Псалтирь 107-109
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Книга П’ята
(Псалми 107-150)
1 Вславляйте Господа, бо добрий Він,
за щирую любов, яка існує вічно!
2 Повторюйте це ті, кого Господь порятував,
кого Він визволив від ворогів!
3 Він позбирав їх із усіх країв:
із заходу і сходу, півночі і півдня[a].
4 Вони блукали по сухих пустелях,
шукаючи, де б оселитися, та не знайшли.
5 Зів’яли життєдайні сили їхні
від голоду та спраги.
6 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
7 Господь їх вивів до їхніх рідних міст.
8 Тож хай благословляють Господа за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
9 Адже Господь напоїть спраглу душу,
голодну душу він добром наситить.
10-11 Люд у пітьмі жив, чорній, наче смерть,
з залізним ланцюгом на шиї,
за те, що проти Господа пішов,
що не сприймав Всевишнього поради.
12 Їх працею впокорили, вони спіткнулись,
й не було кому допомогти.
13 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
14 Він вивів їх з пітьми, що чорна, наче смерть,
й порозбивав кайдани їхні.
15 Хай Господу подякують за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям,
16 що розтрощив Він бронзові брами,
й засуви поламав залізні.
17 Повстали проти Бога нетямущі
і постраждали через підлі свої справи.
18 Вони були нездатні споживати їжу
й до брами смерті близько підійшли.
19 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
20 Він слово мовив і зцілив їх,
послав їм порятунок від страшної згуби.
21 Хай Господу подякують за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
22 Нехай приносять жертви дяки
розкажуть весело про те, що Бог зробив.
23 Навіть мандрівники й купці, що вийшли
кораблями в плавання до далеких берегів,
24 побачили усе, на що Він здатен:
всі чудеса, що Він творив в безодні водної стихії.
25 Лиш слово мовив, й розгулялись хвилі,
лиш наказав, і почалася буря.
26 До неба кораблі здіймалися миттєво
й раптово падали у глибочінь морську.
І мужність щезла, лиш біда настала.
27 Вони хитались, спотикались, наче п’яні,
вся моряцька вправність зникла вмить.
28 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
29 Він бурю стишив і хвилі вгамувались.
30 Вони зраділи, що затихло море,
і Він привів їх у жаданий порт.
31 Хай Господу подякують за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
32 Нехай уславлять Господа на зібранні,
хай славлять Господа старійшин збори.
33 Річки перетворив Він на пустелі,
джерела повноводі повсихали.
34 Солончаками Він зробив родючі землі
за все те зло, що чинять люди на землі.
35 Та Він також перетворив пустелі на оази,
сухі степи перетворив Він на джерельний край.
36 Він там людей голодних поселив,
а вже вони для себе там звели рідні міста.
37 Вони засіяли лани,
посадили лози й зібрали врожаї.
38 Він цей народ благословив, примножив,
дав розплодитися худобі свійській.
39 Народів інших стало менше довкруги,
тяжкі випробування і нещастя їх зігнули.
40 Господь вельможним пиху збив,
пустив поневірятись по безлюдних, здичавілих землях.
41 А жебраків Він визволив з убозтва,
примножує родини їхні, як отари.
42 Засвідчують це праведні й радіють,
уста безбожників скувала німота.
43 У кого мудрості стає, щоб осягнути це,
той розуміє справжню милість Божу!
1 Хвальна пісня Давида.
Налаштував я серце, Боже,
Тебе вславляти і співати всім єством!
2 Прокинься, моя душе, прокиньтесь, арфи й ліри,
світанок привітаємо разом[b]!
3 Ми, Господи, вславлятимемо Тебе поміж народів,
й серед іноземців возвеличим ми Твоє ім’я!
4 Бо ж щира любов Твоя сягає неба,
бо вірність Божа—вища хмар небесних.
5 Вивищується Він над небесами,
а Слава Його—по всій землі.
6 Своєю владою врятуй людей, яких Ти любиш,
щоб вирвати їх із тенет біди.
