Add parallel Print Page Options

109 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Боже слави моєї, не будь мовчазливий,

бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною!

і вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють,

обмовляють мене за любов мою, а я молюся за них,

вони віддають мені злом за добро, і ненавистю за любов мою!

Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане!

Як буде судитись нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!

Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере!

Бодай діти його стали сиротами, а жінка його удовою!

10 і хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!

11 Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю!

12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости!

13 Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім'я їхнє!

14 Беззаконня батьків його хай пам'ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері!

15 Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять,

16 ворог бо не пам'ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її!

17 Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього!

18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!

19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться!

20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!

21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй,

22 бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!...

23 Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений!

24 Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи,

25 і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають...

26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!

27 і нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив!

28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме!

29 Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!

30 Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду,

31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його!

Для диригента. Псалом Давида.

О Боже, Котрому молюся, не мовчи!
Бо злі язики нагострились на мене,
    обплутали мене брехнею.
Накинулись на мене безпричинно,
    ведуть про мене балачки гидкі.
У відповідь на ласку, вони кинулись на мене,
    хоч навіть я за них молився.
За все добро, що я зробив, сплатили лихом,
    і за любов мою ненавистю сплатили.

Вони говорили: «Безбожника йому у допомогу дайте,
    правицею його хай ворог буде.
Отак в суді здобуде перемогу кривдник,
    його ж молитви гріх його засвідчать.
Та хай обірветься негідника життя,
    й його заступить інший чоловік.
Осиротіють діти, овдовіє жінка.
10 Хай діти жебраками помандрують з краю в край,
    вигнанцями, адже в руїнах буде дім.
11 Хай лихварям дістанеться усе, що він надбав,
    хай зайди загребуть усе, заради чого працював він!
12 Аби ніхто його не пожалів,
    аби сиріт його ніхто не приголубив!
13 Насамкінець хай люди проженуть його,
    нехай нащадки з пам’яті зітруть його ім’я.
14 Хай пам’ятає Бог завжди гріхи його батьків,
    ніколи не простяться його матері гріхи.
15 Хай ті гріхи Господь повік запам’ятає,
    а на землі вони забудуться навік.

16 Він гадки про добро ніколи він не мав,
    переслідував нещасних жебраків
    й духовно гнаних прирікав до страти.
17 Любив прокляття насилати на інших,
    щоб обсідали їх нещастя,
    ніколи не хотів благословить людей,
    тож хай добра йому повік не буде.
18 Прокляття він носив, немов той одяг.
    Тож хай розбухне від проклять, як від води,
    хай лоєм на кістках прокляття наростають.
19 Нехай в прокляттях ходить, як в плащі,
    і ними ж підперезаний, немов паском.

20 Як твердять кривдники, Господь послав їх.
    Ось що вони мені зробили:
    обмовили так підло мою душу.
21 А Ти, мій Господи, Володарю,
    роби зі мною все, що Тобі краще.
    Врятуй мене, Ти ж випромінюєш любов і ласку.
22 Я—жебрак убогий,
    у грудях серце, наче трут.
23 Моє життя згасає, мов день,
    вечірня довга тінь його накрила.
    Я почуваюся, мов зметений додолу жук.
24 Від спраги вже тремтять коліна,
    стає без їжі виснаженим тіло.
25 Став осоружним, ненависним для людей:
    подивляться вони й хитають головою у відразі.

26 Тож Господи, допоможи мені,
    врятуй, мій Боже, щедрістю Своєї ласки!
27 Аби переконалися вони,
    що це Твоя потуга мене порятувала від біди.
28 Благословеннями зроби прокляття їхні,
    на їхні голови хай соромом впадуть нападки їхні,
    аби щасливим був слуга Твій.
29 Ганьбу хай носять кривдники, як носять плащ,
    приниження хай носять, наче одяг».

30 Я щиро вдячний Господу моєму,
    Його вславляю на зібранні велелюднім.
31 Бо від убогого праворуч Він стоїть,
    щоб врятувати від тих, хто прагне приректи на смерть їх.