Add parallel Print Page Options

Слова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік.

Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.

Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.

Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його.

Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.

Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику.

10 Господнє Ім'я сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.

11 Маєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.

12 Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.

Read full chapter

Слова, що з уст злітають, немов вода глибока;
    джерело мудрості—то невичерпний потік.

Бік кривдника тримати—то проти закону,
    як і засуджувати праведного—зле.

Уста невігласа викликають сварку,
    його рот розбурхує бійку.

Язик дурня—то його загибель,
    уста його—для нього ж пастка.

Слова наклепника, мов патока солодка,
    вони ідуть на найчорніше дно душі.

Безперечно, ледацюга—
    брат руйнівнику.

10 Господнє ім’я—то могутня вежа,
    в ній праведник знаходить порятунок.

11 Багатство заможного—це укріплене місто,
    воно йому ввижається мурами нездоланними.

12 Руїні передує пиха,
    а скромність передує славі.

Read full chapter