⁴ Вони блукали по сухих пустелях,
    шукаючи, де б оселитися, та не знайшли.
⁵ Зів’яли життєдайні сили їхні
    від голоду та спраги.
⁶ Зверталися до Господа вони в своїй біді,
    і Він їх визволив з напасті.
⁷ Господь їх вивів до їхніх рідних міст.
⁸ Тож хай благословляють Господа за щирую любов,
    за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
⁹ Адже Господь напоїть спраглу душу,
    голодну душу він добром наситить.

^10-11 Люд у пітьмі жив, чорній, наче смерть,
    з залізним ланцюгом на шиї,
за те, що проти Господа пішов,
    що не сприймав Всевишнього поради.
¹² Їх працею впокорили, вони спіткнулись,
    й не було кому допомогти.
¹³ Зверталися до Господа вони в своїй біді,
    і Він їх визволив з напасті.
¹⁴ Він вивів їх з пітьми, що чорна, наче смерть,
    й порозбивав кайдани їхні.
¹⁵ Хай Господу подякують за щирую любов,
    за всі ті чудеса, які зробив Він людям,
¹⁶     що розтрощив Він бронзові брами,
    й засуви поламав залізні.

¹⁷ Повстали проти Бога нетямущі
    і постраждали через підлі свої справи.
¹⁸ Вони були нездатні споживати їжу
    й до брами смерті близько підійшли.
¹⁹ Зверталися до Господа вони в своїй біді,
    і Він їх визволив з напасті.
²⁰ Він слово мовив і зцілив їх,
    послав їм порятунок від страшної згуби.
²¹ Хай Господу подякують за щирую любов,
    за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
²² Нехай приносять жертви дяки
    розкажуть весело про те, що Бог зробив.

²³ Навіть мандрівники й купці, що вийшли
    кораблями в плавання до далеких берегів,
²⁴ побачили усе, на що Він здатен:
    всі чудеса, що Він творив в безодні водної стихії.
²⁵ Лиш слово мовив, й розгулялись хвилі,
    лиш наказав, і почалася буря.
²⁶ До неба кораблі здіймалися миттєво
    й раптово падали у глибочінь морську.
    І мужність щезла, лиш біда настала.
²⁷ Вони хитались, спотикались, наче п’яні,
    вся моряцька вправність зникла вмить.
²⁸ Зверталися до Господа вони в своїй біді,
    і Він їх визволив з напасті.
²⁹ Він бурю стишив і хвилі вгамувались.
³⁰ Вони зраділи, що затихло море,
    і Він привів їх у жаданий порт.
³¹ Хай Господу подякують за щирую любов,
    за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
³² Нехай уславлять Господа на зібранні,
    хай славлять Господа старійшин збори.

³³ Річки перетворив Він на пустелі,
    джерела повноводі повсихали.
³⁴ Солончаками Він зробив родючі землі
    за все те зло, що чинять люди на землі.
³⁵ Та Він також перетворив пустелі на оази,
    сухі степи перетворив Він на джерельний край.
³⁶ Він там людей голодних поселив,
    а вже вони для себе там звели рідні міста.
³⁷ Вони засіяли лани,
    посадили лози й зібрали врожаї.
³⁸ Він цей народ благословив, примножив,
    дав розплодитися худобі свійській.

³⁹ Народів інших стало менше довкруги,
    тяжкі випробування і нещастя їх зігнули.
⁴⁰ Господь вельможним пиху збив,
    пустив поневірятись по безлюдних, здичавілих землях.
⁴¹ А жебраків Він визволив з убозтва,
    примножує родини їхні, як отари.
⁴² Засвідчують це праведні й радіють,
    уста безбожників скувала німота.

⁴³ У кого мудрості стає, щоб осягнути це,
    той розуміє справжню милість Божу!

