Add parallel Print Page Options

35 Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,

візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу!

Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє!

Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.

Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене,

бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!

Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!

А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!

10 Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.

11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,

12 віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!

13 А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє...

14 Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений...

15 А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають,

16 з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами...

17 Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!

18 Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!

19 Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,

20 бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,

21 свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили!

22 Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!

23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,

24 розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,

25 нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули...

26 Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!

27 Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!

28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!

36 Для диригенту хору. Раба Господнього Давида. (36-2) Грішне слово безбожного в серці моїм: Нема страху Божого перед очима його,

(36-3) бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб буцім то гріх свій знайти, щоб зненавидіти.

(36-4) Слова його уст то марнота й обмана, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро.

(36-5) Беззаконство задумує він на постелі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.

(36-6) Господи, аж до небес милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність,

(36-7) Твоя справедливість немов гори Божі, Твої суди безодня велика, людину й худобу спасаєш Ти, Господи!

(36-8) Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил:

(36-9) вони з ситости дому Твого напоюються, і Ти їх напуваєш з потока Своїх солодощів,

(36-10) бо в Тебе джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло!

10 (36-11) Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою на людей щиросердих!

11 (36-12) Нога пишних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене!

12 (36-13) Попадали там беззаконники, повалено їх і встати не зможуть.

Псалом Давида.

Повстань на того, хто повстав на мене,
    збори їх, тих що борються зі мною.
Візьми щити, великий і малий,
    прийди мені на допомогу.
Спрямуй сокиру й спис нападникам навстріч;
    скажи мені: «Я—твій рятівник».

А ті, що хочуть відібрати моє життя,
    нехай розбиті будуть і ганьбою вкриті.
Нехай відступиться і кинеться тікати,
    хто замишляє лихо проти мене.
Половою хай Ангел Божий їх розвіє.
Слизька і темна хай лежить
    дорога втечі перед ними,
    як гнатиме їх Ангел Божий.
Бо без причин наготували
    вони на мене пастки потайні.
Щоб їм страждати від лих нежданих,
    щоб їм потрапить в пастки ті самим!
І втішиться у Господі душа моя,
    щасливий буду я з Його звитяги.
10 Тоді усе моє єство промовить:
    «Немає Бога іншого, як Ти,
Хто всіх слабких людей рятує від тих,
    Хто дужчий, ніж вони,
    від злодіїв—нужденних бідаків».

11 Лихі людці на мене повстають
    і звинуватять в тім, про що не знаю.
12 Злом платять за моє добро,
    спустошують душу мою.
13 Коли вони хворіли, я сумував, постився.
    Та що ж взамін отримав я?
14 Своїх сусідів я вважав братами.
    Оплакував я їх, мов матір син оплакує,
    схилившись в чорних шатах.
15 Але ж коли я помилявся,
    то нападники зухвало збиткувалися із мене,
    мене оточували навіть ті, хто мене не знав.
16 І зуби шкірили, й зубами скреготали,
    і збиткувалися із мене.

17 Допоки, Господи, дивитимешся Ти?
    Врятуй мене від їхніх зазіхань,
    врятуй життя моє від левів.
18 Й подякую Тобі у храмі на велелюднім зібранні!
19 Не дай позловтішатись ворогам,
    не дай зухвалим ненависникам плести
    підступні наміри свої.
20 Про мир вони говорять, а самі
    злі задуми плетуть проти народу[a].
21 Плітки про мене розпускають, пащекують:
    «Ага, ми бачили, що він зробив!»
22 Але ж Ти, Господи, усе те бачив!
    Тож не мовчи!
    Володарю, не будь далеко так від мене!
23 О Боже мій, прокинься, пробудися,
    на захист стань, Володарю, мій Боже, розсуди.
24 Суди мене за справедливістю Твоєю,
    о Господи, мій Боже,
    щоб з мене насміятись не могли вони!
25 Не дозволяй казати їм:
    «Ага, ми маєм те, чого хотіли!»
Не дозволяй казати їм:
    «Ми знищили його!»
26 Хай же приниження й ганьби зазнають
    всі ті, хто знищити мене хотів.
Нехай впадуть ганьба й немилість,
    на тих, хто прагнув наді мною бути.
27 А ті, хто виправдати мене хотіли,
    нехай у щасті звеселяться
    і хай завжди повторюють вони:
«Яким величним є Господь! Він втішений,
    коли живуть у мирі Його слуги!»

