Числа 20-22
Ukrainian Bible
20 І ввійшли Ізраїлеві сини, уся громада, до пустині Цін першого місяця, та й засів народ у Кадеші. І померла там Маріям, і була там похована.
2 І не було води для громади, і вони зібралися проти Мойсея та проти Аарона.
3 І сварився той народ із Мойсеєм, та й сказали, говорячи: О, якби ми повмирали були, коли наші брати вмирали перед Господнім лицем!
4 І нащо ви привели Господню громаду на цю пустиню, щоб повмирали тут ми та худоба наша?
5 І нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб привести нас на це зле місце? Тут не родить збіжжя, ані фіґи, ані виноград, ані гранатове яблуко, і навіть немає напитись води!
6 І ввійшли Мойсей та Аарон від громади до входу скинії заповіту, та й попадали на обличчя свої. І слава Господня появилася їм!
7 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
8 Візьми жезло, та збери громаду ти та брат твій Аарон, і скажете до тієї скелі на їхніх очах, і вона дасть свою воду. І виведеш для них воду з тієї скелі, та й напоїш ту громаду та їхню худобу.
9 І взяв Мойсей те жезло з-перед Господнього лиця, як Він наказав був йому.
10 І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед тією скелею. І сказав він до них: Послухайте ж, неслухняні, чи з цієї скелі ми виведемо для вас воду?
11 І підніс Мойсей руку свою, та й ударив ту скелю своїм жезлом два рази, і вийшло багато води! І пила громада та їхня худоба!...
12 І сказав Господь до Мойсея та до Аарона: За те, що ви не ввірували в Мене, щоб явилася святість Моя на очах Ізраїлевих синів, ви не введете цієї громади до Краю, що Я дав їм.
13 Це вода Меріви, де сварилися Ізраїлеві сини з Господом, і святість Його явилася їм.
14 І послав Мойсей послів із Кадешу до царя едомського сказати: Так каже брат твій Ізраїль: Ти знаєш усю тяготу, що впала на нас.
15 І зійшли були наші батьки до Єгипту, і сиділи ми в Єгипті багато часу, а Єгипет чинив зло нам та батькам нашим.
16 І голосили ми до Господа, і Він почув наш голос, та й послав Ангола, і вивів нас із Єгипту, а оце ми в Кадеші, що при самім кінці твоєї границі.
17 Нехай же ми перейдемо через твій край! Ми не підемо полем та виноградником, і не будемо пити води з криниці, ми підемо дорогою царською, не збочимо ні праворуч, ні ліворуч, аж поки не перейдемо границі твоєї.
18 І сказав до нього Едом: Ти не перейдеш у мене, бо інакше я з мечем вийду проти тебе!
19 І сказали йому Ізраїлеві сини: Ми підемо битою дорогою, а якщо будемо пити воду твою я та худоба моя, то я дам заплату за неї. Нічого більше, тільки нехай перейду я своїми ногами!
20 А той відказав: Не перейдеш! І вийшов Едом навпроти нього з численним народом та з сильною рукою.
21 І відмовив Едом дати Ізраїлеві перейти його границі, і Ізраїль збочив від нього.
22 І рушили з Кадешу, і вийшли Ізраїлеві сини, уся громада, до Гор-гори.
23 І сказав Господь до Мойсея та до Аарона на Гор-горі, на границі едомського краю, говорячи:
24 Нехай прилучиться Аарон до своєї рідні, бо він не ввійде до того Краю, що Я дав Ізраїлевим синам, через те, що ви були неслухняні наказу Моєму при воді Меріви.
25 Візьми Аарона та сина його Елеазара, та й виведи їх на Гор-гору.
26 І нехай Аарон здійме шати свої, і зодягне в них сина свого Елеазара, і Аарон буде забраний, та й помре там.
27 І зробив Мойсей, як Господь наказав був, і вийшли вони на Гор-гору на очах усієї громади.
28 І зняв Мойсей з Аарона шати його, і зодягнув у них сина його Елеазара, і Аарон помер там на верхів'ї гори. І зійшов Мойсей та Елеазар із гори.
