Add parallel Print Page Options

56 Для дириґетна хору. На „Німа голубка в далечині". Золотий Давидів псалом, коли филистимляни захопили були його в Ґаті. (56-2) Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, цілий день він воює та тисне мене!

(56-3) Чатують мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзято на мене!

(56-4) Того дня, коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу,

(56-5) я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, що тіло учинить мені?

(56-6) Цілий день біль приносять слова мої, усі їхні думки проти мене на зло:

(56-7) слідкують, ховаються, пильнують вони мої стопи... Як чатують на душу мою,

(56-8) так Ти через гріх віджени їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!

(56-9) Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй?

(56-10) Тоді то мої вороги повтікають назад, того дня, як я кликати буду. Те я знаю, що Бог при мені,

10 (56-11) і в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу!

11 (56-12) На Бога надію кладу й не боюсь, що людина учинить мені?

12 (56-13) На мені зостаються, о Боже, присяги Тобі, та для Тебе я виповню жертви хвали.

13 (56-14) Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?

57 Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в печеру. (57-2) Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине!

(57-3) Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро.

(57-4) Він пошле з небес і врятує мене, Він поганьбить того, хто чатує на мене. Села. Бог пошле Свою милість та правду Свою

(57-5) на душу мою. Знаходжуся я серед левів, що людських синів пожирають, їхні зуби як спис той та стріли, а їхній язик гострий меч.

(57-6) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

(57-7) Вороги приготовили пастку для стіп моїх, душу мою нахилили, вони викопали вовчу яму для мене, і попадали в неї самі! Села.

(57-8) Моє серце зміцнилося, Боже, зміцнилося серце моє, я буду співати та славити Тебе!

(57-9) Збудися ж ти, хвало моя, пробудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю!

(57-10) Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, я буду співати Тобі між племенами,

10 (57-11) бо Твоє милосердя велике воно аж до неба, а правда Твоя аж до хмар!

11 (57-12) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

58 Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів. (58-2) Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите?

(58-3) Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі.

(58-4) Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці,

(58-5) їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє,

(58-6) що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного!

(58-7) Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,

(58-8) нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі,

(58-9) бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

(58-10) Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену!

10 (58-11) А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє!

11 (58-12) і скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!