Add parallel Print Page Options

54 Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом навчальний Давидів, (54-2) як зіфіяни прийшли були та сказали Саулові: „Ось Давид поміж нами ховається!" (54-3) Спаси мене, Боже, іменням Своїм, і міццю Своєю мене оправдай!

(54-4) Вислухай, Боже, молитву мою, нахили Своє ухо до слів моїх уст,

(54-5) бо чужинці повстали на мене, розбишаки ж шукають моєї душі, вони Бога не ставили перед собою. Села.

(54-6) Ось Бог помагає мені, Господь серед тих, хто підтримує душу мою.

(54-7) Хай повернеться зло на моїх ворогів, Своєю правдою винищи їх.

(54-8) В добровільному дарі я жертву Тобі принесу, ім'я Твоє, Господи, славити буду, що добре воно,

(54-9) бо мене воно визволило від усяких нещасть, і я бачу занепад моїх ворогів!

55 Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом навчальний Давидів. (55-2) Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся!

(55-3) Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну,

(55-4) від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують...

(55-5) Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене,

(55-6) страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула...

(55-7) казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!

(55-8) Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села.

(55-9) Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею...

(55-10) Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку,

10 (55-11) вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому,

11 (55-12) нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,

12 (55-13) бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього,

13 (55-14) але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,

14 (55-15) з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу...

15 (55-16) Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!

16 (55-17) Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:

17 (55-18) увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!

18 (55-19) У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!

19 (55-20) Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться,

20 (55-21) ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого,

21 (55-22) його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!...

22 (55-23) Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!

23 (55-24) А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!

56 Для дириґетна хору. На „Німа голубка в далечині". Золотий Давидів псалом, коли филистимляни захопили були його в Ґаті. (56-2) Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, цілий день він воює та тисне мене!

(56-3) Чатують мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзято на мене!

(56-4) Того дня, коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу,

(56-5) я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, що тіло учинить мені?

(56-6) Цілий день біль приносять слова мої, усі їхні думки проти мене на зло:

(56-7) слідкують, ховаються, пильнують вони мої стопи... Як чатують на душу мою,

(56-8) так Ти через гріх віджени їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!

(56-9) Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй?

(56-10) Тоді то мої вороги повтікають назад, того дня, як я кликати буду. Те я знаю, що Бог при мені,

10 (56-11) і в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу!

11 (56-12) На Бога надію кладу й не боюсь, що людина учинить мені?

12 (56-13) На мені зостаються, о Боже, присяги Тобі, та для Тебе я виповню жертви хвали.

13 (56-14) Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?

Для диригента. На струнних інструментах. Маскіль Давидів про той час, коли зифійці прийшли до Саула і сказали йому: «Давид ховається у нас».

Врятуй мене, Боже, іменем Своїм,
    могутністю Своєю оправдай.
Почуй мою молитву, Боже,
    послухай, що злітає з уст моїх.
Чужинці дужі ті, які не знають Бога,
    полюють на моє життя. Села

Я вам скажу, що Бог—моя підмога,
    то мій Володар серед тих,
    хто прагне захистити й врятувати мою душу.
Він покарає ворогів моїх,
    які на мене насилають біди.
    Покарай їх, Боже, праведність Свою яви.

І я, щасливий, принесу Тобі пожертви,
    Господнє добре ймення возвеличу я.
Чому? Та ж Бог від мене відвернув усі незгоди,
    у тому впевнився на власні очі я!

Для диригента. На струнних інструментах. Маскіль Давида.

Послухай, Боже, цю мою молитву,
    не повернись спиною до благань про милосердя.
Прислухайся до мене й відгукнись,
    коли повідаю я про свої печалі.
Мене страшенно налякало, що вороги мої казали,
    а той злостивець просто ґвалт здійняв.
Вину на мене вороги звалили,
    і допікали в гніві й шельмували.

