як ти, наш володарю, сказав».
28 Тоді Мойсей дав священику Елеазару, Ісусу, сину Навина, та вождям колін Ізраїлю наказ щодо них. 29 Мойсей сказав їм: «Якщо сини Ґада й Рувима перейдуть Йордан з вами, кожен озброєний для війни, щоб воювати перед Господом і земля підкориться вам, тоді віддасте їм землю Ґілеадську у власність. 30 Але якщо озброєні для війни не перейдуть з вами, тоді вони мають отримати у власність землю серед вас у землі Ханаанській».
31 Сини Ґада та Рувима відповіли: «Ми зробимо так, як Господь наказав слугам Своїм. 32 Озброєні для війни перейдуть перед Господом у землю Ханаанську, але земля наша буде на іншому боці Йордану».
33 Тож Мойсей дав синам Ґада й Рувима і половині коліна Манассії, сина Йосипа, царство царя Сихона, аморійців і царство Оґа, царя башанського, землю з її містами та землями довкола них. 34 Тоді сини Ґада побудували Дівон, Атарот, Ароер, 35 Атрот-Шофан, Язер, Йоґвегу, 36 Бет-Німру і Бет-Гаран, укріплені міста та кошари для худоби.
37 Сини ж Рувима побудували Хешбон, Елеале, Киріатаїм, 38 Нево, Ваал-Меон і Сівму. Вони залишили назви Нево і Ваал Меон. Вони назвали міста, які вони побудували, за їхніми назвами.
39 Сини Макіра, сина Манассії, пішли до Ґілеада й захопили його. Вони прогнали всіх аморійців, які були там. 40 Тож Мойсей віддав Ґілеад[d] роду Макіра, сину Манассії, і той оселився там. 41 Рід Яїра, сина Манассії, пішов і захопив їхні села. Назвав він їх містами Яїра. 42 Ноба пішов і захопив Кенат і міста навколо нього. Назвав він його Ноба, за своїм іменем.
Подорож Ізраїлю з Єгипту
33 Ось місця, по яких мандрував народ Ізраїлю, який полками вийшов із землі Єгипетської під проводом Мойсея та Аарона. 2 За наказом Господа Мойсей записував місця, з яких вони рушали в мандри. Ось із яких місць вони рушали.
3 Вони вийшли з Рамзеса п’ятнадцятого дня першого місяця. На другий день після Пасхи народ Ізраїлю відважно виступив перед очима всіх єгиптян. 4 Єгиптяни якраз ховали всіх своїх первістків, яких убив Господь. Господь учинив Свій суд над їхніми богами[e].
5 Народ Ізраїлю вийшов із Рамзеса і став табором у Суккоті. 6 Вони рушили з Суккота і стали табором в Ефамі, на краю пустелі. 7 Вони вийшли з Ефаму і звернули назад до Пі-Гагірота на схід від Ваал-Цефона. Вони стали табором біля Миґдола.
8 Вони вийшли з Пі-Гагірота й перейшли морем до пустелі. Вони мандрували три дні пустелею Ефаму і стали табором у Марі.
9 Вони вийшли з Мари й рушили до Елима. Було в Елимі дванадцять джерел та сімдесят пальм. Тож там вони стали табором.
10 Вони вийшли з Елима і стали табором біля Червоного моря[f].
11 Вони пішли до від Червоного моря і стали табором у пустелі Сін.
12 Вони вирушили з пустелі Сін і стали табором у Дофці.
13 Вони вийшли з Дофки й стали табором в Алуші.
14 Вони вийшли з Алуша і стали табором у Рефідимі. І не було там людям питної води.
15 Вони вийшли з Рефідима і стали табором у пустелі Синай.
16 Вони вирушили з пустелі Синай і стали табором у Ківрот-Гаттааві.
17 Вони вийшли з Ківрот-Гаттаави й стали табором у Газероті.
18 Вони вийшли з Газерота і стали табором у Ритмі.
19 Вони вийшли з Ритми й стали табором у Риммон-Перезі.
20 Вони вийшли з Риммон-Переза і стали табором у Ливні.
