Псалтирь 56-61
Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version
1 Для диригента. На мелодію: «Голуб на далекому дубі». Міктам Давида, коли филистимляни захопили його в Ґаті.
2 Помилуй мене, Боже,
бо гнавсь за мною чоловік,
весь день мені спокою не давав.
3 На кожний крок людці чатують,
вони цькують мене невпинно.
Чимало маю ворогів між можновладців.
4 Але як тільки жах мене проймає,
я довіряюсь Богу я, і на Нього покладаюсь.
5 Я слово Боже прославляю,
я вірю Богу, то й страху я не маю,
що смертні заподіяти можуть щось мені.
6 Вони мені невпинно дошкуляють,
все лихо затівають проти мене,
або слова перекрутивши, ними ж і шпиняють.
7 Ті вороги гуртуються довкола:
хоч би куди пішов і хоч би що зробив—
підстерігають душу й плоть мою.
8 Ти прожени їх, бо нечестиві в них шляхи,
дай їм спізнати чужоземців лють.
9 Звичайно, бачив Ти, як я тремтів від болю,
Ти сльози всі мої порахував і пам’ятав.
10 Тому відступляться, я знаю, зникнуть вороги,
коли я попрошу Тебе про допомогу,
бо Ти—мій Бог!
11 Ціную я обітницю Господню
і прославляю Боже слово я.
12 Я в Бога вірую, тому страху не маю.
Що люди можуть заподіяти мені?
13 Я мушу виконати обіцянку Богу,
Тобі, віддячити, о Боже, мушу я.
14 Бо врятував Ти мою душу в смертний час,
не дав спіткнутися й упасти,
щоб жити я міг у світлі Божім,
що осяває кожного із нас!
1 Для диригента. На мелодію: «Не знищуй». Міктам Давида від того часу, як він утік від Саула в печеру.
2 Помилуй, Боже, милосердний будь,
бо прихисток душа в Тобі шукає.
Шукає, під яке б крило сховатись,
пересидіти скрути час.
3 До Бога я Всевишнього звертаюсь,
молюся Богу, що опікується мною.
4 Пошле з небес Він допомогу,
мене врятує, ворога скарає. Села
Пошле мені Господь любов
і праведність неложну.
5 О моя душе, мушу я лежати серед левів,
цих ненажер-людей,
що мають зуби, наче списи й стріли,
а язики—нагострені мечі.
6 О Боже, Свою славу піднеси над небесами
і над землею усією!
7 Хотіли вороги мене спіймати,
сплели тенета мені ноги заплести,
нарили ями, та самі ж туди й упали. Села
8 Готовий я усе знести, зміцнилось серце,
співатиму Тобі й складатиму пісні.
9 Прокинься, моя душе,
прокиньтесь, арфи й ліри,
світанок привітаємо разом.
10 Володарю! Тебе прославлю я серед народів,
співатиму про Тебе всьому світу!
11 Бо праведна любов Твоя сягає вище неба,
а вірність лине у захмарний світ.
12 О Боже, Свою славу піднеси над небесами
і над землею усією!
1 Для диригента. На мелодію «Не знищуй». Міктам Давидів.
2 Чи завжди ви, правителі високі[a],
правдиві вироки даєте людям?
Чи справедливо судите людей?
3 Ні! В ваших серцях—ненависть,
а в справах—беззаконня,
злочинні ваші дії по всій землі.
4 Ті нечестивці з материнської утроби
вже оступилися, брехню плодити стали.
5 Гнів їхній, мов зміїна отрута.
Мов кобра, що оглухла і спів заклинача не чує.
6 Так нечестивці затикають вуха,
як чорні задуми свої плетуть.
7 Повибивай їм, Боже, зуби в роті!
Повиривай, о Господи, цим левам ікла.
8 Хай їхня сила зійде стічною водою,
нехай потопчуть їх, як ті пожухлі трави.
9 Нехай розтануть, сліду не лишивши,
як той слимак повзучий.
Хай сонця вік не бачать,
як викидень дочасний.
