Псалтирь 35-36
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
1 Псалом Давида.
Повстань на того, хто повстав на мене,
збори їх, тих що борються зі мною.
2 Візьми щити, великий і малий,
прийди мені на допомогу.
3 Спрямуй сокиру й спис нападникам навстріч;
скажи мені: «Я—твій рятівник».
4 А ті, що хочуть відібрати моє життя,
нехай розбиті будуть і ганьбою вкриті.
Нехай відступиться і кинеться тікати,
хто замишляє лихо проти мене.
5 Половою хай Ангел Божий їх розвіє.
6 Слизька і темна хай лежить
дорога втечі перед ними,
як гнатиме їх Ангел Божий.
7 Бо без причин наготували
вони на мене пастки потайні.
8 Щоб їм страждати від лих нежданих,
щоб їм потрапить в пастки ті самим!
9 І втішиться у Господі душа моя,
щасливий буду я з Його звитяги.
10 Тоді усе моє єство промовить:
«Немає Бога іншого, як Ти,
Хто всіх слабких людей рятує від тих,
Хто дужчий, ніж вони,
від злодіїв—нужденних бідаків».
11 Лихі людці на мене повстають
і звинуватять в тім, про що не знаю.
12 Злом платять за моє добро,
спустошують душу мою.
13 Коли вони хворіли, я сумував, постився.
Та що ж взамін отримав я?
14 Своїх сусідів я вважав братами.
Оплакував я їх, мов матір син оплакує,
схилившись в чорних шатах.
15 Але ж коли я помилявся,
то нападники зухвало збиткувалися із мене,
мене оточували навіть ті, хто мене не знав.
16 І зуби шкірили, й зубами скреготали,
і збиткувалися із мене.
17 Допоки, Господи, дивитимешся Ти?
Врятуй мене від їхніх зазіхань,
врятуй життя моє від левів.
18 Й подякую Тобі у храмі на велелюднім зібранні!
19 Не дай позловтішатись ворогам,
не дай зухвалим ненависникам плести
підступні наміри свої.
20 Про мир вони говорять, а самі
злі задуми плетуть проти народу[a].
21 Плітки про мене розпускають, пащекують:
«Ага, ми бачили, що він зробив!»
22 Але ж Ти, Господи, усе те бачив!
Тож не мовчи!
Володарю, не будь далеко так від мене!
23 О Боже мій, прокинься, пробудися,
на захист стань, Володарю, мій Боже, розсуди.
24 Суди мене за справедливістю Твоєю,
о Господи, мій Боже,
щоб з мене насміятись не могли вони!
25 Не дозволяй казати їм:
«Ага, ми маєм те, чого хотіли!»
Не дозволяй казати їм:
«Ми знищили його!»
26 Хай же приниження й ганьби зазнають
всі ті, хто знищити мене хотів.
Нехай впадуть ганьба й немилість,
на тих, хто прагнув наді мною бути.
27 А ті, хто виправдати мене хотіли,
нехай у щасті звеселяться
і хай завжди повторюють вони:
«Яким величним є Господь! Він втішений,
коли живуть у мирі Його слуги!»
28 І я щодня невтомно буду
хвалити доброту Твою!
1 Для диригента. Пісня слуги Господнього, Давида.
2 Безбожник робить зле,
коли говорить сам собі:
«Я Бога не шаную, не боюсь».
3 Той чоловік обманює себе,
провин не бачить і прощення не шукає.
4 Слова його—то лжа й омана,
і в них—ні мудрості, ні доброти.
5 Він мріє про лихе, збираючись до сну,
прокинувшись, іде шляхом тим, де нема добра,
не гребує лукавим.
6 О Господи, небес сягає праведність Твоя,
Твоя любов—до хмар.
7 Твоя доброта, що найвища гора,
Твоя справедливість—найглибша безодня морська.
Піклується Господь і про людей, і тварин.
8 Милішого за Твою ласку не знайти нікого, Боже.
Людей і Ангелів Ти під крилом Своїм рятуєш.
9 Вони харчуються з багатства Твого дому,
і напуваються з ріки добра Твого.
10 Мов джерелом життя, струмуєш Ти,
в твоєму світлі наше просвітління.
11 Яви Свою милість усім, хто іде за Тобою,
і доброту Твою усім, хто щиро вірить в Тебе.
12 Не дай пихатому мене топтати,
руці безбожника не дай мене штовхнуть.
13 Нехай же висічуть на домовині їхній:
«Поглянь, там, де зловмисники упали, там їм,
безсилим, вже лежати й не підвестись».