29 І бачила вся громада, що помер Аарон, і оплакував Аарона ввесь Ізраїлів дім тридцять день.
21 І почув ханаанеянин, цар Араду, що сидів на полудні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полонених.
2 І склав Ізраїль обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти народ той у мою руку, то я вчиню їхні міста закляттям.
3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанеянина, і він учинив закляттям їх та їхні міста, і назвав ім'я тому міста: Хорма.
4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едомський край. І підупала душа того народу в тій дорозі.
5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа.
6 І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля.
7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ.
8 І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити.
9 І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!
10 І рушили Ізраїлеві сини, і таборували в Овоті.
11 І рушили вони з Овоту, і таборували в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від сходу сонця.
12 Звідти вони рушили, і таборували в долині Зереду.
13 Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон границя Моаву між Моавом та амореянином.
14 Тому розповідається в Книжці воєн Господніх: Вагев у Суфі, і потоки Арнону,
15 і спад потоків, що збочив на місце Ару, і на моавську границю опертий.
16 А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: Збери народ, і нехай Я дам їм воду.
17 Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: Піднесися, кринице, співайте про неї!
18 Криниця, вельможі копали її, її викопали народні достойники берлом, жезлами своїми. А з Мідбару до Маттани,
19 а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,
20 а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що звернена до пустині.
21 І послав Ізраїль послів до Сигона аморейського царя, говорячи:
22 Нехай я перейду в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, ми підемо царською дорогою, аж поки перейдемо землю твою.
23 І не дав Сигон Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.
24 І вдарив його Ізраїль вістрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз границя синів Аммону.
25 І позабирав Ізраїль усі ті міста. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.
26 Бо Хешбон місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.
27 Тому й розповідають кобзарі: Підіть до Хешбону, нехай він збудується, і хай міцно поставиться місто Сигонове.
28 Бо вийшов огонь із Хешбону, а полум'я з міста Сигонового, він місто моавське пожер, володарів арнонських висот.
29 Горе тобі, о Моаве, ти згинув, народе Кемошів! Він зробив був синів своїх утікачами, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.
30 І розбили ми їх, згинув Хешбон до Дівону, і ми попустошили аж до Нофаху, що аж до Медви.
31 І Ізраїль осів в аморейському краї.
32 І послав Мойсей розвідати про Язера, і вони здобули його залежні міста, і заволоділи амореянином, що жив там.
33 І повернулись вони, і пішли дорогою Башану. І вийшов Оґ, цар башанський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.
34 І сказав Господь до Мойсея: Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.
35 І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.
22 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах по тім боці приєрихонського Йордану.
2 І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові.
3 І дуже злякався Моав того народу, бо він був великий. І настрашився Моав Ізраїлевих синів.
4 І сказав Моав до мідіянських старших: Тепер повискубує оця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зеленину. А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем.
5 І послав він послів до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до краю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він поверхню землі, і сидить навпроти мене.
6 А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене. Може я потраплю вдарити його, і вижену його з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, проклятий.
7 І пішли моавські старші та старші Мідіяну, а дарунки за чари в руці їх, і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова.
8 А він їм сказав: Ночуйте тут цієї ночі, і я перекажу вам слово, як Господь промовлятиме до мене. І зостались моавські вельможі в Валаама.
9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: Хто ці люди з тобою?
10 І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:
11 Ось народ виходить з Єгипту, і закрив поверхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, може я потраплю воювати з ним, і вижену його.
12 І сказав Бог до Валаама: Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він!
13 І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмож: Вертайтесь до свого краю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами.
14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: Відмовив Валаам піти з нами.
15 А Балак знову послав вельмож, більше й поважніших від тих.
16 І прибули вони до Валаама та й сказали йому: Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,
17 бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю. І ходи ж, прокляни мені народ той!
18 І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.
19 А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я пізнаю, що ще Господь буде говорити мені.
20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовлятиму до тебе, те ти зробиш.