10 Нехай жене їх вітер, мов бур’ян колючий,
що полум’ям зайнятися не встиг,
та вже затух і горщик не нагрів.
11 Хай тішить праведника зір,
коли грішних тих правителів карають.
Хай відчуття солодке перемоги[b]
його пройме, неначе вояка.
12 Щоб люд простий міг з певністю сказати:
«Для праведника справді є віддяка,
ще є на цій землі всесильні судді[c]».
1 Для диригента. На мелодію: «Не знищуй». Міктам Давидів, коли військо Саула оточило його дім щоб вбити.
2 Рятуй мене від ворогів, мій Боже,
спаси від тих, хто повстає на мене.
3 Дай порятунок від руки убивці
і визволи з тенет злочинців.
4 Вбити мене лаштуються вони,
плетуть ці можновладці змову проти мене,
хоч я і не грішив, мій Господи,
і не вчинив я злочин.
5 Не оступився я ні в чому,
та позбігалися вони й вчепитися у мене ладні.
Устань, прийди мені на допомогу,
поглянь, що діється довкола.
6 О Господи, Всесильний Боже Ізраїлю,
повстань, і вирок винеси народам цим.
І не помилуй зрадників отих! Села
7 Вони сюди увечері вернулись
і ґвалт, як ті собаки, в місті здійняли.
8 Послухай, як вони гарчать,
образи з язиків злітають, мов мечі.
Їм байдуже, хто слухає їх.
9 Здійми на глум їх, Господи, і присором!
10 Мій Боже, я співатиму Тобі пісні про славу,
бо Ти—моя твердиня в горах.
11 Мій вірний Бог мене по полю битви проведе,
щоб перемогу я одержать зміг над ворогами.
12 Не убивай їх ще, щоб пам’ятав народ мій,
Володарю, наш захисник,
розкидай силою своєю їх.
13 Вони грішили, сіявши прокльони і брехню.
То ж хай зазнають на собі те лихо, яке плодили,
хай зловляться самі на тій гордині,
що їх до беззаконня довела.
14 У гніві, розпалившись, їх жени і знищуй,
доки геть з землі не згинуть.
Тоді лишень усі народи зрозуміють,
що Ізраїлем править Бог. Села
15 Вони сюди увечері вернулись
і ґвалт, як ті собаки, в місті здійняли.
16 Блукатимуть, шукаючи поживи.
Та не знайдуть вони ані харчів,
ні місця, де б то голову схилить.
17 А вранці я співатиму Тобі хвалу,
щасливий, що мене Ти вірно любиш.
Ти—моя твердиня в горах,
мій притулок у лиху годину.
18 Співатиму Тобі, мій Боже, славу,
бо Ти—моя твердиня в горах,
бо Ти—мій милостивий Бог!
1 Для диригента. На мелодію: «Лілея Угоди». Міктам Давида. Повчання, написане, 2 коли він воював із Арамом Нагараїмом і Арамом Зобою, і коли Йоав повернувся й переміг дванадцять тисяч ідумейських воїнів у Соляній долині.
3 О Боже, прогнівився Ти на нас,
Ти відштовхнув нас і понищив.
Тож поверни нас до життя.
4 Ти землю потрясав, поки не розкололась,
зціли, будь-ласка, рани їй,
бо рушиться ущент.
5 Чимало лиха ти послав своєму люду.
Як той бідака у хмільнім угарі,
під тягарем всіх бід ми падаємо з ніг,
на ноги ледь зіп’явшись.
6 Ти дав усім, хто вірує у Тебе, прапор,
щоб їх застерегти про ворогів. Села
7 Щоб ті, кого Ти любиш, утекли,
почуй мене і розведи біду,
правицею могутньою змахнувши!
8 Бог подарував мені таку обітницю у храмі[d]:
«З радістю Я в борні здобуду перемогу
й віддам цю землю народу Своєму:
Я віддам їм Сихем й долину Суккот».
9 Належатиме Мені і Ґілеад,
і землі Манассії й Ефраїма.
Шоломом мені буде Ефраїм,
Юдея царським скіпетром послужить.