⁷ Бог подарував мені таку обітницю у храмі:
    «З радістю Я в борні здобуду перемогу
    й віддам цю землю народу Своєму:
    Я віддам Сихем їм й долину Суккот.
⁸ Належатиме Ґілеад Мені,
    Манассії земля Моєю буде.
Шоломом мені буде Ефраїм,
    Юдея царським скіпетром послужить.
⁹ Моав буде мийницею для ніг,
    сандалі скину над Едомом
    і переможно вигукну над филистимським краєм.

^10-11 Хто приведе Мене в укріплені міста?
    Дорогу хто покаже до Едома?»
Ти нас покинув, Боже, чи не так?
    Не виступить із нашим військом Бог до бою!
¹² Допоможи нам, Боже, вирватись з лещат ворожих!
    Намарне сподіватись порятунку від людей!
¹³ Могли б перемогти, аби Він допоміг,
    всіх наших ворогів би подолав Він!

⁶ Вони говорили: «Безбожника йому у допомогу дайте,
    правицею його хай ворог буде.
⁷ Отак в суді здобуде перемогу кривдник,
    його ж молитви гріх його засвідчать.
⁸ Та хай обірветься негідника життя,
    й його заступить інший чоловік.
⁹ Осиротіють діти, овдовіє жінка.
¹⁰ Хай діти жебраками помандрують з краю в край,
    вигнанцями, адже в руїнах буде дім.
¹¹ Хай лихварям дістанеться усе, що він надбав,
    хай зайди загребуть усе, заради чого працював він!
¹² Аби ніхто його не пожалів,
    аби сиріт його ніхто не приголубив!
¹³ Насамкінець хай люди проженуть його,
    нехай нащадки з пам’яті зітруть його ім’я.
¹⁴ Хай пам’ятає Бог завжди гріхи його батьків,
    ніколи не простяться його матері гріхи.
¹⁵ Хай ті гріхи Господь повік запам’ятає,
    а на землі вони забудуться навік.

¹⁶ Він гадки про добро ніколи він не мав,
    переслідував нещасних жебраків
    й духовно гнаних прирікав до страти.
¹⁷ Любив прокляття насилати на інших,
    щоб обсідали їх нещастя,
    ніколи не хотів благословить людей,
    тож хай добра йому повік не буде.
¹⁸ Прокляття він носив, немов той одяг.
    Тож хай розбухне від проклять, як від води,
    хай лоєм на кістках прокляття наростають.
¹⁹ Нехай в прокляттях ходить, як в плащі,
    і ними ж підперезаний, немов паском.

²⁰ Як твердять кривдники, Господь послав їх.
    Ось що вони мені зробили:
    обмовили так підло мою душу.
²¹ А Ти, мій Господи, Володарю,
    роби зі мною все, що Тобі краще.
    Врятуй мене, Ти ж випромінюєш любов і ласку.
²² Я—жебрак убогий,
    у грудях серце, наче трут.
²³ Моє життя згасає, мов день,
    вечірня довга тінь його накрила.
    Я почуваюся, мов зметений додолу жук.
²⁴ Від спраги вже тремтять коліна,
    стає без їжі виснаженим тіло.
²⁵ Став осоружним, ненависним для людей:
    подивляться вони й хитають головою у відразі.

²⁶ Тож Господи, допоможи мені,
    врятуй, мій Боже, щедрістю Своєї ласки!
²⁷ Аби переконалися вони,
    що це Твоя потуга мене порятувала від біди.
²⁸ Благословеннями зроби прокляття їхні,
    на їхні голови хай соромом впадуть нападки їхні,
    аби щасливим був слуга Твій.
²⁹ Ганьбу хай носять кривдники, як носять плащ,
    приниження хай носять, наче одяг».

³⁰ Я щиро вдячний Господу моєму,
    Його вславляю на зібранні велелюднім.
³¹ Бо від убогого праворуч Він стоїть,
    щоб врятувати від тих, хто прагне приректи на смерть їх.