Add parallel Print Page Options

(102-8) Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

(102-9) Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

(102-10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

10 (102-11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

11 (102-12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

12 (102-13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

13 (102-14) Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

Read full chapter