28 І я щодня невтомно буду
    хвалити доброту Твою!

Для диригента. Пісня слуги Господнього, Давида.

Безбожник робить зле,
    коли говорить сам собі:
    «Я Бога не шаную, не боюсь».
Той чоловік обманює себе,
    провин не бачить і прощення не шукає.
Слова його—то лжа й омана,
    і в них—ні мудрості, ні доброти.
Він мріє про лихе, збираючись до сну,
    прокинувшись, іде шляхом тим, де нема добра,
    не гребує лукавим.

О Господи, небес сягає праведність Твоя,
    Твоя любов—до хмар.
Твоя доброта, що найвища гора,
    Твоя справедливість—найглибша безодня морська.
    Піклується Господь і про людей, і тварин.
Милішого за Твою ласку не знайти нікого, Боже.
    Людей і Ангелів Ти під крилом Своїм рятуєш.
Вони харчуються з багатства Твого дому,
    і напуваються з ріки добра Твого.
10 Мов джерелом життя, струмуєш Ти,
    в твоєму світлі наше просвітління.

11 Яви Свою милість усім, хто іде за Тобою,
    і доброту Твою усім, хто щиро вірить в Тебе.
12 Не дай пихатому мене топтати,
    руці безбожника не дай мене штовхнуть.

13 Нехай же висічуть на домовині їхній:
    «Поглянь, там, де зловмисники упали, там їм,
    безсилим, вже лежати й не підвестись».

Footnotes

  1. 35:20 Про мир… народу Інший можливий переклад «Про мир вони і не говорять, злі задуми плетуть проти народу мірного».

25 А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарії до Єрусалиму.

І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його,

і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, вони змову вчинили, щоб смерть заподіяти йому по дорозі.

А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незабаром туди подається.

Отже, сказав він, хто спроможен із вас, нехай ті вирушають разом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржають його.

І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він повернувся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб привести Павла.

Як його ж привели, то стали навколо юдеї, що поприходили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжких винувачень, що їх не могли довести,

бо Павло боронився: Я не провинився ні в чім ані проти Закону юдейського, ані проти храму, ані супроти кесаря.

Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павлові на відповідь: Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?

10 Та Павло відказав: Я стою перед судом кесаревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скривдив, як і ти дуже добре те знаєш.

11 Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до кесаря!

12 Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: Ти відкликавсь до кесаря, до кесаря підеш!

13 Як минуло ж днів кілька, цар Агріппа й Верніка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.

14 А що там багато днів вони пробули, то Фест виклав справу Павлову цареві й промовив: Є один чоловік від Фелікса лишений в'язень,

15 на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські принесли скаргу, домагаючись його осуду.

16 Я їм відповів, що римляни не мають звичаю людину якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачів, і не буде йому дано можности для оборони від закидів.

17 І як зійшлись вони тут, то я, зволікання не роблячи жадного, сів наступного дня на сидіння суддеве, і звелів привести цього мужа.

18 І винувальники стали круг нього, проте не вказали вини ані жадної з тих, яких я сподівався.

19 Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він.

20 І я був непевний у цьому змаганні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?

21 Через те ж, що Павло заявив, щоб залишений був він на кесарів розсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до кесаря.

22 А Агріппа промовив до Феста: Хотів би і я цього мужа послухати! Узавтра сказав той почуєш його.

23 А назавтра Агріппа й Верніка прийшли з превеликою пишнотою, і на залю судову ввійшли разом з тисяцькими та значнішими мужами міста. І як Фест наказав, то Павло був приведений.

24 І сказав до них Фест: О царю Агріппо, та з нами присутні всі мужі! Ви бачите того, що за нього ввесь люд юдейський мені докучав в Єрусалимі та тут, кричачи, що йому не повинно більш жити.

25 Я ж дізнавсь, що нічого, вартого смерти, він не вчинив; а що сам він відкликавсь до Августа, розсудив я послати його.

26 Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, царю Агріппо, щоб після переслухання мав що писати.