21 І встав Валаам уранці, і осідлав свою ослицю, та й пішов із моавськими вельможами.
22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним.
23 І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а витягнений меч його в руці його. І збочила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на дорогу.
24 І став Ангол Господній на стежці виноградників, стіна з цієї сторони, і стіна з тієї.
25 І побачила та ослиця Господнього Ангола, і притиснулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив.
26 І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісному місці, де нема дороги збочити ні праворуч, ні ліворуч.
27 І побачила та ослиця Господнього Ангола і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.
28 І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене?
29 І сказав Валаам до ослиці: Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!
30 І сказала ослиця до Валаама: Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так? І він відказав: Ні!
31 І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його витягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.
32 І сказав до нього Ангол Господній: Нащо ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.
33 І побачила мене ця ослиця, і збочила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збочила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою.
34 І сказав Валаам до Господнього Ангола: Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі навпроти мене. А тепер, якщо це зле в очах твоїх, то я вернуся собі.
35 І сказав Ангол Господній до Валаама: Іди з цими людьми, і те слово, що скажу тобі, його тільки будеш говорити. І пішов Валаам з Балаковими вельможами.
36 І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю границі.
37 І сказав Балак до Валаама: Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покликати тебе, чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потраплю вшанувати тебе?
38 І сказав Валаам до Балака: Ось я прибув до тебе тепер. Чи потраплю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти.
39 І пішов Валаам із Балаком, і прибули вони до Кір'ят-Хуцоту.
40 І приніс Балак на жертву худобу велику та худобу дрібну, і послав Валаамові та вельможам, що з ним.
41 І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.
Числа 20-22
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Смерть Міріам
20 Народ Ізраїлю, вся громада, прийшли в пустелю Сін першого місяця й зупинилися в Кадеші. Там померла Міріам, там її і поховали.
Мойсеєва помилка
2 Води для громади не було, тож зібралися люди разом проти Мойсея та Аарона. 3 Вони почали нарікати на Мойсея, кажучи: «Краще б ми померли разом з братами своїми перед Господом. 4 Навіщо ви привели громаду Господню в цю пустелю, щоб ми й худоба наша померли тут? 5 Навіщо вивели ви нас із Єгипту, щоб завести до цього страшного місця? Тут немає зерна, смокв, виноградної лози, ані гранатів. І питної води немає».
6 Тож Мойсей та Аарон пішли від громади до входу в намет зібрання і впали долілиць. І слава Господня явилася їм.
7 І сказав Господь Мойсею: 8 «Ти й брат твій Аарон, візьміть палицю, зберіть громаду й перед ними промовляйте до скелі. Тоді скеля дасть воду. В такий спосіб ви дістанете для них воду зі скель і напуватимете громаду та їхню худобу».
9 Тож Мойсей взяв палицю з-перед Господа, як Він і наказав. 10 І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед скелею і сказали їм: «Слухайте, ви скаржники! Чи хочете ви добути воду зі скелі цієї?» 11 Тоді Мойсей підвів руку й двічі вдарив скелю палицею, і ринула вода, і напилася громада й худоба їхня.
12 Однак Господь сказав Мойсею та Аарону: «Через те, що ви не вірили Мені, щоб вшанувати Мене як Святого перед очима народу ізраїльського, ви не введете цю громаду в землю, яку Я даю їм». 13 Це води Меріва, де народ Ізраїлю повстав проти Господа і де Він явив їм святість Свою.
Едом заступає Ізраїлю шлях
14 Мойсей вирядив посланців з Кадеша до царя Едома: «Це говорить тобі твій брат Ізраїль. Ти знаєш про всі нещастя, що нас спіткали, 15 що батьки наші прийшли до Єгипту, й ми довго жили там, і що єгиптяни жорстокі були до нас і до батьків наших. 16 Та закликали ми Господа, і Він почув нас і послав Ангела й вивів нас із Єгипту. Тож тепер ми в Кадеші, місті, що на самому твоєму кордоні. 17 Дозволь нам, будь ласка, пройти твоєю землею. Ми не підемо полями чи виноградниками, ми не питимемо води з криниць, ми підемо тільки царським шляхом, ми не звертатимемо ні праворуч, ані ліворуч, доки не пройдемо крізь землю твою».
