Add parallel Print Page Options

144 Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

10 що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

11 Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

12 щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

13 Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

14 Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

15 Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!

Псалом Давида.

Благословімо Господа, мою Скелю,
    Який навчає мої руки готуватися до бою,
    Який готує пальці до борні.
Господь—моя щира любов і фортеця,
    мій прихисток в горах, мій щит.
У Ньому я шукаю порятунку,
    він мій народ віддав під мою владу.

Чому Тобі, о Господи,
    не байдуже, що діється з людиною?
    Чому ти навіть помічаєш цих людей?
Людина, мов туман, який зникає вранці,
    життя її, мов швидкоплинна тінь.

О Господи, розверзни небеса й спустися,
    торкнися гір, щоб вибухнули димом.
Розкидай ворогів моїх і блискавкою вдар,
    вражай їх вогненними стрілами Своїми,
    посій сум’яття у ворожім війську.
О Господи, зійди з небес, щоби мене спасти!
Врятуй, щоб в повені не захлинувся,
    оборони мене від цих чужинців,
    чиї уста невтомно брешуть,
    а руки не сахаються бридких діянь.

О Боже, заспіваю я Тобі нових пісень під звуки арфи.
    Десятиструнну арфу на нові пісні я налаштую.
10 Рятуєш Ти царів, Свого слугу спасаєш,
    Давида Ти від кривдників меча борониш.
11 Тож порятуй мене від чужаків,
    чиї уста невтомно брешуть,
    а руки не сахаються бридких діянь.

12 Зроби це, щоб наші діти виростали, як доглянуті деревця,
    щоб наші дочки виглядали, як колони храму,
    що підтримують його з боків.
13 Хай кожен закуток в коморах наших
    добірного буде повен збіжжя,
    а на ланах зростає незліченні тисячі ягничок.
14 Хай добра зброя в наших воїнів буде,
    мури довкола міста щоб не мали ні шпаринки,
    і щоб ніхто не вирушав у бій,
    щоб стогону поранених на вулицях не чутно було.

15 Благословен народ, який живе в таких умовах!
    Щаслива доля тих людей, чий Бог—Господь!