Приповісті 27-29
Ukrainian Bible
27 Не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить.
2 Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
3 Каміння тягар, і пісок важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
4 Лютість жорстокість, а гнів то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?
5 Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов.
6 Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні.
7 Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке то солодке.
8 Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує.
9 Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата!
11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто.
12 Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.
13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми.
14 Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, за прокляття залічується це йому.
15 Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове:
16 хто хоче сховати її той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе.
17 Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга.
18 Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
19 Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини.
20 Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини.
21 Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її.
22 Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього глупота його!
23 Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди,
24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
25 Появилася зелень, і трава показалась, і збирається сіно із гір,
26 будуть вівці тобі на вбрання, і козли ціна поля,
27 і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх.
28 Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук.
2 Коли край провиниться, то має багато володарів, коли ж є людина розумна й знаюча, то держиться довго.
3 Людина убога, що гнобить нужденних, це злива рвучка, що хліба по ній не буває.
4 Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних, а ті, хто Закон береже, на них буряться.
5 Люди лихі правосуддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.
6 Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач.
7 Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого.
8 Хто множить лихварським відсотком багатство своє, той для того громадить його, хто ласкавий для бідних.
9 Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того.
10 Хто простих доводить блудити дорогою зла, сам до ями своєї впаде, а невинні посядуть добро.
11 Багата людина в очах своїх мудра, та розумний убогий розслідить її.
12 Велика пишнота, як тішаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати людину.
13 Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.
14 Блаженна людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, той впадає в лихе.
15 Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим.
16 Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненависник зажерливости буде мати дні довгі.
17 Людина, обтяжена за душогубство, втікає до гробу, нехай її не підпирають!
18 Хто ходить невинний, той буде спасений, а криводорогий впаде на одній із доріг.
19 Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю.
20 Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться.
21 Увагу звертати на особу не добре, бо й за кус хліба людина згрішить.
22 Завидюща людина спішить до багатства, і не знає, що прийде на неї нужда.
23 Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком.
24 Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг.
25 Захланний викликує сварку, хто ж має надію на Господа, буде насичений.
26 Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований.
27 Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять.
28 Коли підіймаються люди безбожні, людина ховається, а як гинуть вони, то множаться праведні.
29 Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
2 Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.
3 Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток.
4 Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його.
5 Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.
6 У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це.
8 Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів.
9 Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.
10 Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
11 Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує.
12 Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його!
13 Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює.
14 Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.
15 Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.
16 Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.
17 Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі.
18 Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний.
19 Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає.
20 Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!
21 Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний.
22 Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
23 Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.
24 Хто ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє.
25 Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.
27 Насильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному.
Притчи 27-29
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
27 Не хвалися завтрашнім днем,
бо ніколи не знаєш, що цей день тобі принесе.
2 Нехай інший тебе вихваляє, а не сам,
хтось інший, а не власні уста!
3 Камінь—важкий, пісок не легко нести,
але ще тяжчі халепи з-за недалекість дурня.
4 Лють—жорстоке почуття,
гнів заливає, наче повінь,
та перед ревнощами хто вистоїть?
5 Краще—відкритий осуд,
ніж приховане кохання.
6 Рани, отримані від друга—на користь,
бо не зі зла, а поцілунок ворога—підступний.
7 Ситий і на мед не гляне,
а для голодного й гірке—солодке.
8 Людина, яка блукає далеко від рідної оселі,
схожа на пташеня, що випало з гнізда.
9 Ароматична олива й запашне куріння серце звеселяють,
задушевність друга приємна щирою порадою.
10 Не відштовхни ні свого, ні батькового друга;
не приходь у дім брата, коли в тебе біда.
Краще сусіда поруч, ніж брат далеко.
11 Будь мудрим, сину, втіш моє серце,
тоді я відповім усім, хто ображає мене.
12 Обережний зрозумів, що лихо насувається, та й сховався,
а недоумкуватий наблизився й постраждав.
13 Візьми його одяг, бо він за незнайомця поручився,
візьми заставу у нього заради чужинця.
14 Якщо хтось зранку ближнього занадто голосно вітає,
то вважай, що він прокльони шле.
15 Постійні краплі зі стелі у день дощовий
і пащекувата дружина—однаково огидні.
16 Тримати її все одно, що приховувати вітер
або запашну оливу, що розтеклася по долоні.
17 Залізо гострить залізо,
так і людина, спілкуючись з ближнім, стає гострішою.
18 Хто вирощує фіґове дерево, той плоди його споживає,
хто захищає хазяїна, матиме винагороду.
19 Як у воді віддзеркалюється обличчя,
так і серця людські відкривають справжнє все її нутро.
20 Шеол та Абаддон[a] ніколи не вдоволені,
так і людським очам—усе мало.
