Add parallel Print Page Options

Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,

щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,

щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти,

щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність.

Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,

щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.

Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.

Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,

вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.

10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!

11 Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,

12 живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!

13 Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.

14 Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас,

15 сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,

16 бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

17 Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:

18 то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!

19 Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!

20 Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,

21 на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:

22 Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?

23 Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!

24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!

25 І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!

26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.

27 Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,

28 тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,

29 за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,

30 не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!

31 І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,

32 бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!

33 А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!

Вступ

Це приказки Соломона, Давидового сина, царя Ізраїлю.

Вони написані, щоб пізнати мудрість і навчання,
    щоб осягнути зміст висловлювань,
    які ведуть до розуміння.
Вони допоможуть дістати науку й прозріння,
    праведність, справедливе й чесне життя,
щоб дати нелукавому прозорливості,
    молодим—знання та розважливість.
Нехай мудрий теж почує і набереться знань,
    а розумний дістане поради,
як збагнути приказки й дива,
    слова мудреців та їхні таємничі вислови.
Шана до Господа—це благання знань;
    невігласи нехтують мудрістю й настановами.

Соломонові поради його сину

Сину мій[a], прислухайся до настанов батька свого
    й не відкидай повчань матері своєї, бо їхні напучення—
це гарний вінок із квітів для твоєї голови
    й намисто на шию.

Застороги проти лихого товариства

10 Сину мій, якщо тебе зваблюють грішники,
    не поступайся їм.
11 Якщо вони говорять:
    «Ходімо з нами, давай влаштуємо засідку
    і вполюємо невинних,
    пустимо їм кров безпричинно.
12 Проковтнемо їх живцем, як Шеол,
    згубимо невинних, як могила.
13 Ми знайдемо різноманітні цінні скарби,
    наповнимо домівки свої награбованим добром.
14 Ти матимеш добру частку здобичі—
    між усіма розділимо багатство».

15 Сину мій, не водися з ними.
    Не ставай на їхній шлях,
16     бо їхні ноги прямують до зла,
    бо вони спішать пролити кров.
17 Марно розкидати сіті у птаха на очах.
18 Ці люди чатують у засідці,
    щоб дочекатись власної крові.
    Вони влаштовують засідку на власне життя.
19 Такий кінець спіткає кожного,
    хто зазіхає на чуже добро.
Воно відбере життя в тих, хто ним заволодів.

Добра жінка—мудрість

20 Мудрість[b] гукає на вулиці,
    підносить голос у людних місцях,
21 лунає на гомінкому перехресті,
    при вході до міської брами, промовляє таке:

22 «Доки ви, невігласи,
    будете кохатися у власному неуцтві?
Доки насмішники вдовольнятимуться глузуванням?
    Як довго ще нерозумні зневажатимуть пізнання?
23 Якщо ви зважите на мій докір,
    тоді я відкриюся перед вами,
    сповіщу вам свої міркування.

24 Бо я закликала вас,
    але ж ви відмовлялися слухати,
    я простягла руку, але ніхто не звернув уваги,
25 бо ви зневажили всі мої поради,
    і на моїх докорів не слухали.
26 Тепер уже я посміюся з ваших бід,
    я позбиткуюся з вас, коли вас охопить жах.
27 Коли вас поглине страх, немов буря,
    коли закружляє вас вихор нещасть,
    коли зваляться на вас лиха та муки.

28 Тоді ви покличете мене, а я не відгукнуся,
    тоді шукатимете мене, але не знайдете.
29 За те, що ненавиділи пізнання
    і не зважилися шанувати Господа,
30 що не сприйняли моїх порад
    і відкинули мої докори,
31 вони пожинатимуть плоди таких життєвих шляхів
    і будуть втішені власними дурними порадами.

32 Адже відступництво нерозважливих згубить їх,
    самовдоволеність дурнів знищить їх.
33 Але той, хто прислухатиметься до мене,
    житиме безпечно, спокійно,
    бо йому нічого буде боятися насильства і зла».

Footnotes

  1. 1:8 Сину мій Книга Приказок, напевно, була написана для хлопчика-підлітка, який готується стати чоловіком. Ця книга навчає, як треба жити тій людині, яка поважає і любить Господа.
  2. 1:20 Мудрість У цій книзі Соломон розповідав про Мудрість і Глупоту на прикладі двох жінок: «Мудрість допомагає служити Господу, глупа—грішити».