Приповісті 6-7
Ukrainian Bible
6 Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,
2 ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст!
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,
4 не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,
5 рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!
6 Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:
7 нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;
8 вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.
9 Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
11 і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...
12 Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,
13 він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,
14 в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,
15 тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:
17 очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,
18 серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,
19 свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!
21 Прив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!
22 Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе!
23 Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання,
24 щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.
25 Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками,
26 бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну...
27 Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить?
28 Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!
30 Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,
31 та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!
32 Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,
33 побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,
34 бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти:
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!
7 Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,
3 прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!
4 На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!
5 щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.
6 Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,
7 і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,
8 проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.
10 Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,
11 галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:
12 раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...
13 І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!
15 Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!
16 Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,
17 постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...
18 Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!
19 Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:
20 вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...
21 Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,
22 він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,
23 як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...
24 А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:
25 Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,
26 бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!
27 Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...
Притчи 6-7
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
За іншого ручатись небезпечно
6 Сину мій, якщо ти поручився за борги сусіда,
якщо уклав угоду з іншим,
2 якщо ти зв’язав себе власним словом,
спіймався на слові, що злетіло з уст твоїх,
3 тоді зроби ось що, сину мій, рятуючись,
бо ти підпав під владу ближнього:
іди, змирившись, і благай ближнього
звільнити тебе від його боргів.
4 Не давай очам спати, не змикай повіки.
5 Рятуйся, як сарна від мисливця,
як пташка від рук птахолова.
Ледачим бути небезпечно
6 Піди до мурашки, лінивцю,
поглянь на її шляхи й наберися мудрості.
7 Немає в неї ні володаря, ні керівника, ні правителя.
8 Але вона заготовляє їжу влітку,
в жнива складає запаси харчів.
9 Чи довго ще, ледацюго, ти там лежатимеш?
Коли підведешся, прокинувшись?
10 «Трохи поспати, трохи подрімати,
скласти руки на хвильку, щоб відпочити»,—каже ледачий.
11 Але з часом здолає його бідність і нужда,
мов загарбник, відбере його скарби.
Кривдник
12 Пустопорожній чоловік—то хибний чоловік,
що розповсюджує облудні балачки,
13 підморгує, човгає ногами, вказує пальцем.
14 Серце його лихе,
він замислює зло, завжди сіє розбрат.
15 Тож раптово нападе на нього лихо,
вмить його буде знищено і вороття назад не буде.
Сім речей, які ненавидить Господь
16 Господь ненавидить шість, навіть сім[a] лихих властивостей:
17 погляд пихатий і язик брехливий,
руки, що невинну кров проливають,
18 серце, що наміри лихі снує,
ноги, що спішать до зла,
19 лжесвідка, що брехнею дихає,
і того, хто поміж рідних та сусідів сіє чвари.
20 Сину мій, тримайся батькових заповітів,
не відкидай материних напучувань.
21 Зав’яжи їх назавжди на серці,
оповий ними шию.
22 Коли ти йтимеш, вони тебе вестимуть,
коли ти спати ляжеш, стерегтимуть твій сон,
коли прокинешся—до тебе заговорять.
23 Бо всі батьківські заповіді—це світильник,
а навчання—то світло,
а докори й перевиховання—то шлях життя.
24 Вони вбережуть тебе від зловмисниці,
від медового язика спокусниці.
25 Не плекай у серці своєму жаги до її вроди,
не дозволяй їй захопити тебе в полон чарами її очей.
26 Адже вартість розпусниці—
то лише буханець хліба,
а чужа дружина полює на життя безцінне.
27 Чи може чоловік вогонь на грудях нести,
щоб не спалити одяг свій?
28 Якщо людина ходить по розпеченому вугіллю,
хіба не обгорять її ноги?
29 Так і той, хто з чужою дружиною злигався.
Хоч хто б її торкнувся, покараний буде.
30 Люди не зневажають злодія, якщо він краде,
аби вгамувати голод.
31 Але якщо його зловлять, то віддасть усе, що має.
32 Перелюбник не має розуму:
зваблюючи, себе губить.
33 Він дістане побої, безчестя знайде,
його ганьба ніколи не зітреться.
34 Бо ревнощі запалять чоловіка гнівом,
і він не помилує, коли кинеться мститися.
35 Він не прийме ніяких відкупів
і відмовиться від найбільшого хабаря.
Мудрість утримає від розпусти
7 Сину мій, слухайся моїх настанов
і бережи в собі заповіти мої.
2 Тримайся моїх заповідей і живи,
бережи, як зіницю ока, мою науку.
3 Зав’яжи їх на пальцях,
впиши їх у скрижалі свого серця.
4 Скажи мудрості: «Ти—моя сестра».
Назви далекоглядність своєю родичкою,
5 щоб врятували тебе від повії,
від розпусниці з облесливими словами.
6 Бо якось глянув я у вікно,
крізь ґрати глянув, подивився вниз,
7 і помітив юнаків простодушних,
і побачив серед молоді юнака нерозумного.
8 Він ішов вулицею до рогу, до її оселі.
9 Були вже сутінки, вечоріло,
насувалася ніч, пітьма.
10 Назустріч йому наближалася хтиво жінка,
вбрана, як повія, бажаючи його спокусити.
11 Вона—нахабна й норовлива,
ніколи вдома не сидить.
12 Ось вона на вулиці, ось вона на майдані,
ось вона на кожному розі вичікує, чатує.
13 Вона його хапає,
впивається поцілунком і сміливо каже:
14 «Мені довелося сьогодні скласти пожертви,
і я виконала свої обіцянки.
15 Тому я вийшла з нетерпінням, шукаючи тебе.
І я тебе знайшла!
16 Я постелила на ліжко кольорові покривала
з єгипетського полотна.
17 Я покропила постіль мирром,
алое та цинамоном.
18 Прийди, до ранку питимемо чашу кохання,
насолоджуватимемося любов’ю.
19 Чоловіка немає вдома, він поїхав далеко.
20 Узяв мішечок срібла з собою
і не повернеться аж до повного місяця».
21 Вона звабила його своїм щебетом,
спокусливими устами звела його.
22 Він одразу ж іде за нею бездумно,
немов віл на бійню, немов олень, що скаче в пастку,
23 доки стріла не проткне печінку.
Він схожий на пташку, що летить в сіті,
не знаючи, що заплатить за це своїм життям.
24 І тепер, сини, послухайте мене,
прислухайтеся до слів, які мовлять уста мої.
25 Не дозволяйте серцю збочити на її шлях,
не збийтеся на її манівці.
26 Адже вона вже багатьох до смерті довела,
не злічити її жертв.
27 В її домі дороги до Шеолу,
вони ведуть униз до покоїв смерті.
Footnotes
- 6:16 шість, навіть сім У гібрейській мові ця фігура використовувалася для того, щоб підкреслити важливість згаданих речей.
Copyright © 2007 by Bible League International