18 Та Едом відповів йому: «Ти не повинен переходити землею моєю, інакше ми вийдемо тоді назустріч із мечем».
19 Тоді народ Ізраїлю сказав йому: «Ми підемо битим шляхом і якщо ми чи худоба наша нап’ється води твоєї, ми заплатимо за неї. Тільки дай нам пішки пройти, це така дрібниця».
20 Однак він відповів: «Не перейдете!» Тож Едом виступив назустріч їм із великим і сильним військом. 21 Едом відмовився дати Ізраїлю пройти його землею, тож Ізраїль пішов в обхід.
Смерть Аарона
22 І народ Ізраїлю, вся громада, вийшли з Кадеша й прийшли до гори Гор. 23 Господь сказав Мойсею та Аарону на горі Гор, на кордоні з землею Едома. 24 «Тепер Аарон приєднається до пращурів своїх, не ввійде він у землю, яку Я даю народу Ізраїлю, бо ви обоє повстали проти наказу Мого щодо вод Меріви. 25 Візьми Аарона та Елеазара, сина його, й приведи їх на гору Гор. 26 Тоді зніми з Аарона вбрання його і одягни на Елеазара, сина його. Тоді Аарон приєднається до батьків і помре там».
27 Тож Мойсей зробив так, як наказав Господь. Зійшли вони на гору Гор на очах у всієї громади. 28 Мойсей зняв убрання з Аарона і одягнув його на Елеазара, сина його. І помер Аарон там, на вершині гори. Потім Мойсей та Елеазар спустилися з гори. 29 Коли вся громада ізраїльська побачила, що Аарон помер, вони тужили за Аароном тридцять днів.
Війна з ханаанцями
21 Ханаанський цар Арад, що жив у Неґеві, почувши, що народ Ізраїлю надходить шляхом до Атарима, напав на Ізраїль і взяв у полон декого з них. 2 Тоді Ізраїль дав обітницю Господу і сказав: «Якщо допоможеш Ти нам перемогти цей народ, ми віддамо всі їхні міста Тобі».
3 Господь почув голос Ізраїлю, допоміг розбити ханаанців, і вони вщент вигубили їх і міста їхні. Тож вони назвали це місце Хорма.
Мідний гад
4 Тоді вони рушили від гори Гор у напрямку Червоного моря в обхід землі Едомської. Та люди в дорозі стали нетерплячі. 5 Люди нарікали на Бога та Мойсея: «Навіщо примусили ви нас кинути Єгипет, щоб померти в пустелі? Бо немає тут ні хліба, ні води. І набрид нам цей нікчемний харч».
6 Тож Господь наслав отруйних гадюк поміж людей, і кусали вони їх, і багато людей Ізраїлю померло. 7 Прийшли люди до Мойсея і сказали: «Ми згрішили, бо нарікали на Господа й на тебе. Помолися Господу, щоб забрав Він гадюк від нас». Тож Мойсей помолився за народ.
8 І сказав Господь Мойсею: «Зроби бронзового гада й прикріпи на стовп. Коли хтось укушений подивиться на нього, то житиме».
9 Тож Мойсей зробив бронзового гада й прикріпив його на стовп. Коли гадюка кусала когось, і та людина дивилася на бронзового гада, вона лишалася живою.
Шлях до Моаву
10 Тоді рушив народ Ізраїлю і став табором в Овоті. 11 Потім рушили вони з Овоту й стали табором в Іє-Аваримі в пустелі, що межує з Моавом зі сходу. 12 Вони знялися звідти й стали табором у долині Зеред. 13 Знялися звідти й стали табором по той бік Арнону, в пустелі, що простягалася з землі аморійців. Бо Арнон—то кордон між Моавом та аморійцями. 14 Ось чому й сказано в книзі Війн Господніх:
«Вагев у Суфі, й долина Арнон, 15 і схил долин, що простягаються до поселення в Арі і сягають аж кордонів Моаву».
