Add parallel Print Page Options

Псалом Давида. Пісня на освячення храму.

Я прославляю, Господи, Тебе,
    бо Ти порятував мене від лиха
    й не дав втішатися ворогам моїм.
До Тебе, Господи, звертався я,
    і Ти мене зцілив, мій Боже.
З Шеолу Ти мене підняв,
    спас мою душу і не дав зійти в могилу.

Усі, хто вірні, хто за Господом іде,
    псалми співайте Господу своєму,
    і славте всі Його святе ім’я!
Чому? Тому що гнів його—то смерть,
    коли ж прихильний Він, тоді життя дарує.
Увечері я впав і сльози лив,
    на ранок я підвівся вже щасливий!

Коли у мирі й злагоді я жив,
    гадав, мене нещастя не торкнеться[a].
І справді, доки втішений Ти був,
    я почувавсь, мов на вершині світу.
Коли ж від мене відвернувся Ти,
    тоді перелякався я до смерті!

О Господи, як я Тебе благав
    допомогти мені, як я молився,
    Володарю, щоб Ти помилував мене:
10 «Що користі, якби зійшов я в яму?
    Хіба покійники оспівують Тебе?
    Чи кажуть нам про доброту Твою до нас? Ні!
11 О Господи, почуй мою молитву,
    до мене Свою милість прояви,
    і стань рятівником Моїм!»

12 Перетворив Ти сум на радість,
    Ти з мене зняв печалі плащ
    і вбрав мене у шати щастя.
13 Аби співало моє серце, не мовчало,
    тебе, о Господи, я буду славити повік!

Footnotes

  1. 30:7 гадав… не торкнеться Буквально «Ти поставив мене на велику гору».