Псалми 137-139
Ukrainian Bible
137 Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!
2 На вербах у ньому повісили ми свої арфи,
3 співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!
4 Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?
5 Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!
6 Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...
7 Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...
8 Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!
9 Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...
138 Давидів. Прославляю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі!
2 Вклоняюсь до храму святого Твого, і славлю імення Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення та слово Своє!
3 Удень, як взиваю, почуєш мене, підбадьорюєш силою душу мою!
4 Усі земні царі прославлять Тебе, Господи, будуть, бо почують вони слово уст Твоїх,
5 і будуть співати про Господні дороги, бо слава Господня велика,
6 бо високий Господь, але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека!
7 Якщо серед тісноти піду, Ти оживиш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і правиця Твоя допоможе мені,
8 для мене Господь оце виконає! Твоя милість, о Господи, вічна, чинів Своєї руки не полиш!
139 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Господи, випробував Ти мене та й пізнав,
2 Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.
3 Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,
4 бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!
5 Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.
6 Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!
7 Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?
8 Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!
9 Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,
10 то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!
11 Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,
12 то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,
14 Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!
15 і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!
16 Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...
17 Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,
18 перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.
19 Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
20 Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!
21 Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:
22 повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!...
23 Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,
24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!
Псалтирь 137-139
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
1 Над вавилонськими річками ми сиділи
й сльозами обливались, згадуючи наш Сіон[a].
2 На вербах понад річкою повісили ми арфи.
3 Загарбники нам наказали тут читати вірші,
примусили співати величальних.
Вони звеліли нам:
«Співайте нам пісень сіонських[b]!»
4 Як можем ми на чужині співати пісні Господні?
5 Якщо забуду про Єрусалим,
нехай правиця зовсім втратить вміння гри на арфі!
Нехай до піднебіння мій язик прилипне,
якщо забуду я Єрусалим,
6 якщо я не згадаю як найбільшу радість мій Єрусалим!
7 Нехай Господь запам’ятає,
що зробили едомійці в той день,
коли упав Єрусалим.
Вони кричали: «Знищіть його вщент,
щоб не лишилось каменя на камені!»
8 Тебе, о Вавилоне, теж занапастять і пограбують!
Благословляю ворогів, які тобі відплатять,
з тобою вчинять так, як ти вчинив із нами.
9 Благословляю ворогів твоїх,
які дітей хапатимуть невинних
й забиватимуть об скелю!
1 Псалом Давида.
Вславлятиму Тебе від глибини душі,
перед богами[c] я співатиму осанну.
2 Святому храму шанобливо і покірливо вклонюся,
звеличуватиму Твоє ім’я за милість, за любов Твою,
адже обітниця Твоя Твоє ім’я піднесла над усім.
3 Коли я Тебе кликав, Ти озвався,
Ти простір дав душі моїй складати про Тебе гімни.
4 Нехай усі земні царі Тебе прославлять,
коли слова Твої почують.
5 Нехай вони також співають про діла Господні,
тому що слава Господа—безмежна.
6 Хоч високо піднесений Господь,
убогого Він помічає, пихатим знає ціну,
віддалік тримає їх.
7 Якщо ускочу я в халепу,
Ти зробиш так, щоб кривдника я пережив,
простягнеш руку і правицею мене спасеш.
8 Господь відплатить ворогам за мене.
О Господи, повік живуть Твої любов і ласка незрадливі.
Не кинеш Ти нізащо і ніколи тих, кого створив.
1 Для диригента. Псалом Давида.
О Господи, випробування Ти мені послав
й довідався усе про мене.
2 Тобі відомо все, коли сідаю я й коли встаю,
думки мої читаєш ще до того, як вони мені відомі.
3 Ти дбаєш про те, куди вирушаю я,
Тобі відомі місця мого спочинку.
Як добре знаєш Ти мої уподобання!
4 До того, як із уст моїх слова злітають,
вони Тобі давно уже відомі.
5 Довкола мене Ти, і спереду, й позаду,
за мною стежиш, руку на плечі тримаєш.
6 Твої знання страшні для мене аж занадто,
вони занадто мудрі, щоб мені їх осягнуть.
7 Де б міг сховатися від Твого Духа я?
Куди б подітись міг, аби уникнути Тебе?
8 Якби судилося злетіти в небо, Ти там би був,
спуститися в підземний світ, Ти там.
9 Коли б я крила розпростер і полетів на сонцесхід,
або ж попрямував на захід аж до моря,
10 то й там мене б Ти взяв правицею й повів.