16 Звідти вони рушили до Бееру[a]. Це колодязь, де Господь сказав Мойсею: «Збери народ, і Я дам їм води». 17 Тоді Ізраїль заспівав таку пісню:
«Пролийся водою, кринице!
Співаймо про неї.
18 Криниця, вирита великими людьми,
яку вожді народу почали копати
своїми жезлами і палицями,
був дар пустелі (або „Маттана”)».
19 Від Маттани йди до Нагаліела, від Нагаліела до Бамота, 20 від Бамота до долини, що в Моаві на верхівці Пізґи, оберненої до пустелі.
Сихон і Оґ
21 Тож вирядив Ізраїль послів до царя аморійців Сихона і сказав:
22 «Дозволь нам пройти країною твоєю. Ми не звертатимемо ні в поле, ні у виноградники. Не питимемо воду з криниць. Ми йтимемо царським шляхом, аж доки не перейдемо через твою землю».
23 Але цар Сихон не дозволив Ізраїлю перейти через його землю, зібрав усіх своїх людей і вийшов назустріч Ізраїлю в пустелю. Прибув він у Ягаз і напав на Ізраїль.
24 Але Ізраїль вбив його і забрав землю його від ріки Арнон до ріки Яввок, але тільки до кордону з аммонійцями. Бо аммонійці вперто захищали свої кордони. 25 Ізраїль захопив усі їхні міста й оселився у всіх тих аморійських містах, у Хешбоні й навколишніх поселеннях. 26 Хешбон був містом аморійського царя Сихона. Він воював проти колишнього царя Моаву і здобув у нього всю його землю аж до ріки Арнон. 27 Ось чому поети кажуть:
«Приходьте до Хешбону!
Хай відбудують його!
Нехай місто Сихона відбудоване буде!
28 Бо вийшов вогонь із Хешбона,
полум’я з міста Сихона.
Пожерло воно Ар у Моаві,
і над рікою Арнон узвишшя спалило.
29 Горе тобі, Моаве,
о народе Хемоша, вигублено тебе!
Зробив він синів своїх втікачами,
дочок своїх у неволю Сихону, царю аморійців віддав.
30 Загинули нащадки їхні від Хешбона до Дівона,
ми зруйнували все аж до Нофи,
що біля Медеви».
31 Тож Ізраїль посів землю аморійців.
32 І послав Мойсей розвідати Язер, і вони захопили поселення навколо нього, прогнавши аморійців, які там були.
33 Тоді вони повернули й пішли в напрямку Башану. Оґ, цар Башану, виступив до Едреї з усім військом своїм, щоб зійтися з ізраїльтянами в бою.
34 І сказав Господь Мойсею: «Не бійся його, бо віддам Я його, всіх людей його і землю його до рук твоїх. І вчиниш ти з ним так само, як і з Сихоном, царем аморійців, що царював у Хешбоні».
35 Тож убили вони його, синів його і всіх людей його, аж не лишилося жодного живого з них. І здобули вони землю його.
Валаам і моавський цар
22 Тоді вирушили люди Ізраїлю і стали табором на рівнинах Моаву по той бік Йордану від Єрихона.
2 Валак, син Зиппора, побачив усе те, що Ізраїль зробив з аморійцями. 3 Моав дуже злякався того народу, бо були вони численні. Моав тремтів перед народом Ізраїлю.
4 І сказав Моав старійшинам мидіанців: «Зараз ця сила-силенна люду повинищує все довкола нас, немов віл, що поїдає всю траву на пасовиську».
Валак, син Зиппора був царем Моаву того часу. 5 Він послав людей до Валаама, сина Беора в Петорі, що над рікою Євфрат, у землі родичів його[b], щоб запросити їх. І сказали вони:
«Поглянь, народ вийшов із Єгипту, поглянь, вони вкрили всю землю й таборилися біля мене. 6 Тож, прийди й прокляни цей народ за мене, бо вони дужчі за мене. Можливо, я спроможуся напасти на них і вигнати їх із землі. Бо знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, кого ти клянеш—проклятий».
