Add parallel Print Page Options

129 Пісня прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість!

Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!

Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,

та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!

Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!

Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,

що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник,

і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа!

130 Пісня прочан. З глибини я взиваю до Тебе, о Господи:

Господи, почуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чулі на голос благання мого!

Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико?

Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе...

Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я вповаю.

Виглядає душа моя Господа більш, ніж поранку сторожа, що до ранку вона стереже.

Хай надію складає ізраїль на Господа, бо з Господом милість, і велике визволення з Ним,

і ізраїля визволить Він від усіх його прогріхів!

131 Пісня прочан. Давидова. Господи, серце моє не пишнилось, і очі мої не підносились, і я не ганявсь за речами, що більші й дивніші над мене!

Таж я втихомирював і заспокоював душу свою, як дитя, від перс мами своєї відлучене, як дитина відлучена в мене душа моя!

Хай надію складає ізраїль на Господа відтепер аж навіки!