21 Для срібла—тигель, для золота—горно,
а людина проходить через випробування славою.
22 Якщо товкти дурня в ступі разом із цільним зерном,
дурість із нього все одно не витовчеш.
23 Дбай про отару свою,
добре пильнуй свою череду.
24 Адже багатство не збережеш навічно,
і корони не стане на прийдешні покоління.
25 Коли трава жухне, а потім нова виростає,
коли збирають сіно на схилах,
26 тоді підростуть ягнята, щоб тобі вдягнутися,
і кози, щоб сплатити за лан.
27 Тоді буде вдосталь козячого молока,
щоб напитись тобі й домашнім твоїм,
і щоб слуги твої жили й не хворіли.
28 Кривдник утікає, хоча його й не переслідують,
а праведні, як лев, упевнені в собі.
2 В бунтівливій країні
правителем стати багато хто прагне,
та мудрий і освічений володар утримує порядок.
3 Бідака, який утискує такого ж нужденного,
подібний зливі, що вибиває всі посіви.
4 Хто не визнає Закону, той вихваляє безбожність,
а хто живе за Законом, бореться проти неї.
5 Неправедні не розуміють правосуддя,
хто Господа шукає, все розуміє.
6 Краще бути бідним, але совісним,
ніж багатим, та з крученими стежками.
7 Мудрий син шанує Закон,
а хто водиться з нікчемами, той батька ганьбить.
8 Хто примножує багатство, гендлюючи,
той накопичує його для прихильного до бідних.
9 Хто не хоче слухатися Закону,
того й молитва огидною стане Богу.
10 Хто штовхає чесного на неправедний шлях,
той впаде у власну яму,
а невинний успадкує добро.
11 Багатій собі здається мудрим,
але бідний мудрець його розкусить.
12 Коли торжествують праведні, то великі свята,
а коли до влади приходять безбожники, люди ховаються.
13 Хто приховує свої гріхи, успіху не матиме,
а хто визнає й спокутує їх, той має прощення.
14 Благословенний обережний,
а впертий чоловік не омине нещасть.
15 Рикаючий лев або ведмідь нахабний,
такий для бідного несправедливий правитель.
16 Нерозумний володар нещадно гнобить,
а хто зажерливість ненавидить, довго царюватиме.
17 Винного у вбивстві могила чекає,
тож не підтримуйте його.
18 Хто шанує справедливість, той живе безпечно,
а хто блукає манівцями, той несподівано впаде.
19 Хто обробляє землю, матиме вдосталь хліба,
хто ж за марнотою женеться, матиме бідності вдосталь.
20 Гідного довіри щедро благословлятимуть,
а хто поспішає збагатитися, не уникне покарання.
21 Не годиться судити упереджено,
бо за шмат хліба можна впасти в гріх.
22 Людина жадібна женеться за багатством,
але не знає, що її спіткає бідність.
23 Хто повчає, буде віддячений більше,
ніж той, хто улещує.
24 Хто грабує батька чи матір і каже: «Це не гріх!»—
той подібний до вандала, котрий потрощує все у хаті.
25 Невситимий породжує сварки,
а той, хто покладається на Господа, матиме вдосталь.
26 Хто покладається на розум свій—той дурень,
хто ж керується мудрістю, житиме безпечно.
27 Хто ділиться з убогим, не зазнає нужди,
а хто ховає очі, матиме чимало проклять на свою голову.
28 Коли до влади приходять нечестивці, люди ховаються,
а коли вони владу втрачають, їх заступають праведники.
29 Хто від постійного картання упертішим стає,
несподівано впаде і вже не підведеться.
2 Коли праведні приходять до влади, люди радіють,
а коли неправедні володарюють, люди стогнуть.
3 Хто премудрість любить, той батька радує,
а хто з повіями водиться, той добро втратить.
4 Цар наводить лад у країні справедливістю,
а хто людей тяжкими податками обкладає,
той губить країну.
5 Хто лестить ближньому,
той йому під ноги пастку ставить.
6 Зловмисник спіймається на своїх же гріхах,
а праведний може співати й веселитися.
7 Справедливий дбає про права убогих,
а кривдник не йме тями.
8 Зверхні люди можуть все місто підбурити,
а мудрі люди вгамують гнів.
9 Коли мудрий іде судитися з дурнем,
той свариться, глузує і ніяк не заспокоїться.
10 Кровожерливі ненавидять чесних,
а праведні намагаються врятувати їхнє життя.
11 Дурень весь свій гнів виллє,
а мудрий стримує обурення.
12 Якщо правитель прислухається до брехні,
всі його помічники будуть неправедними.
13 На світі існують і пригноблений, і гнобитель;
Господь обом їм дав життя.
14 Якщо цар чесно судить злидаря,
престол його стоятиме завжди.