7 Бог подарував мені таку обітницю у храмі:
«З радістю Я в борні здобуду перемогу
й віддам цю землю народу Своєму:
Я віддам Сихем їм й долину Суккот.
8 Належатиме Ґілеад Мені,
Манассії земля Моєю буде.
Шоломом мені буде Ефраїм,
Юдея царським скіпетром послужить.
9 Моав буде мийницею для ніг,
сандалі скину над Едомом
і переможно вигукну над филистимським краєм.
10-11 Хто приведе Мене в укріплені міста?
Дорогу хто покаже до Едома?»
Ти нас покинув, Боже, чи не так?
Не виступить із нашим військом Бог до бою!
12 Допоможи нам, Боже, вирватись з лещат ворожих!
Намарне сподіватись порятунку від людей!
13 Могли б перемогти, аби Він допоміг,
всіх наших ворогів би подолав Він!
1 Для диригента. Псалом Давида.
О Боже, Котрому молюся, не мовчи!
2 Бо злі язики нагострились на мене,
обплутали мене брехнею.
3 Накинулись на мене безпричинно,
ведуть про мене балачки гидкі.
4 У відповідь на ласку, вони кинулись на мене,
хоч навіть я за них молився.
5 За все добро, що я зробив, сплатили лихом,
і за любов мою ненавистю сплатили.
6 Вони говорили: «Безбожника йому у допомогу дайте,
правицею його хай ворог буде.
7 Отак в суді здобуде перемогу кривдник,
його ж молитви гріх його засвідчать.
8 Та хай обірветься негідника життя,
й його заступить інший чоловік.
9 Осиротіють діти, овдовіє жінка.
10 Хай діти жебраками помандрують з краю в край,
вигнанцями, адже в руїнах буде дім.
11 Хай лихварям дістанеться усе, що він надбав,
хай зайди загребуть усе, заради чого працював він!
12 Аби ніхто його не пожалів,
аби сиріт його ніхто не приголубив!
13 Насамкінець хай люди проженуть його,
нехай нащадки з пам’яті зітруть його ім’я.
14 Хай пам’ятає Бог завжди гріхи його батьків,
ніколи не простяться його матері гріхи.
15 Хай ті гріхи Господь повік запам’ятає,
а на землі вони забудуться навік.
16 Він гадки про добро ніколи він не мав,
переслідував нещасних жебраків
й духовно гнаних прирікав до страти.
17 Любив прокляття насилати на інших,
щоб обсідали їх нещастя,
ніколи не хотів благословить людей,
тож хай добра йому повік не буде.
18 Прокляття він носив, немов той одяг.
Тож хай розбухне від проклять, як від води,
хай лоєм на кістках прокляття наростають.
19 Нехай в прокляттях ходить, як в плащі,
і ними ж підперезаний, немов паском.
20 Як твердять кривдники, Господь послав їх.
Ось що вони мені зробили:
обмовили так підло мою душу.
21 А Ти, мій Господи, Володарю,
роби зі мною все, що Тобі краще.
Врятуй мене, Ти ж випромінюєш любов і ласку.
22 Я—жебрак убогий,
у грудях серце, наче трут.
23 Моє життя згасає, мов день,
вечірня довга тінь його накрила.
Я почуваюся, мов зметений додолу жук.
24 Від спраги вже тремтять коліна,
стає без їжі виснаженим тіло.
25 Став осоружним, ненависним для людей:
подивляться вони й хитають головою у відразі.
26 Тож Господи, допоможи мені,
врятуй, мій Боже, щедрістю Своєї ласки!
27 Аби переконалися вони,
що це Твоя потуга мене порятувала від біди.
28 Благословеннями зроби прокляття їхні,
на їхні голови хай соромом впадуть нападки їхні,
аби щасливим був слуга Твій.
29 Ганьбу хай носять кривдники, як носять плащ,
приниження хай носять, наче одяг».
30 Я щиро вдячний Господу моєму,
Його вславляю на зібранні велелюднім.
31 Бо від убогого праворуч Він стоїть,
щоб врятувати від тих, хто прагне приректи на смерть їх.
Copyright © 2007 by Bible League International