11 Я б міг подумати: «Мене сховає ніч,
мене укриє темінь!»
12 Але ж бо ні! Ніколи в темряві Тобі не темно!
Хоча б якою темною була та ніч,
вона Тобі як день—все видно.
І світло й темрява однакові для Тебе.
13 Тому що Ти всі нутрощі[d] мої зліпив й у шкіру обгорнув,
коли в утробі материнській я лежав.
14 Я дякую, що так чудово Ти мене створив!
Мені відомі всі Твої захоплюючі справи.
15 Кістки мої, і ті не сховані від погляду Твого,
хоч я невидимий в утробі матері зростав,
хоч зітканий я по клітинці в таїні.
16 Ти бачив зародок, Ти стежив, як я формувався,
щодня записував мої всі члени,
так що нічого не сховалося і не пропало.
17 Які мені важливі всі Твої думки![e]
І де вони беруться тільки, Боже!
18 Їх полічити—більше вийшло б, ніж піщинок.
Скінчу лічити їх, а то ж лише початок[f].
19 Якби ж Ти, Боже, кривдників понищив,
якби прогнав від мене кровопивців!
20 Вони про Тебе зле торочать,
намарне іменем Твоїм клянуться[g].
21 О Господи, як же ненавиджу я тих,
хто Господа ненавидить, хто проти Тебе йде!
Я зневажаю всіх, хто проти Тебе виступає.
22 І крім ненависті, немає інших почуттів—
це вороги мої!
23 Пошли випробування, Боже, в моє серце зазирни.
Ти перевір мене й побачиш всі мої думки.
24 Простеж, чи не плекаю зле в думках,[h]
і проведи мене до вічного життя[i]!
Footnotes
- 137:1 Над вавилонськими… Сіон Цей псалом написав ізраїльський священик, якого вивели до вавилонської неволі після розгрому Ізраїлю ассирійцями, коли було зруйновано Господній храм, збудований Соломоном.
- 137:3 Сіон «Південно-східна частка Єрусалимського пагорба» або «всі Божі люди, які мешкали в Єрусалимі».
- 138:1 богами Часто богами називали могутніх земних правителів, зокрема, єгипетського фараона.
- 139:13 нутрощі Або «думки та почуття». Буквально «нирки».
- 139:17 Які мені… думки Або «Твої думки для мене неосяжні».
- 139:18 а то ж лише початок Або «все одно лишаюся з Тобою».
- 139:20 намарне… клянуться Древньогебрейський текст тут неясний.
- 139:24 Простеж… думках Або «Простеж, щоб я не поклонявся бовванам».
- 139:24 вічного життя Або «праведної дороги».
1 до коринтян 13
Ukrainian Bible
13 Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!
2 І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!
3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!
4 Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,
6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,
7 усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
8 Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.
9 Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;
10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.
11 Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.
12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.
13 А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!
1-е к Коринфянам 13
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Любов—найкращий дар
13 Якщо я можу розмовляти різними людськими мовами, якщо знаю мову навіть Ангелів, та не маю любові, то я лиш подібний до гучного дзвону або брязкітливого кімвалу. 2 Якщо ж маю пророчий дар, знаю всі таємниці і сповнений знань усяких; якщо маю таку віру, що можу пересувати гори, але не маю любові, то я—ніщо. 3 Якщо я роздам усе своє майно, а тіло своє віддам на спалення, але при тому не матиму любові, я не дістану нічого.
4 Любов терпляча, добра, не заздрісна, не хвалькувата, не пихата. 5 Вона не поводиться непристойно, не егоїстична, не скора на гнів, не злопам’ятна. 6 Любов ніколи не радіє злу, але радіє правді. 7 Любов завжди терпить, завжди вірить, завжди сподівається, завжди стійка.
8 Дар пророцтва, дар мов, дар знання—усе це зникне, але любов ніколи не скінчиться. 9 Бо знання й пророцтва наші—недосконалі. 10 Та коли приходить досконалість, то все недосконале зникає.
11 Коли я був дитиною, то й розмовляв по-дитячому, я думав і міркував як дитина. Але тепер, коли я став дорослим, я залишив усе дитяче.
12 Зараз ми дивимося на Господа ніби на відображення в дзеркалі, але згодом подивимося Йому в обличчя. Зараз мої знання—часткові, тоді ж, я знатиму усе досконало, подібно тому, як Бог знає мене.
13 Тим часом лишаються ці три: віра, надія і любов. І найбільша з них—любов.
Copyright © 2007 by Bible League International