7 Старійшини Моаву й старійшини Мидіану прийшли з платнею за службу. Прийшли вони до Валаама й переповіли, що сказав Валак. 8 І Валак відповів їм: «Залишайтеся тут сьогодні ввечері, я відповім вам, що Господь мені скаже». Тож старійшини Моаву лишилися з Валаамом.
9 Бог явився Валааму і запитав: «Що то за люди в тебе?»
10 Валаам відповів Богу: «Валак, син Зиппора, цар Моаву, вирядив їх до мене з посланням. 11 Поглянь, народ вийшов із Єгипту і вкрив землю. Тож прийди прокляни їх. Можливо, я спроможуся воювати з ними й вижену їх».
12 Тоді Бог сказав Валааму: «Не йди з ними. Не проклинай цей народ, бо він благословенний».
13 Тож Валаам устав вранці і сказав старійшинам Валака: «Повертайтеся до своєї землі, бо Господь не дозволив мені йти з вами».
14 Старійшини з Моаву повернулися до Валака. І сказали вони: «Валаам відмовився йти з нами».
15 І знову послав Валак старійшин, численніших і поважніших за попередніх. 16 Пішли вони до Валаама і сказали йому: «Ось що Валак, син Зиппора сказав: „Прошу, нехай ніщо не зашкодить тобі прийти до мене. 17 Я вельми вшаную тебе[c] і зроблю все, що ти скажеш. Будь ласка, прийди і прокляни народ цей за мене”».
18 Тоді Валаам відповів посланцям Валака: «Навіть коли б Валак віддав мені дім свій, повний срібла і золота, я не міг би переступити наказ Господа Бога мого, не міг би вчинити ні мале, ні велике. 19 Але, будь ласка, лишайтеся тут сьогодні, як і інші раніше, і я дізнаюся, що Господь мені скаже».
20 Тієї ночі Бог явився Валааму і сказав йому: «Якщо ці люди прийшли, щоб запросити тебе піти з ними, піднімись і йди з ними, але ти мусиш робити тільки те, що Я тобі накажу».
Валаам і ослиця
21 Тож Валаам підвівся вранці і осідлав свою ослицю. І пішов він з вождями Моаву. 22 Гнів Господній розгорівся за те, що він пішов. Тож Ангел Господній став перед ним на дорозі, щоб зупинити[d] його. Валаам їхав на ослиці. З ним було двоє його слуг. 23 Коли ослиця побачила Ангела Господнього, що стояв на дорозі з оголеним мечем у руці, вона звернула з дороги й пішла полем. Валаам ударив ослицю, щоб примусити її знову повернути на дорогу.
24 Тоді Ангел Господній став на вузькій стежинці між двома виноградниками з огорожею по обидва боки. 25 Коли побачила ослиця Ангела Господнього, притиснулася до огорожі й придавила ногу Валаама, тож він знову вдарив її.
26 Тоді Ангел Господній знову пішов уперед і зупинився у вузькому місці, де неможливо було звернути ні праворуч, ані ліворуч. 27 Побачивши Ангела Господнього, ослиця лягла під Валаамом. Валаам розгнівався і вдарив ослицю палицею.
28 Тоді Господь розтулив рота ослиці, і вона сказала Валааму: «Що я тобі зробила, що ти тричі вдарив мене?»
29 Валаам відповів ослиці: «Бо ти збиткуєшся з мене. Коли б був у мене в руці меч, я б зараз же вбив тебе».
30 Тоді ослиця сказала Валааму: «Хіба я не твоя ослиця, на якій ти їздив усе життя своє аж до цього дня? Хіба я тебе колись підводила?» І Валаам відповів: «Ні».
31 Тоді Господь розкрив очі Валааму, і той побачив Ангела Господнього, що стояв на дорозі, тримаючи оголений меч у руці. Тож він схилив голову і впав долілиць.
