Add parallel Print Page Options

102 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. (102-2) Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

(102-3) Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

(102-4) Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

(102-5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

(102-6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

(102-7) Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

(102-8) Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

(102-9) Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

(102-10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

10 (102-11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

11 (102-12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

12 (102-13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

13 (102-14) Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

14 (102-15) бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

15 (102-16) і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

16 (102-17) Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

17 (102-18) До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

18 (102-19) Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

19 (102-20) бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

20 (102-21) щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

21 (102-22) щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

22 (102-23) коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

23 (102-24) Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

24 (102-25) Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

25 (102-26) Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

26 (102-27) позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

27 (102-28) Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!

28 (102-29) Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!

Молитва стражденного злидаря, який благає Господа.

Мій Господи, почуй мою молитву,
    нехай моє благання долетить до Тебе.
Не відсторонюйся від мене в час скрутний,
    зваж на мольби мої, не зволікай, допоможи.

4-5 Моє життя, мов дим, втікає,
    неначе хтиве полум’я поглинуло кістки.
Зів’яла сила, наче скошена трава,
    бо я забув про їжу.
Як довго я страждаю і печалюсь,
    обвисла шкіра на кістках.
Я усамітнився, немов сова пустельна,
    на згарищі, серед руїни.
Вночі не сплю, вдивляючись,
    мов одинока пташка на даху.
Мене весь час принижували вороги,
    прокльони слали й збиткувалися з мене.
10 Печаль мав замість їжі,
    а пив я власні сльози.
11 А це тому, що Ти на мене розлютився:
    підніс спочатку, а тоді пожбурив геть.

12 Життя моє—лиш тінь, яка зникає,
    я в’яну, наче скошена трава.
13 Ти ж, Господи, навіки на престолі,
    і житиме Твоє ім’я із роду в рід.
14 Яви Свою любов горі-Сіону, час втішити її;
    вже час[a] призначений настав.
15 Її каміння прагнуть бачити Твої раби,
    бо люблять навіть порох з неї.
16 Народи інші, й ті боятимуться імені Твого,
    царі народів тих шанують Твою Славу.
17 Це станеться, коли Господь з руїн Сіон підніме
    й постане там у пишності і славі.
18 Почує Він нужденного молитви,
    Він не осудить, не зневажить їх.

19 Про все це напишіть для поколінь прийдешніх,
    щоб незачатий ще народ цінував Творця.
20-21 Господь з Небесного престолу подививсь на землю,
    аби почути в’язнів стогін й плач приречених до страти.
22 Щоб звільнені Його ім’я вславляли на Сіоні,
    хвалу Йому співали у Єрусалимі.

23-24 Коли збираються всі царства і народи
    вславляти Господа разом,
мене лишили сили і снага,
    життя укоротилось невблаганно.
25 Тому благаю: «Боже мій, живеш Ти з роду в рід,
    тож не вбивай мого життя на півдорозі.
26 Створив Ти землю в сиву давнину,
    Ти небеса розкинув власноручно.
27 І все це може зникнути, а Ти ж бо—вічний.
    Мов одяг зношений, Ти викинеш і зміниш їх, немов ганчір’я.
28 Твої ж літа пребудуть вічно!
29 Сини рабів Твоїх прийдуть і підуть.
    Нащадки змінять їх, аби Тобі служити».

Footnotes

  1. 102:14 вже час Або «священне зібрання», «священний суд».

Psalm 102[a]

A prayer of an afflicted person who has grown weak and pours out a lament before the Lord.

Hear my prayer,(A) Lord;
    let my cry for help(B) come to you.
Do not hide your face(C) from me
    when I am in distress.
Turn your ear(D) to me;
    when I call, answer me quickly.

For my days vanish like smoke;(E)
    my bones(F) burn like glowing embers.
My heart is blighted and withered like grass;(G)
    I forget to eat my food.(H)
In my distress I groan aloud(I)
    and am reduced to skin and bones.
I am like a desert owl,(J)
    like an owl among the ruins.
I lie awake;(K) I have become
    like a bird alone(L) on a roof.
All day long my enemies(M) taunt me;(N)
    those who rail against me use my name as a curse.(O)
For I eat ashes(P) as my food
    and mingle my drink with tears(Q)
10 because of your great wrath,(R)
    for you have taken me up and thrown me aside.
11 My days are like the evening shadow;(S)
    I wither(T) away like grass.

12 But you, Lord, sit enthroned forever;(U)
    your renown endures(V) through all generations.(W)
13 You will arise(X) and have compassion(Y) on Zion,
    for it is time(Z) to show favor(AA) to her;
    the appointed time(AB) has come.
14 For her stones are dear to your servants;
    her very dust moves them to pity.
15 The nations will fear(AC) the name of the Lord,
    all the kings(AD) of the earth will revere your glory.
16 For the Lord will rebuild Zion(AE)
    and appear in his glory.(AF)
17 He will respond to the prayer(AG) of the destitute;
    he will not despise their plea.

18 Let this be written(AH) for a future generation,
    that a people not yet created(AI) may praise the Lord:
19 “The Lord looked down(AJ) from his sanctuary on high,
    from heaven he viewed the earth,
20 to hear the groans of the prisoners(AK)
    and release those condemned to death.”
21 So the name of the Lord will be declared(AL) in Zion
    and his praise(AM) in Jerusalem
22 when the peoples and the kingdoms
    assemble to worship(AN) the Lord.

23 In the course of my life[b] he broke my strength;
    he cut short my days.(AO)
24 So I said:
“Do not take me away, my God, in the midst of my days;
    your years go on(AP) through all generations.
25 In the beginning(AQ) you laid the foundations of the earth,
    and the heavens(AR) are the work of your hands.(AS)
26 They will perish,(AT) but you remain;
    they will all wear out like a garment.
Like clothing you will change them
    and they will be discarded.
27 But you remain the same,(AU)
    and your years will never end.(AV)
28 The children of your servants(AW) will live in your presence;
    their descendants(AX) will be established before you.”

Footnotes

  1. Psalm 102:1 In Hebrew texts 102:1-28 is numbered 102:2-29.
  2. Psalm 102:23 Or By his power