21 Вони вийшли з Ливни й стали табором у Риссі.
22 Вони вийшли з Рисси і стали табором у Кегелаті.
23 Вони вийшли з Кегелати й стали табором під горою Шефер.
24 Вони вирушили від гори Шефер і стали табором у Гараді.
25 Вони вийшли з Гаради й стали табором у Макгелоті.
26 Вони вийшли з Макгелота і стали табором у Тагаті.
27 Вони вийшли з Тагата і стали табором у Тері.
28 Вони вийшли з Тери й стали табором у Митці.
29 Вони вийшли з Митки й стали табором у Гашмоні.
30 Вони вийшли з Гашмони й стали табором у Мозероті.
31 Вони вийшли з Мозерота і стали табором у Бене-Яакані.
32 Вони вийшли з Бене-Яакана і стали табором у Гор-Гаґґідґаді.
33 Вони вийшли з Гор-Гаґґідґада і стали табором у Йотваті.
34 Вони вийшли з Йотвати й стали табором в Авроні.
35 Вони вийшли з Аврони й стали табором в Еціон-Хевері.
36 Вони вийшли з Еціон-Хевера і стали табором у Кадеші в пустелі Сін.
37 Вони вийшли з Кадеша і стали табором біля гори Гор, горою на кордоні Едомських земель. 38 Священик Аарон зійшов на гору Гор, за наказом Господа, і помер він там першого дня п’ятого місяця сорокового року після виходу народу Ізраїлю з Єгипту. 39 Аарону було сто двадцять три роки, коли він помер на горі Гор.
40 Ханаанський цар Араду в Неґеві почув, що наближається народ Ізраїлю.
41 Вони вирушили від гори Гор і стали табором у Залмоні.
42 Вони вийшли з Залмони й стали табором у Пуноні.
43 Вони вийшли з Пунона і стали табором в Овоті.
44 Вони вийшли з Овота і стали табором в Іє-Аваримі на кордоні з Моавом.
45 Вони вийшли з Ає-Аварима і стали табором у Дівон-Ґаді.
46 Вони вийшли з Дівон-Ґада і стали табором в Алмон-Дівлатаїмі.
47 Вони вийшли з Алмон-Дівлатаїма і стали табором у горах Аваримських поблизу Нево.
48 Рушили вони від гір Аваримських і стали табором на рівнинах Моаву біля Йордану, навпроти Єрихона. 49 Вони стали табором уздовж Йордану на рівнинах Моаву, від Бет-Єшимота до Авель-Шиттим.
50 І звернувся Господь до Мойсея на рівнинах Моаву біля Йордану навпроти Єрихона. Він промовив: 51 «Скажи народу Ізраїлю, що коли перейдете ви Йордан із землі Ханаанської, 52 ви мусите вигнати геть усіх, хто живе в цій землі. Ви мусите знищити всіх їхніх різьблених божків і усіх їхніх металевих бовванів і спустошити всі їхні узвишшя.
53 Тоді заволодієте ви їхньою землею і посядете її, бо Я дав вам землю цю у володіння. 54 Ви розділите землю між собою за жеребом, за родами вашими. Ви мусите дати більшу частку спадщини більшому, а меншу частку спадщини—меншому. Ви успадкуєте землю за колінами батьків ваших. 55 Якщо не виженете ви з-перед себе людей, що мешкають у цій землі, то ті хто залишиться, будуть мов колючки в очах ваших, мов терен у боках. Вони допікатимуть вам у землі, де ви житимете. 56 І тоді Я зроблю з вами те, що намислив зробити з ними».
Footnotes
- 31:2 приєднаєшся до пращурів своїх Тобто «помреш».
- 31:52 шістнадцять тисяч… шекелів Приблизно 190 кг.
- 32:3 Сівма Або «Севам».
- 32:40 Ґілеад Можливо «Рамот-Ґілеад».
- 33:4 богами Можливо, мова йде не тільки про лжебогів Єгипту, але також про єгипетського царя та лідерів.
- 33:10 Червоне море Або «Очеретяне море».