Несамовито б’ється моє серце,
    смертельний переляк все тіло охопив.
Тремчу від жаху й думаю собі:
    «Коли б я мав ті крила голубині,
    полинув би туди, де спокій.
В пустелю полетів би я далеко». Селах

Помчався б я туди, де жде притулок,
    від бурі неприємностей утік.
10 Володарю, зруйнуй всі їхні плани, зв’яжи їм язики,
11     бо безперестану днями і вночі
    по містах насильство бачу я і чвари.
12 На вулицях міських панує кривда,
    багато лжі й брехні серед людей.

13 Якщо мене образить ворог, я знесу,
    якщо злостивець нападе, сховатись можу.
14 Але ж то ти, мій друже, побратиме,
    мій приятелю, йдеш на мене!
15 Ми так, бувало, любо розмовляли,
    ходили разом з людом в Божий храм.

16 Нехай зненацька смерть тих ворогів підкосить,
    розверзнеться земля й живцем їх проковтне,[a]
    бо плодять тільки зло в своєму домі.

17 Але до Бога я звернусь по допомогу,
    Господь мене спасе.
18 Невпинно молюся я вранці, вдень і вночі,
    і Він прислухається до голосу мого.
19 Багато битв довелось мені пройти,
    та Бог незмінно рятував мене,
    і повертав невраженою душу мою.
20 Почує Бог мене. Довічний цар,
    Який престол повік займає,
    їх покарає. Села

Вони ж бо не міняються,
    ніколи Бога не боялись і не шанували.

21 Порушивши Угоду, в бій пішли на тих людей,
    з якими мир уклали.
22 Гладенько стелять у промовах пишних,
    про мир розводяться й виношують війну.
Слова у них масні, мов та олія,
    та ріжуть ще гостріш, ніж ріже меч.

23 Тягар турбот усіх полиш на Бога,
    опікою тебе Він огорне,
    образить праведника не дозволить він.
24 А щодо Тебе, Боже,
    звалиш усіх насильників і брехунів
    в глибоку смертну яму.
Їм не дожить і половини літ своїх!
    А щодо мене[b], я цілком ввіряюся Тобі.

Для диригента. На мелодію: «Голуб на далекому дубі». Міктам Давида, коли филистимляни захопили його в Ґаті.

Помилуй мене, Боже,
    бо гнавсь за мною чоловік,
    весь день мені спокою не давав.
На кожний крок людці чатують,
    вони цькують мене невпинно.
    Чимало маю ворогів між можновладців.
Але як тільки жах мене проймає,
    я довіряюсь Богу я, і на Нього покладаюсь.
Я слово Боже прославляю,
    я вірю Богу, то й страху я не маю,
    що смертні заподіяти можуть щось мені.

Вони мені невпинно дошкуляють,
    все лихо затівають проти мене,
    або слова перекрутивши, ними ж і шпиняють.
Ті вороги гуртуються довкола:
    хоч би куди пішов і хоч би що зробив—
    підстерігають душу й плоть мою.
Ти прожени їх, бо нечестиві в них шляхи,
    дай їм спізнати чужоземців лють.
Звичайно, бачив Ти, як я тремтів від болю,
    Ти сльози всі мої порахував і пам’ятав.

10 Тому відступляться, я знаю, зникнуть вороги,
    коли я попрошу Тебе про допомогу,
    бо Ти—мій Бог!
11 Ціную я обітницю Господню
    і прославляю Боже слово я.
12 Я в Бога вірую, тому страху не маю.
    Що люди можуть заподіяти мені?

13 Я мушу виконати обіцянку Богу,
    Тобі, віддячити, о Боже, мушу я.
14 Бо врятував Ти мою душу в смертний час,
    не дав спіткнутися й упасти,
    щоб жити я міг у світлі Божім,
    що осяває кожного із нас!

Footnotes

  1. 55:16 розверзнеться… проковтне Тобто «нехай вони живцем зійдуть в могилу». Див.: Числ. 16:31-33.
  2. 55:24 А щодо мене Або «ось моя частина Угоди с Тобою».