10 Моав—той стане мискою, щоб ноги мить,
в Едомі я роззуюсь, скину черевики[e],
проголошу свою звитягу над филистимлянами.
11-12 Та нині відштовхнув мене Ти, Боже,
Тебе немає серед наших вояків.
Хто ж поведе нас на фортечні мури?
Хто до Едому доведе мене?
13 Допоможи здобути перемогу, Боже!
Простому смертному не врятувати нас.
14 Звитягу дасть лиш Божа допомога,
лиш Бог потопче наших ворогів.
1 Для диригента. Для музичних інструментів. Псалом Давидів.
2 Почуй мої благання Боже,
прислухайсь до моїх молитв.
3 Хоч де б я був, коли мене проймає жах,
Тебе гукаю я на допомогу.
Мене ведеш Ти,
Сам перебуваючи в твердині наді мною.
4 Бо Ти—притулок мій,
могутня башта, що від ворога рятує!
5 Я хочу вічно жити в святім Твоїм наметі
і мати захист під твоїм крилом. Села
6 Ти на клятви зглянувся мої,
і спадщину Ти дав усім, хто возвеличує Тебе.
7 Даруй цареві довголіття,
щоб жити йому із роду в рід.
8 Щоб царювати повіки перед Богом,
щоб милосердя й ласку Божу оберігом мати.
9 Повік співатиму Тобі хвалу і шану,
дотримуватись клятви буду день у день.
Footnotes
- 58:2 правителі високі Ймовірно, в гебрейському тексті тут гра слів «правителі високі» звучіть подібно до слова «глухі».
- 58:11 відчуття… перемоги Буквально «вони вимиють ноги у крові злих людей».
- 58:12 ще є… судді Або «дійсно, це Бог судить мир!»
- 60:8 у храмі Буквально «у Його святості».
- 60:10 роззуюсь… черевики Ця ідіома може мати одне з двох значень або обидва одразу: а) автор зводить Филистию до рівня раба, якому господар наказує роззути його; б) автор проголошує право на землю филистимлян, кинувши на неї своє взуття.
Псалтирь 56-61
Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version
1 Для диригента. На мелодію: «Голуб на далекому дубі». Міктам Давида, коли филистимляни захопили його в Ґаті.
2 Помилуй мене, Боже,
бо гнавсь за мною чоловік,
весь день мені спокою не давав.
3 На кожний крок людці чатують,
вони цькують мене невпинно.
Чимало маю ворогів між можновладців.
4 Але як тільки жах мене проймає,
я довіряюсь Богу я, і на Нього покладаюсь.
5 Я слово Боже прославляю,
я вірю Богу, то й страху я не маю,
що смертні заподіяти можуть щось мені.
6 Вони мені невпинно дошкуляють,
все лихо затівають проти мене,
або слова перекрутивши, ними ж і шпиняють.
7 Ті вороги гуртуються довкола:
хоч би куди пішов і хоч би що зробив—
підстерігають душу й плоть мою.
8 Ти прожени їх, бо нечестиві в них шляхи,
дай їм спізнати чужоземців лють.
9 Звичайно, бачив Ти, як я тремтів від болю,
Ти сльози всі мої порахував і пам’ятав.
10 Тому відступляться, я знаю, зникнуть вороги,
коли я попрошу Тебе про допомогу,
бо Ти—мій Бог!
11 Ціную я обітницю Господню
і прославляю Боже слово я.
12 Я в Бога вірую, тому страху не маю.
Що люди можуть заподіяти мені?
13 Я мушу виконати обіцянку Богу,
Тобі, віддячити, о Боже, мушу я.
14 Бо врятував Ти мою душу в смертний час,
не дав спіткнутися й упасти,
щоб жити я міг у світлі Божім,
що осяває кожного із нас!
1 Для диригента. На мелодію: «Не знищуй». Міктам Давида від того часу, як він утік від Саула в печеру.
2 Помилуй, Боже, милосердний будь,
бо прихисток душа в Тобі шукає.
Шукає, під яке б крило сховатись,
пересидіти скрути час.
