Add parallel Print Page Options

26 Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.

Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.

Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.

Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.

Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.

Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є.

Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.

Як прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.

Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.

10 Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.

11 Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.

12 Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.

13 Лінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!

14 Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.

15 Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.

16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.

17 Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.

18 Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,

19 так і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!...

20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.

21 Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.

22 Слова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.

23 Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе,

24 устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:

25 коли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид!

26 Як ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.

27 Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.

28 Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.

Приказки про дурнів

26 Як сніг улітку, як дощ у жнива,
    так дурню слава не пасує.

Як пташка тріпоче крильцями, як ластівка літає,
    так і незаслужене прокляття пролетить повз
    і нічого з тобою не трапиться.

Для коня—батіг, для віслюка—вуздечка,
    а для спини глупаків—палиця!

Неможливо невігласу дати розумну відповідь:
    відповідаючи дурневі такою ж дурницею,
    сам станеш схожим на нього.
Відповіси дурневі так же, як він запитав,
    йому здаватиметься, що він мудрий.

Хто передає послання через дурня,
    той відтінає ноги, накликає на себе біду.

Для невігласа сказати розумну річ також складно,
    як для кульгавого стрибати.

Вшановувати дурня,
    то прив’язувати до пращі камінь
    (нікуди він не полетить).

Для дурня сказати розумну річ також складно,
    як для п’янички витягти занозу з долоні.

10 Хто наймає дурня чи безрідного п’яничку,
    той ніби лучник, що стріляє в натовп,
    невідомо, хто постраждає.

11 Як собака, що повертається до того, що зригнув,
    так і дурень повторює свої помилки.

12 Чи бачили ви людину, яка собі здається мудрою?
    На дурня ліпше покластися, ніж на неї.

13 Ледачий репетує:
    «На дорозі лев! На вулиці лев, я не можу вийти!»[a]

14 Як двері повертаються на завісах,
    так ледачий крутиться в ліжку.

15 Ледачий опускає руку в миску,
    а до рота її піднести вже ліньки.

16 Ледачому здається, що він мудріший за тих сімох,
    що зважено відповідають.

17 Той, хто втручається в чужу суперечку,
    подібний до того, хто смикає за вухо чужого пса.

18-19 Той, хто дурить ближнього, примовляючи: «Я пожартував!»—
    подібний до дурня, що стріляє палаючими стрілами у повітря,
    і випадково вбиває інших.

20 Без дров вогонь згасне,
    так і сварка без наклепника вщухне.

21 Вугілля—для жару, дрова—для вогнища,
    а пащекувата людина—для роздмухування сварок.

22 Слова наклепника, неначе смачні наїдки,
    вони теж проникають у душу слухача.

23 Як нещире срібло, що блищить на черепках,
    так і палкі уста—коли недобре серце.
24 Ворог прикривається солодкими устами,
    а в душі плекає зраду.
25 Якщо він говорить лагідним голосом, не вірте йому,
    бо сім гидот намислив він у серці.
26 Ненависть приховують обманом,
    її зло виявиться на зібранні велелюднім.

27 Той, хто копає яму, сам упаде в неї,
    а хто котить камінь, під нього сам потрапить.

28 Брехливий язик ненавидить тих, на кого зводить наклеп,
    та підступні уста призведуть до біди.

Footnotes

  1. 26:13 На дорозі… вийти Зміст цієї приказки близький до української: «Вовків боятися—в ліс не ходити».