27 Бо здається мені нерозважливим ув'язненого посилати, і не означити обвинувачень на нього.

Павло перед Фестом

25 Отож Фест став правителем і через три дні прибув з Кесарії до Єрусалиму. Юдейські правителі і головні священики виклали свої звинувачення проти Павла перед Фестом. Вони благали правителя зробити милість і відправити Павла до Єрусалиму (самі ж вони змовилися вбити його по дорозі). Але Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії і що він сам невдовзі туди їде. «Хай хтось із ваших вождів піде зі мною,—сказав він,—і нехай висунуть звинувачення проти цього чоловіка, якщо за ним є якась вина».

Пробувши там днів вісім-десять, Фест вирушив до Кесарії. Наступного ж дня посів він суддівське місце і звелів привести Павла. Коли Павла привели, його обступили юдеї, які прийшли з Єрусалиму. Вони висунули проти нього багато серйозних звинувачень, але довести їх не могли. Павло захищався, промовляючи: «Немає за мною ніякої провини ні проти Закону юдейського, ні проти храму, ні проти цезаря».

Але Фест хотів догодити юдеям. Тому він запитав Павла: «Ти хочеш йти до Єрусалиму, щоб я судив тебе там?» 10 На те Павло відповів: «Я зараз стою перед судом цезаря, де мене слід судити. Я нічого не скоїв юдеям, тобі й самому це добре відомо. 11 Якщо ж я винен і зробив щось таке, що заслуговує смертної кари, то я не намагаюся уникнути її. Та оскільки немає правди у звинуваченнях цих людей, то ніхто не може їм мене видати. Я звертаюся до суду цезаревого».

12 Фест, порадившись зі своїми помічниками, відповів: «Ти вимагав цезаревого суду, до цезаря й підеш».

Павло перед царем Аґриппою

13 Через кілька днів цар Аґриппа і Вереніка прибули до Кесарії, щоб привітати Феста. 14 Вони лишалися в Кесарії багато днів, і Фест розповів цареві про Павлову справу: «Є тут один чоловік, якого Фелікс залишив у тюрмі. 15 Коли я був в Єрусалимі, юдейські первосвященики й старійшини свідчили проти нього й вимагали його засудження і смерті. 16 Та я сказав їм, що це суперечить римським законам: видавати звинуваченого, доки він не зустрінеться віч-на-віч із тими, хто його звинувачує і не отримає можливості захистити себе від звинувачення.

17 Отож коли ті юдеї прибули сюди для суду, я не зволікав. Наступного ж дня я сів на суддівське місце й наказав привести Павла до мене. 18 Та коли вони стали свідчити проти нього, то не звинуватили його у жодному злочині на які я очікував. 19 Натомість вони сперечалися з ним з питань їхньої власної релігії і про Якогось Ісуса, Який помер, хоча Павло стверджував, що Той живий.

20 У мене виникли сумніви щодо того, як розслідувати все це. Через те я запитав Павла, чи не хоче він стати перед судом в Єрусалимі. 21 Але Павло попросив, щоб його тримали до рішення імператора. Тож я наказав стерегти його доти, доки я зможу відправити його до цезаря в Рим».

22 На це Аґриппа промовив до Феста: «Я хотів би сам послухати цього чоловіка».

«Завтра ж ти його почуєш»,—відповів Фест.

23 Отож наступного дня Аґриппа і Вереніка з великою пишністю прибули в суд. Вони ввійшли до судової палати, в якій були воєначальники та знать міста. Фест віддав наказ привести Павла.

24 Тоді Фест сказав: «Царю Аґриппо і всі присутні тут, ви бачите цього чоловіка, на кого скаржилася мені юдейська громада і в Єрусалимі, й тут. Всі вони наполягали на тому, що цей чоловік не повинен жити. 25 Але я не знайшов за ним ніякої провини, вартої смертної кари. Він сам вимагав імператорського суду, тож я й вирішив послати його до імператора. 26 Але я не маю нічого конкретного проти нього, про що міг би написати імператорові. Ось чому я ставлю його перед вами і особливо перед тобою, царю Аґриппо, щоб після нашого розслідування мені було що написати імператору. 27 Бо здається мені нерозсудливим посилати в’язня і не вказувати на висунуті проти нього звинувачення».