Footnotes
- 35:20 Про мир… народу Інший можливий переклад «Про мир вони і не говорять, злі задуми плетуть проти народу мірного».
Деяния 25
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Павло перед Фестом
25 Отож Фест став правителем і через три дні прибув з Кесарії до Єрусалиму. 2 Юдейські правителі і головні священики виклали свої звинувачення проти Павла перед Фестом. 3 Вони благали правителя зробити милість і відправити Павла до Єрусалиму (самі ж вони змовилися вбити його по дорозі). 4 Але Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії і що він сам невдовзі туди їде. 5 «Хай хтось із ваших вождів піде зі мною,—сказав він,—і нехай висунуть звинувачення проти цього чоловіка, якщо за ним є якась вина».
6 Пробувши там днів вісім-десять, Фест вирушив до Кесарії. Наступного ж дня посів він суддівське місце і звелів привести Павла. 7 Коли Павла привели, його обступили юдеї, які прийшли з Єрусалиму. Вони висунули проти нього багато серйозних звинувачень, але довести їх не могли. 8 Павло захищався, промовляючи: «Немає за мною ніякої провини ні проти Закону юдейського, ні проти храму, ні проти цезаря».
9 Але Фест хотів догодити юдеям. Тому він запитав Павла: «Ти хочеш йти до Єрусалиму, щоб я судив тебе там?» 10 На те Павло відповів: «Я зараз стою перед судом цезаря, де мене слід судити. Я нічого не скоїв юдеям, тобі й самому це добре відомо. 11 Якщо ж я винен і зробив щось таке, що заслуговує смертної кари, то я не намагаюся уникнути її. Та оскільки немає правди у звинуваченнях цих людей, то ніхто не може їм мене видати. Я звертаюся до суду цезаревого».
12 Фест, порадившись зі своїми помічниками, відповів: «Ти вимагав цезаревого суду, до цезаря й підеш».
Павло перед царем Аґриппою
13 Через кілька днів цар Аґриппа і Вереніка прибули до Кесарії, щоб привітати Феста. 14 Вони лишалися в Кесарії багато днів, і Фест розповів цареві про Павлову справу: «Є тут один чоловік, якого Фелікс залишив у тюрмі. 15 Коли я був в Єрусалимі, юдейські первосвященики й старійшини свідчили проти нього й вимагали його засудження і смерті. 16 Та я сказав їм, що це суперечить римським законам: видавати звинуваченого, доки він не зустрінеться віч-на-віч із тими, хто його звинувачує і не отримає можливості захистити себе від звинувачення.
17 Отож коли ті юдеї прибули сюди для суду, я не зволікав. Наступного ж дня я сів на суддівське місце й наказав привести Павла до мене. 18 Та коли вони стали свідчити проти нього, то не звинуватили його у жодному злочині на які я очікував. 19 Натомість вони сперечалися з ним з питань їхньої власної релігії і про Якогось Ісуса, Який помер, хоча Павло стверджував, що Той живий.
20 У мене виникли сумніви щодо того, як розслідувати все це. Через те я запитав Павла, чи не хоче він стати перед судом в Єрусалимі. 21 Але Павло попросив, щоб його тримали до рішення імператора. Тож я наказав стерегти його доти, доки я зможу відправити його до цезаря в Рим».
22 На це Аґриппа промовив до Феста: «Я хотів би сам послухати цього чоловіка».
«Завтра ж ти його почуєш»,—відповів Фест.
23 Отож наступного дня Аґриппа і Вереніка з великою пишністю прибули в суд. Вони ввійшли до судової палати, в якій були воєначальники та знать міста. Фест віддав наказ привести Павла.
24 Тоді Фест сказав: «Царю Аґриппо і всі присутні тут, ви бачите цього чоловіка, на кого скаржилася мені юдейська громада і в Єрусалимі, й тут. Всі вони наполягали на тому, що цей чоловік не повинен жити. 25 Але я не знайшов за ним ніякої провини, вартої смертної кари. Він сам вимагав імператорського суду, тож я й вирішив послати його до імператора. 26 Але я не маю нічого конкретного проти нього, про що міг би написати імператорові. Ось чому я ставлю його перед вами і особливо перед тобою, царю Аґриппо, щоб після нашого розслідування мені було що написати імператору. 27 Бо здається мені нерозсудливим посилати в’язня і не вказувати на висунуті проти нього звинувачення».
Copyright © 2007 by Bible League International