От Марка 9:1-29
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
9 І сказав їм Ісус: «Істинно кажу вам: дехто з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Царство Боже в усієї силі».
Ісус розмовляє з Мойсеєм та Іллєю
(Мт. 17:1-13; Лк. 9:28-36)
2 Шість днів по тому Ісус узяв Петра, Якова та Іоана й вирушив з ними трьома на високу гору, щоб побути там з ними на самоті. І там Він преобразився в них на очах, 3 а вбрання Його стало сліпучо білим—ніяка праля не могла б його так відбілити. 4 Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом.
5 І, звернувшись до Ісуса, Петро сказав: «Учителю, як добре, що ми тут! Дозволь нам поставимо тут три намети[a]: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». 6 Петро не знав, що сказати, бо вони були налякані.
7 Тоді з неба спустилася хмара й огорнула їх тінню. І голос долинув із хмари: «Це Мій Улюблений Син. Слухайтеся Його!» 8 Та підвівши очі, учні побачили, що більше з ними нікого немає, крім Самого Ісуса.
9 Коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: «Не кажіть нікому про те, що бачили, аж доки Син Людський не воскресне з мертвих». 10 Учні добре те затямили, тільки міркували між собою, що то означає «воскреснути з мертвих». 11 Вони запитали Ісуса: «Чому книжники стверджують, ніби першим мусить прийти Ілля?»[b] 12 На те Ісус їм відповів: «Це так, Ілля мусить першим прийти і все впорядкувати. Але чи не написано про Сина Людського у Святому Писанні, що Він прийме багато мук і буде зневажений? 13 Та Я кажу вам, що Ілля вже прийшов, але люди вчинили з ним усе те погане, що хотіли, як і було написано про нього у Святому Писанні».
Ісус зціляє хлопчика, одержимого нечистим духом
(Мт. 17:14-20; Лк. 9:37-43)
14 Коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися до інших учнів, то побачили, що великий натовп зібрався навколо них, і книжники сперечаються з ними. 15 Побачивши Ісуса, всі були здивовані й побігли назустріч, щоб привітати Його. 16 Ісус запитав: «Про що ви з ними сперечалися?» 17 І один з-поміж натовпу відповів: «Я привів до Тебе свого сина. Він одержимий нечистим духом, і цей дух не дає йому розмовляти. 18 Як ухопить його, то кидає об землю. На устах піна виступає, він скрегоче зубами, дерев’яніє. Я просив учнів Твоїх вигнати нечистого, але вони не змогли».
19 І мовив Ісус у відповідь: «О роде невірний! Скільки ж ще часу Мені бути з вами? Скільки ж Мені вас терпіти? Приведіть хлопчика до Мене!» 20 Тільки-но побачивши Його, нечистий так затряс хлопця, що той упав додолу, і почав качатися по землі, й піна виступила на устах його. 21 Ісус запитав його батька: «Як давно з ним таке?» Батько відповів: «З дитинства. 22 Багато разів він кидав мого сина в огонь або воду, щоб убити його. Якщо Ти можеш щось зробити, змилуйся, допоможи нам». 23 Ісус промовив: «Чому ти сказав: „Якщо можеш?”—Бо немає нічого неможливого для того, хто вірує». 24 Тієї ж миті батько вигукнув: «Але ж я вірую! Укріпи віру мою!»
25 Побачивши, що натовп оточує їх, Ісус заговорив суворо до нечистого духа: «Ти, дух глухий і німий, наказую тобі вийти з цього хлопця й ніколи більше не входити в нього!» 26 Нечистий дух заверещав, затрусив хлопця в жахливих конвульсіях і вийшов з нього. Було схоже на те, що хлопець помер, отож багато хто з людей казали, що він мертвий. 27 Але ж Ісус узяв хлопця за руку, підняв його й поставив на ноги.
28 Коли Ісус повернувся до помешкання, учні запитали Його на самоті: «Чому ми не змогли вигнати нечистого?» 29 Та Він відповів їм, мовивши: «Цей рід можна вигнати лише молитвою і постом[c]».
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International