Притчи 6-7
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
За іншого ручатись небезпечно
6 Сину мій, якщо ти поручився за борги сусіда,
якщо уклав угоду з іншим,
2 якщо ти зв’язав себе власним словом,
спіймався на слові, що злетіло з уст твоїх,
3 тоді зроби ось що, сину мій, рятуючись,
бо ти підпав під владу ближнього:
іди, змирившись, і благай ближнього
звільнити тебе від його боргів.
4 Не давай очам спати, не змикай повіки.
5 Рятуйся, як сарна від мисливця,
як пташка від рук птахолова.
Ледачим бути небезпечно
6 Піди до мурашки, лінивцю,
поглянь на її шляхи й наберися мудрості.
7 Немає в неї ні володаря, ні керівника, ні правителя.
8 Але вона заготовляє їжу влітку,
в жнива складає запаси харчів.
9 Чи довго ще, ледацюго, ти там лежатимеш?
Коли підведешся, прокинувшись?
10 «Трохи поспати, трохи подрімати,
скласти руки на хвильку, щоб відпочити»,—каже ледачий.
11 Але з часом здолає його бідність і нужда,
мов загарбник, відбере його скарби.
Кривдник
12 Пустопорожній чоловік—то хибний чоловік,
що розповсюджує облудні балачки,
13 підморгує, човгає ногами, вказує пальцем.
14 Серце його лихе,
він замислює зло, завжди сіє розбрат.
15 Тож раптово нападе на нього лихо,
вмить його буде знищено і вороття назад не буде.
Сім речей, які ненавидить Господь
16 Господь ненавидить шість, навіть сім[a] лихих властивостей:
17 погляд пихатий і язик брехливий,
руки, що невинну кров проливають,
18 серце, що наміри лихі снує,
ноги, що спішать до зла,
19 лжесвідка, що брехнею дихає,
і того, хто поміж рідних та сусідів сіє чвари.
20 Сину мій, тримайся батькових заповітів,
не відкидай материних напучувань.
21 Зав’яжи їх назавжди на серці,
оповий ними шию.
22 Коли ти йтимеш, вони тебе вестимуть,
коли ти спати ляжеш, стерегтимуть твій сон,
коли прокинешся—до тебе заговорять.
23 Бо всі батьківські заповіді—це світильник,
а навчання—то світло,
а докори й перевиховання—то шлях життя.
24 Вони вбережуть тебе від зловмисниці,
від медового язика спокусниці.
25 Не плекай у серці своєму жаги до її вроди,
не дозволяй їй захопити тебе в полон чарами її очей.
26 Адже вартість розпусниці—
то лише буханець хліба,
а чужа дружина полює на життя безцінне.
27 Чи може чоловік вогонь на грудях нести,
щоб не спалити одяг свій?
28 Якщо людина ходить по розпеченому вугіллю,
хіба не обгорять її ноги?
29 Так і той, хто з чужою дружиною злигався.
Хоч хто б її торкнувся, покараний буде.
30 Люди не зневажають злодія, якщо він краде,
аби вгамувати голод.
31 Але якщо його зловлять, то віддасть усе, що має.
32 Перелюбник не має розуму:
зваблюючи, себе губить.
33 Він дістане побої, безчестя знайде,
його ганьба ніколи не зітреться.
34 Бо ревнощі запалять чоловіка гнівом,
і він не помилує, коли кинеться мститися.
35 Він не прийме ніяких відкупів
і відмовиться від найбільшого хабаря.
Мудрість утримає від розпусти
7 Сину мій, слухайся моїх настанов
і бережи в собі заповіти мої.
2 Тримайся моїх заповідей і живи,
бережи, як зіницю ока, мою науку.
3 Зав’яжи їх на пальцях,
впиши їх у скрижалі свого серця.
4 Скажи мудрості: «Ти—моя сестра».
Назви далекоглядність своєю родичкою,
5 щоб врятували тебе від повії,
від розпусниці з облесливими словами.
6 Бо якось глянув я у вікно,
крізь ґрати глянув, подивився вниз,
7 і помітив юнаків простодушних,
і побачив серед молоді юнака нерозумного.
8 Він ішов вулицею до рогу, до її оселі.
9 Були вже сутінки, вечоріло,
насувалася ніч, пітьма.
10 Назустріч йому наближалася хтиво жінка,
вбрана, як повія, бажаючи його спокусити.
11 Вона—нахабна й норовлива,
ніколи вдома не сидить.
12 Ось вона на вулиці, ось вона на майдані,
ось вона на кожному розі вичікує, чатує.
13 Вона його хапає,
впивається поцілунком і сміливо каже:
14 «Мені довелося сьогодні скласти пожертви,
і я виконала свої обіцянки.
15 Тому я вийшла з нетерпінням, шукаючи тебе.
І я тебе знайшла!
16 Я постелила на ліжко кольорові покривала
з єгипетського полотна.
17 Я покропила постіль мирром,
алое та цинамоном.
18 Прийди, до ранку питимемо чашу кохання,
насолоджуватимемося любов’ю.
19 Чоловіка немає вдома, він поїхав далеко.
20 Узяв мішечок срібла з собою
і не повернеться аж до повного місяця».
21 Вона звабила його своїм щебетом,
спокусливими устами звела його.
22 Він одразу ж іде за нею бездумно,
немов віл на бійню, немов олень, що скаче в пастку,
23 доки стріла не проткне печінку.
Він схожий на пташку, що летить в сіті,
не знаючи, що заплатить за це своїм життям.
24 І тепер, сини, послухайте мене,
прислухайтеся до слів, які мовлять уста мої.
25 Не дозволяйте серцю збочити на її шлях,
не збийтеся на її манівці.
26 Адже вона вже багатьох до смерті довела,
не злічити її жертв.
27 В її домі дороги до Шеолу,
вони ведуть униз до покоїв смерті.
Footnotes
- 6:16 шість, навіть сім У гібрейській мові ця фігура використовувалася для того, щоб підкреслити важливість згаданих речей.
Copyright © 2007 by Bible League International