32 Тоді Ангел Господній сказав йому: «Чому ти тричі вдарив свою ослицю? Поглянь, я сам прийшов, щоб зупинити тебе, бо путь твоя хибна для Мене. 33 Коли ослиця побачила Мене, вона звертала від Мене тричі. Якби вона не звернула від Мене, Я б тебе, безумовно, вже давно вбив, а її б лишив живою».
34 Тоді Валаам сказав Ангелу Господньому: «Я згрішив, бо не знав, що Ти стоїш на дорозі, щоб зупинити мене. Але зараз, якщо це не подобається тобі, я поверну назад».
35 То Ангел Господній сказав Валааму: «Йди з цими людьми, але говори тільки те, що Я накажу тобі». Тож Валаам пішов із вождями Моаву.
36 Коли Валак почув, що Валаам наближається, він вийшов йому назустріч у місто Ір-Моав[e], що при самісінькому моавському кордоні, що його утворює ріка Арнон. 37 Валак сказав Валааму: «Хіба я не посилав по тебе? Чому ти не приходив до мене? Хіба я не здатний вшанувати тебе?»
38 Тоді Валаам відповів Валаку: «Дивись, ось я прийшов до тебе. Хіба можу я промовити хоч щось? Я казатиму те, що Бог вкладає в уста мої».
39 І пішов Валаам з Валаком і прийшли вони до Киріат-Гузота. 40 Валак приніс у жертву велику рогату худобу й овець і послав пожертву Валааму та старійшинам, що були з ним.
41 Вранці взяв Валак Валаама й привів його до Бамот-Ваала. Звідти він міг побачити частину народу Ізраїлю.
Від Марка 7:1-13
Ukrainian Bible
7 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,
2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.
3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;
4 а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду.
5 І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?
6 А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене...
7 Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.
8 Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.
9 І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.
10 Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре.
11 А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
13 порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите.
Read full chapter
От Марка 7:1-13
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Закон Божий—важливіший від правил людських
(Мт. 15:1-20)
7 Дехто з фарисеїв та законників прийшли до Ісуса з Єрусалиму. 2 Вони побачили деяких Ісусових учнів, які їли «нечистими» руками, тобто неомитими. 3 Бо фарисеї і всі юдеї, дотримуючись традицій своїх пращурів, які не беруться до їжі, доки не омиють руки особливим, належним чином. 4 А повернувшись із ринку, вони не вживають продуктів, поки не омиють їх особливим, належним чином. Існує й багато інших звичаїв, яких вони дотримуються: як то миття чаш, глеків, мідного посуду й лави[a].
5 То ж фарисеї та законники запитали Ісуса: «Чому Твої учні не дотримуються звичаїв наших предків і вживають їжу, не помивши руки?» 6 Ісус відповів їм:
«Правий був пророк Ісая, коли пророчив про вас, лицемірів:
„Ці люди шанують Мене на словах,
та їхні серця далеко від Мене.
7 Пошана їхня до Мене—даремна,
бо вчення їхнє—то закони, придумані людьми”.(A)
8 Божу заповідь ви зневажили, а людських звичаїв дотримуєтеся».
9 І далі вів Ісус: «У вас це спритно виходить: відкинути Закон Божий заради своїх власних звичаїв. 10 Бо Мойсей заповідав: „Шануйте своїх батька й матір”(B). А також: „Хто злословить на батька чи матір, тому смерть має бути”(C). 11-12 Але ви навчаєте людей, що коли хтось скаже своїм батькові й матері: „Все, чим я можу вам допомогти, я віддам Богові”,—то такий чоловік уже має право не піклуватися про батьків своїх. 13 Через цей ваш звичай, який ви самі встановили, ви відкидаєте заповідь Господню. І ще багато подібного ви чините».
Read full chapterFootnotes
- 7:4 й лави У деяких древньогрецьких перекладах цих слів немає.
Copyright © 2007 by Bible League International