Add parallel Print Page Options

12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?

13 Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,

14 і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...

15 Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.

16 і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,

17 аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:

18 направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!

19 Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!

20 Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!

21 Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,

22 а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!...

23 Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,

24 Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!

25 Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!

26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,

27 бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!

28 А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!

Read full chapter

12 Поглянь, які вони лихі,
    але багатство множать без упину.
13 Тоді навіщо мені серце очищати,
    пощо мені тримати руки в чистоті?
14 Чому я змушений весь час страждати,
    за що я страждаю щоранку?

15 Однак якби я виголосив ці думки,
    то я б напевне зрадив Твій народ.
16 Хоч як я намагався все збагнути,
    але непросто розуміння досягнути,
17 аж поки я у храм Твій не ввійшов,
    і лиш тоді почав я розуміти.
18 Ти їх загнав на слизьке,
    Ти змусив їх упасти і розбитися.
19 Кінець захопить їх зненацька,
    обсядуть біди, й пропадуть вони.
20 Вони мов сни, які насняться,
    а як прокинешся, то знехтуєш ти їх.

21-22 Я був дурний, немов той бик,
    коли на Тебе злився й сумував.
Та серце кров’ю обливається моє,
    коли подумаю про долю грішників сліпих.
23 Я назавжди залишився з Тобою,
    за руку Ти мене тримаєш.
24 Ведеш мене в житті, порадою вітаєш,
    а потім і до слави приведеш[a].
25 Хто ще для мене є на небі?
    Хто ще мені потрібен на землі?
26 Можливо, заслабнуть плоть моя і дух[b],
    та Бог—то скеля мого серця,[c] то моя доля навіки.

27 Хто Бога кине, той піде у забуття,
    Ти вигубиш усіх зрадливих.
28 А я лишився з Богом! Як це добре!
    Для мене Господь Бог—притулок,
    де сповіщатиму усім я про діла Твої.

Read full chapter

Footnotes

  1. 73:24 до слави приведеш Або «приймеш мене у славі».
  2. 73:26 дух Або «розум».
  3. 73:26 то скеля… серця Тобто «джерело моєї сили».