26 Давидів. Суди мене, Господи, бо ходив я в своїй непорочності, і надіявсь на Господа, тому не спіткнуся!

² Перевір мене, Господи, і випробуй мене, перетопи мої нирки та серце моє,

³ бо перед очима моїми Твоє милосердя, і в правді Твоїй я ходив.

⁴ Не сидів я з людьми неправдивими, і не буду ходити з лукавими,

⁵ я громаду злочинців зненавидів, і з грішниками я сидіти не буду.

⁶ Умию в невинності руки свої, й обійду Твого, Господи, жертівника,

⁷ щоб хвалу Тобі голосно виголосити, та звістити про всі чуда Твої.

⁸ Господи, полюбив я оселю дому Твого, і місце перебування слави Твоєї.

⁹ Не губи Ти моєї душі з нечестивими, та мого життя з кровожерами,

¹⁰ що в руках їх злодійство, що їхня правиця наповнена підкупом.

¹¹ А я буду ходити в своїй непорочності, визволь мене та помилуй мене!

¹² Нога моя стала на рівному місці, на зборах я благословлятиму Господа!

40 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (40-2) Непохитно надіюсь на Господа, і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув.

² (40-3) Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи,

³ (40-4) і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, нехай бачать багато-хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію, на Господа!

⁴ (40-5) Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються!

⁵ (40-6) Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти.

⁶ (40-7) Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

⁷ (40-8) Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної.

⁸ (40-9) Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.

⁹ (40-10) Я проповідував правду в великому зборі, ото, своїх уст не ув'язнюю я, Господи, знаєш Ти,

¹⁰ (40-11) справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні.

¹¹ (40-12) Тому, Господи, не ув'язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть,

¹² (40-13) бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене...

¹³ (40-14) Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені,

¹⁴ (40-15) нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого!

¹⁵ (40-16) Бодай скам'яніли від сорому ті, хто говорить до мене: Ага! Ага!

¹⁶ (40-17) Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: Хай буде великий Господь!

¹⁷ (40-18) А я вбогий та бідний, за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!

58 Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів. (58-2) Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите?

² (58-3) Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі.

³ (58-4) Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці,

⁴ (58-5) їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє,

⁵ (58-6) що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного!

⁶ (58-7) Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,

⁷ (58-8) нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі,

⁸ (58-9) бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

⁹ (58-10) Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену!

¹⁰ (58-11) А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє!

¹¹ (58-12) і скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!

61 Для дириґетна хору. На струннім інструменті. Псалом Давидів. (61-2) Вислухай, Боже, благання моє, почуй же молитву мою,

² (61-3) я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває! На скелю, що вища від мене, мене попровадь,

³ (61-4) бо для мене Ти став пристановищем, баштою сильною супроти ворога!

⁴ (61-5) Хай я оселюся навіки в наметі Твоїм, в укритті Твоїх крил заховаюся, Села,

⁵ (61-6) бо Ти, Боже, почув обітниці мої, Ти дав спадщину тим, хто Ймення Твого боїться!

⁶ (61-7) Цареві примнож дні до днів, продовж роки йому немов вічні віки,

⁷ (61-8) нехай він перед Божим лицем пробуває навіки, хай милість та правда його стережуть!

⁸ (61-9) Отак буду співати я завжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоденно обіти свої!

62 Для дириґетна хору. Для Єдутуна. Псалом Давидів. (62-2) Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, від Нього спасіння моє!

² (62-3) Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюся дуже!

³ (62-4) Доки будете ви нападати на людину? Усі хочете ви розтрощити її, немов мур той похилений, мов би паркан той валющий!

⁴ (62-5) Вони тільки й думають, як би зіпхнути її з висоти, вони полюбили неправду: благословляють своїми устами, в своєму ж нутрі проклинають!... Села.

⁵ (62-6) Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя!

⁶ (62-7) Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюсь!

⁷ (62-8) У Бозі спасіння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристановище в Бозі!

⁸ (62-9) Мій народе, кожного часу надійтесь на Нього, серце своє перед Ним виливайте, Бог для нас пристановище! Села.

⁹ (62-10) Справді, людські сини як та пара, сини й вищих мужів обмана: як узяти на вагу вони легші від пари всі разом!

¹⁰ (62-11) Не надійтесь на утиск, і не пишайтесь грабунком; як багатство росте, не прикладайте свого серця до нього!

¹¹ (62-12) Один раз Бог сказав, а двічі я чув, що сила у Бога!

¹² (62-13) і в Тебе, о Господи, милість, бо відплачуєш кожному згідно з ділами його!

64 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (64-2) Вислухай, Боже, мій голос, як скаржуся я, від страху ворожого душу мою хорони!

² (64-3) Заховай мене від потаємного збору злочинців, від крику свавільців,

³ (64-4) які нагострили свого язика, як меча, натягнули стрілу свою словом гірким,

⁴ (64-5) щоб таємно стріляти в невинного, вони нагло стрілятимуть в нього, і не будуть боятись!...

⁵ (64-6) У злій справі зміцняють себе, змовляються пастки таємно розставити, кажуть: Хто буде їх бачити?

⁶ (64-7) Вони кривди ховають... Загинемо, як задум їхній сповниться, бо нутро чоловіка та серце глибоке!

⁷ (64-8) Але вчинить Бог, що стріла на них стрілить, і нагло поранені будуть,

⁸ (64-9) і вчинить, що їхній язик допадеться до них, і будуть хитати головою усі, хто спогляне на них!...

⁹ (64-10) і всі люди боятися будуть, і будуть розказувати про чин Бога, і діло Його зрозуміють!

¹⁰ (64-11) і праведний Господом буде радіти, і буде вдаватись до Нього, і будуть похвалені всі простосерді!