3 До Бога я Всевишнього звертаюсь,
молюся Богу, що опікується мною.
4 Пошле з небес Він допомогу,
мене врятує, ворога скарає. Села
Пошле мені Господь любов
і праведність неложну.
5 О моя душе, мушу я лежати серед левів,
цих ненажер-людей,
що мають зуби, наче списи й стріли,
а язики—нагострені мечі.
6 О Боже, Свою славу піднеси над небесами
і над землею усією!
7 Хотіли вороги мене спіймати,
сплели тенета мені ноги заплести,
нарили ями, та самі ж туди й упали. Села
8 Готовий я усе знести, зміцнилось серце,
співатиму Тобі й складатиму пісні.
9 Прокинься, моя душе,
прокиньтесь, арфи й ліри,
світанок привітаємо разом.
10 Володарю! Тебе прославлю я серед народів,
співатиму про Тебе всьому світу!
11 Бо праведна любов Твоя сягає вище неба,
а вірність лине у захмарний світ.
12 О Боже, Свою славу піднеси над небесами
і над землею усією!
1 Для диригента. На мелодію «Не знищуй». Міктам Давидів.
2 Чи завжди ви, правителі високі[a],
правдиві вироки даєте людям?
Чи справедливо судите людей?
3 Ні! В ваших серцях—ненависть,
а в справах—беззаконня,
злочинні ваші дії по всій землі.
4 Ті нечестивці з материнської утроби
вже оступилися, брехню плодити стали.
5 Гнів їхній, мов зміїна отрута.
Мов кобра, що оглухла і спів заклинача не чує.
6 Так нечестивці затикають вуха,
як чорні задуми свої плетуть.
7 Повибивай їм, Боже, зуби в роті!
Повиривай, о Господи, цим левам ікла.
8 Хай їхня сила зійде стічною водою,
нехай потопчуть їх, як ті пожухлі трави.
9 Нехай розтануть, сліду не лишивши,
як той слимак повзучий.
Хай сонця вік не бачать,
як викидень дочасний.
10 Нехай жене їх вітер, мов бур’ян колючий,
що полум’ям зайнятися не встиг,
та вже затух і горщик не нагрів.
11 Хай тішить праведника зір,
коли грішних тих правителів карають.
Хай відчуття солодке перемоги[b]
його пройме, неначе вояка.
12 Щоб люд простий міг з певністю сказати:
«Для праведника справді є віддяка,
ще є на цій землі всесильні судді[c]».
1 Для диригента. На мелодію: «Не знищуй». Міктам Давидів, коли військо Саула оточило його дім щоб вбити.
2 Рятуй мене від ворогів, мій Боже,
спаси від тих, хто повстає на мене.
3 Дай порятунок від руки убивці
і визволи з тенет злочинців.
4 Вбити мене лаштуються вони,
плетуть ці можновладці змову проти мене,
хоч я і не грішив, мій Господи,
і не вчинив я злочин.
5 Не оступився я ні в чому,
та позбігалися вони й вчепитися у мене ладні.
Устань, прийди мені на допомогу,
поглянь, що діється довкола.
6 О Господи, Всесильний Боже Ізраїлю,
повстань, і вирок винеси народам цим.
І не помилуй зрадників отих! Села
7 Вони сюди увечері вернулись
і ґвалт, як ті собаки, в місті здійняли.
8 Послухай, як вони гарчать,
образи з язиків злітають, мов мечі.
Їм байдуже, хто слухає їх.
9 Здійми на глум їх, Господи, і присором!
10 Мій Боже, я співатиму Тобі пісні про славу,
бо Ти—моя твердиня в горах.
11 Мій вірний Бог мене по полю битви проведе,
щоб перемогу я одержать зміг над ворогами.
12 Не убивай їх ще, щоб пам’ятав народ мій,
Володарю, наш захисник,
розкидай силою своєю їх.
13 Вони грішили, сіявши прокльони і брехню.
То ж хай зазнають на собі те лихо, яке плодили,
хай зловляться самі на тій гордині,
що їх до беззаконня довела.
14 У гніві, розпалившись, їх жени і знищуй,
доки геть з землі не згинуть.