15 Різка й докори мудрості вчать,
а юнак, якого не виховують,
ганьбитиме свою матір.
16 Коли неправедні приходять до влади, множаться гріхи,
але прийде час, коли праведні засвідчать їхню поразку.
17 Привчи сина нести покарання, коли він схибить, і він,
і він принесе тобі мир, утішить твоє серце.
18 Коли немає Бога в серцях людей, народ, народ розпускається,
щасливий той, хто дотримується Закону Всевишнього.
19 Самими словами слугу не навчиш;
хоч він і зрозуміє, але не послухається.
20 Чи знаєш ти швидкого на язик?
На дурня ліпше покладатися, аніж на нього.
21 Якщо чоловік розбещує свого раба змалечку,
той виросте непоступливим.
22 Сварливий чоловік легко викликає суперечки,
а гарячкуватий нагрішить багато.
23 Пиха людину принижує,
а скромний викликає повагу.
24 Співучасник злодія ненавидить своє життя,
він чує прокляття, але мовчить.
25 Страх розставляє пастки перед людиною,
а хто довірився Господу, житиме безпечно.
26 Багато хто шукає прихильності правителя,
але справедливість—лише від Господа.
27 Праведним огидні зловмисники,
а нечестивці зневажають тих,
хто праведними йде шляхами.
Footnotes
- 27:20 Абаддон Абаддон, як і Шеол—притулок мертвих, який ніколи не заповнюється вщерть.
2 до коринтян 10
Ukrainian Bible
10 А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас.
2 І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом.
3 Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми,
4 зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми,
5 і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові,
6 і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш.
7 Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.
8 Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.
9 Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.
10 Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна,
11 такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.
12 Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.
13 Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти.
14 Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою.
15 Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами,
16 щоб і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію, а не хвалитись готовим, як це чужі твердять.
17 А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі!
18 Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!
2-е к Коринфянам 10
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Павло захищає своє пастирство
10 Я, Павло, Христовою лагідністю й покірністю особисто благаю вас. Дехто каже, що я боязливий, поки я з вами, але стаю суворим, коли пишу листи вдалині від вас. 2 Тож зараз прошу вас, не змушуйте мене діяти так само рішуче, як і проти тих, хто вважає, ніби ми живемо мирським життям. 3 І, хоч ми живемо в світі, та не воюємо так, як цей світ. 4 Бо зброя наша, якою ми б’ємося—не мирська. Вона наділена силою Божою, що руйнує твердині. 5 З цією зброєю ми спростовуємо докази, розбиваємо пихаті задуми людського самозвеличення, що стають перешкодами на шляху пізнання Бога. Ми беремо у полон думку і змушуємо її підкорятися Христу. 6 Ми готові покарати будь-яку непокору, але спершу хочемо, щоб ваша покірливість стала повною.
7 Подгляньте на те, що перед вами. Якщо хтось впевнений, що він належить Христу, мусить іще раз подумати й зрозуміти, що ми так само належимо Христу, як і він. 8-9 Господь дав нам владу, щоб зміцнити вас духовно, а не для того, щоб знищити вас. Якщо ж я стану ще більше вихвалятися цією владою, то не соромитимуся. Але я стримаюся, щоб не здавалося, ніби я намагаюся залякати вас листами своїми.
10 «В його листах,—каже мій недоброзичливець,—він суворий і сильний, але коли присутній, то слабкий, і слова його нічого не важать». 11 Але той, хто каже таке, нехай пам’ятає, що немає різниці між словами в листах наших, коли ми далеко, і нашими діями, коли ми серед вас.
12 Бо ми не сміємо оцінювати себе або порівнювати з тими, хто сам себе вихваляє, коли вони міряють себе власною міркою, й порівнюють себе з собою самими. Тим самим вони показують власну нерозумність. 13 Однак ми не будемо надмірно вихвалятися, лише в тих межах, які призначив нам Бог: виконуючи нашу працю, що стосується й вас. 14 Ми не переступимо нашої межі. Ми б могли зробити це, якби не прийшли до вас. Але ми першими прийшли до вас, проповідуючи Добру Звістку про Христа.
15 Ми ж не надміру хвалимося працею інших. Але маємо надію, що зі зростанням вашої віри ми зможемо ще більше працювати з вами, не переходячи межі, призначеної нам Богом. 16 Ми хочемо проповідувати Добру Звістку поза межами вашого міста, бо не бажаємо вихвалятися тим, що вже зроблено в інших краях. 17 Як сказано у Святому Писанні: «Якщо хтось вихваляється, то нехай хвалиться лише тим, що Господь здійснив»(A). 18 Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, а той, кого Господь похвалить.
Copyright © 2007 by Bible League International