Add parallel Print Page Options

11 Я б міг подумати: «Мене сховає ніч,
    мене укриє темінь!»
12 Але ж бо ні! Ніколи в темряві Тобі не темно!
Хоча б якою темною була та ніч,
    вона Тобі як день—все видно.
    І світло й темрява однакові для Тебе.

13 Тому що Ти всі нутрощі[a] мої зліпив й у шкіру обгорнув,
    коли в утробі материнській я лежав.
14 Я дякую, що так чудово Ти мене створив!
    Мені відомі всі Твої захоплюючі справи.
15 Кістки мої, і ті не сховані від погляду Твого,
    хоч я невидимий в утробі матері зростав,
    хоч зітканий я по клітинці в таїні.
16 Ти бачив зародок, Ти стежив, як я формувався,
    щодня записував мої всі члени,
    так що нічого не сховалося і не пропало.

17 Які мені важливі всі Твої думки![b]
    І де вони беруться тільки, Боже!
18 Їх полічити—більше вийшло б, ніж піщинок.
    Скінчу лічити їх, а то ж лише початок[c].

Read full chapter

Footnotes

  1. 139:13 нутрощі Або «думки та почуття». Буквально «нирки».
  2. 139:17 Які мені… думки Або «Твої думки для мене неосяжні».
  3. 139:18 а то ж лише початок Або «все одно лишаюся з Тобою».