Тоді лишень усі народи зрозуміють,
що Ізраїлем править Бог. Села
15 Вони сюди увечері вернулись
і ґвалт, як ті собаки, в місті здійняли.
16 Блукатимуть, шукаючи поживи.
Та не знайдуть вони ані харчів,
ні місця, де б то голову схилить.
17 А вранці я співатиму Тобі хвалу,
щасливий, що мене Ти вірно любиш.
Ти—моя твердиня в горах,
мій притулок у лиху годину.
18 Співатиму Тобі, мій Боже, славу,
бо Ти—моя твердиня в горах,
бо Ти—мій милостивий Бог!
1 Для диригента. На мелодію: «Лілея Угоди». Міктам Давида. Повчання, написане, 2 коли він воював із Арамом Нагараїмом і Арамом Зобою, і коли Йоав повернувся й переміг дванадцять тисяч ідумейських воїнів у Соляній долині.
3 О Боже, прогнівився Ти на нас,
Ти відштовхнув нас і понищив.
Тож поверни нас до життя.
4 Ти землю потрясав, поки не розкололась,
зціли, будь-ласка, рани їй,
бо рушиться ущент.
5 Чимало лиха ти послав своєму люду.
Як той бідака у хмільнім угарі,
під тягарем всіх бід ми падаємо з ніг,
на ноги ледь зіп’явшись.
6 Ти дав усім, хто вірує у Тебе, прапор,
щоб їх застерегти про ворогів. Села
7 Щоб ті, кого Ти любиш, утекли,
почуй мене і розведи біду,
правицею могутньою змахнувши!
8 Бог подарував мені таку обітницю у храмі[d]:
«З радістю Я в борні здобуду перемогу
й віддам цю землю народу Своєму:
Я віддам їм Сихем й долину Суккот».
9 Належатиме Мені і Ґілеад,
і землі Манассії й Ефраїма.
Шоломом мені буде Ефраїм,
Юдея царським скіпетром послужить.
10 Моав—той стане мискою, щоб ноги мить,
в Едомі я роззуюсь, скину черевики[e],
проголошу свою звитягу над филистимлянами.
11-12 Та нині відштовхнув мене Ти, Боже,
Тебе немає серед наших вояків.
Хто ж поведе нас на фортечні мури?
Хто до Едому доведе мене?
13 Допоможи здобути перемогу, Боже!
Простому смертному не врятувати нас.
14 Звитягу дасть лиш Божа допомога,
лиш Бог потопче наших ворогів.
1 Для диригента. Для музичних інструментів. Псалом Давидів.
2 Почуй мої благання Боже,
прислухайсь до моїх молитв.
3 Хоч де б я був, коли мене проймає жах,
Тебе гукаю я на допомогу.
Мене ведеш Ти,
Сам перебуваючи в твердині наді мною.
4 Бо Ти—притулок мій,
могутня башта, що від ворога рятує!
5 Я хочу вічно жити в святім Твоїм наметі
і мати захист під твоїм крилом. Села
6 Ти на клятви зглянувся мої,
і спадщину Ти дав усім, хто возвеличує Тебе.
7 Даруй цареві довголіття,
щоб жити йому із роду в рід.
8 Щоб царювати повіки перед Богом,
щоб милосердя й ласку Божу оберігом мати.
9 Повік співатиму Тобі хвалу і шану,
дотримуватись клятви буду день у день.
Footnotes
- 58:2 правителі високі Ймовірно, в гебрейському тексті тут гра слів «правителі високі» звучіть подібно до слова «глухі».
- 58:11 відчуття… перемоги Буквально «вони вимиють ноги у крові злих людей».
- 58:12 ще є… судді Або «дійсно, це Бог судить мир!»
- 60:8 у храмі Буквально «у Його святості».
- 60:10 роззуюсь… черевики Ця ідіома може мати одне з двох значень або обидва одразу: а) автор зводить Филистию до рівня раба, якому господар наказує роззути його; б) автор проголошує право на землю филистимлян, кинувши на неї своє взуття.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International