39 Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

² (39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

³ (39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

⁴ (39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

⁵ (39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

⁶ (39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

⁷ (39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

⁸ (39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

⁹ (39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

¹⁰ (39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

¹¹ (39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

¹² (39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

¹³ (39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!

40 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (40-2) Непохитно надіюсь на Господа, і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув.

² (40-3) Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи,

³ (40-4) і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, нехай бачать багато-хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію, на Господа!

⁴ (40-5) Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються!

⁵ (40-6) Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти.

⁶ (40-7) Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

⁷ (40-8) Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної.

⁸ (40-9) Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.

⁹ (40-10) Я проповідував правду в великому зборі, ото, своїх уст не ув'язнюю я, Господи, знаєш Ти,

¹⁰ (40-11) справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні.

¹¹ (40-12) Тому, Господи, не ув'язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть,

¹² (40-13) бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене...

¹³ (40-14) Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені,

¹⁴ (40-15) нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого!

¹⁵ (40-16) Бодай скам'яніли від сорому ті, хто говорить до мене: Ага! Ага!

¹⁶ (40-17) Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: Хай буде великий Господь!

¹⁷ (40-18) А я вбогий та бідний, за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!

41 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (41-2) Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його!

² (41-3) Господь берегтиме його та його оживлятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу його ворогам!

³ (41-4) На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його.

⁴ (41-5) Я промовив був: Господи, май же Ти милість до мене, вилікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!

⁵ (41-6) Вороги мої кажуть на мене лихе: Коли вмре та загине імення його?

⁶ (41-7) А коли хто приходить відвідати, мовить марне: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надвір, то говорить про те...

⁷ (41-8) Всі мої вороги між собою шепочуться разом на мене, на мене лихе замишляють:

⁸ (41-9) Негідна річ тисне його, а що він поклався то більше не встане!...

⁹ (41-10) Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, підняв проти мене п'яту!

¹⁰ (41-11) Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми, і я їм відплачу,

¹¹ (41-12) із того довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурмити не буде мій ворог.

¹² (41-13) А я через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм ти поставиш навіки мене!

¹³ (41-14) Благословенний Господь, Бог ізраїлів, від віку й до віку! Амінь і амінь!

53 Для дириґетна хору. На „Махалат". Навчальний псалом. Давидів. (53-2) Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і несправедливість обридливу чинять, нема доброчинця!...

² (53-3) Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.

³ (53-4) Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця, нема ні одного!...

⁴ (53-5) Чи ж не розуміють оті, хто беззаконня вчиняє, що мій люд поїдають? Вони споживають хліб Божий, та не кличуть Його!

⁵ (53-6) Тоді настрашилися страхом вони, хоч страху не було, бо розсипав Бог кості того, хто тебе оточив був, ти їх посоромив, бо ними погордував Бог!

⁶ (53-7) Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Свого народу поверне Господь, то радітиме Яків, утішатися буде ізраїль!

55 Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом навчальний Давидів. (55-2) Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся!

² (55-3) Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну,

³ (55-4) від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують...

⁴ (55-5) Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене,

⁵ (55-6) страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула...

⁶ (55-7) казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!

⁷ (55-8) Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села.

⁸ (55-9) Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею...

⁹ (55-10) Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку,

¹⁰ (55-11) вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому,

¹¹ (55-12) нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,

¹² (55-13) бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього,

¹³ (55-14) але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,

¹⁴ (55-15) з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу...

¹⁵ (55-16) Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!

¹⁶ (55-17) Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:

¹⁷ (55-18) увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!

¹⁸ (55-19) У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!

¹⁹ (55-20) Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться,

²⁰ (55-21) ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого,

²¹ (55-22) його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!...

²² (55-23) Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!

²³ (55-24) А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!

58 Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів. (58-2) Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите?

² (58-3) Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі.

³ (58-4) Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці,

⁴ (58-5) їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє,

⁵ (58-6) що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного!

⁶ (58-7) Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,

⁷ (58-8) нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі,

⁸ (58-9) бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

⁹ (58-10) Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену!

¹⁰ (58-11) А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє!

¹¹ (58-12) і скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!