Накази про війну

20 Коли ти підеш на війну проти ворогів твоїх і побачиш коней, колісниці та військо більше за твоє, не бійся їх. Бо Господь Бог твій, який вивів тебе з землі Єгипетської, з тобою.

² Перш, ніж ви станете до бою, нехай священик вийде вперед і промовить до війська. ³ Нехай він скаже їм: «Слухай, Ізраїлю! Сьогодні ви стаєте до бою проти ворогів ваших. Нехай не мліє серце ваше, не бійтеся, не лякайтеся й не тремтіть перед ними. ⁴ Бо Господь Бог ваш іде з вами за вас воювати проти ворогів ваших, щоб забезпечити вам перемогу».

⁵ Тоді командири скажуть війську: «Кожен із вас, хто збудував нову оселю, але не освятив її, нехай повернеться додому, інакше може загинути в бою, і тоді хтось інший освятить». ⁶ Або «Чи є тут хтось, хто виноградник насадив і ще не користувався ним? Нехай він повернеться до дому свого, інакше може він загинути в бою, і хтось інший ним користуватиметься». ⁷ Або «Чи є тут хтось, хто заручився з дівчиною, але ще не одружився з нею? Нехай він повертається додому, інакше може загинути в бою, і хтось інший одружиться з нею».

⁸ Тоді командири нехай скажуть війську: «Чи є тут хтось, хто мліє серцем, хто мужність втрачає? Нехай він повертається до дому свого, щоб через нього серце братів його також не зомліло». ⁹ Коли ж командири закінчать промовляти до війська, нехай вони призначать тих, хто військо поведе.

¹⁰ Як наблизишся ти до міста, проти якого воюєш, то спочатку запропонуй їм мир. ¹¹ Якщо вони приймуть твій мир і відчинять браму, тоді всі люди, що в місті, стануть твоїми й працюватимуть на тебе. ¹² Та якщо воно не прийме мир з тобою, і воюватиме проти тебе, тоді ти його обляжеш. ¹³ Потім, як Господь Бог твій дасть тобі захопити його, віддай усіх його чоловіків мечу. ¹⁴ Але можеш взяти собі як здобич жінок, дітей, худобу і все, що в місті тому, і користуватися здобиччю всією, яку Господь Бог твій дає тобі. ¹⁵ Ось що ти зробиш з усіма містами, які від тебе далеко, які не є містами тутешніх народів.

¹⁶ Але не лишай живим нічого, що дихає, в містах народів, які Господь Бог твій дає тобі у спадщину. ¹⁷ Бо мусиш ти вщент вигубити хиттитів, аморійців, ханаанців, перизійців, хивійців та євуситів, як заповідав тобі Господь Бог твій, ¹⁸ щоб вони, бува, не навчили вас чинити всі ті гидоти, які вони чинять зі своїми богами і щоб ви не грішили проти Господа Бога свого.

¹⁹ Якщо ти обложив місто вже давно і воюєш із ним, щоб захопити його, не знищуй дерев його, не рубай їх сокирою, бо ти можеш їсти плоди їхні. Їх же самих не рубай. Хіба ж дерева в полі—люди, щоб ти їх приступом брав? ²⁰ Але ти можеш знищити ті дерева, про які знаєш, що вони не дають плодів. Можеш їх зрубати й робити з них обложні споруди на місто, яке воює проти тебе, доки не захопиш його.

Якщо когось знайдуть убитим

21 Якщо в полі знайдуть убитого, на землі, що її Господь Бог твій дає тобі у власність, і невідомо хто цю людину вбив, ² то твої старійшини й судді хай виміряють відстань від вбитого до навколишніх міст. ³ Старійшини з найближчого до вбитого міста мають тоді взяти молоду ялівку, що її не брали до роботи, що ніколи під ярмом не ходила, ⁴ і привести її до долини, яку ніколи не орали й не засівали і де є потік. У тій долині вони мусять переламати карк телиці. ⁵ Тоді священики, що походять від Левія, мають виступити вперед, бо Господь Бог твій обрав їх служити Йому й благословляти ім’ям Його. І кожна суперечка й кожна шкода має вирішуватися словом їхнім. ⁶ Усі старійшини найближчого до вбитого міста мають умити руки над тілом телиці, якій зламано карк у долині. ⁷ Вони мусять сказати: «Руки наші не проливали цієї крові, а очі наші не бачили того, що сталося. ⁸ Прийми спокуту цю від народу твого ізраїльського, який Ти, о Господи, привів назад. Не звинувачуй народ Свій ізраїльський у вбивстві невинного». Так вони уникнуть звинувачення у смерті тієї людини. ⁹ Оскільки ти зробив те, що праведне в очах Господа. Ти знімеш з себе провину за вбивство невинного.

Жінки, захоплені на війні

¹⁰ Коли йдеш на війну проти ворогів твоїх, і Господь віддає їх тобі в руки і береш полонених, ¹¹ і бачиш серед полонених гарну жінку, яка сподобалася тобі, і хочеш її взяти собі за дружину, ¹² тож приводиш її до дому свого, тоді вона мусить обстригти голову свою, й обрізати нігті, ¹³ зняти невільницький одяг і лишитися в домі твоїм, і плакати за батьком і матір’ю своєю цілий місяць. Після того ти можеш увійти до неї і стати її чоловіком, і вона буде жінкою твоєю. ¹⁴ Але якщо ти нею не будеш задоволений, тоді відпустити її, хай іде куди хоче, не продавай. Не поводься з нею брутально, бо ти знечестив її.

Старший син

¹⁵ Коли чоловік має двох жінок, одну любу, а другу нелюбу, і обидві приведуть йому синів, а первісток народиться від нелюбої, ¹⁶ то того дня, коли він заповідатиме майно своє синам своїм, не можна йому вважати сина любої за первістка й дати йому перевагу над сином нелюбої, первістком. ¹⁷ Він мусить визнати первістком сина нелюбої жінки й дати йому подвійну частку всього, що має, бо він перший довів, що батько його спроможній мати дітей, і право первородства належить йому.

Непокірливі діти

¹⁸ Якщо хтось має непокірливого і впертого сина, що не слухається батька свого й матір свою, повчає його, а він не слухає, ¹⁹ тоді його батько й матір мають взяти його й привести до старійшин міста, до брами міста свого. ²⁰ Вони мають сказати старійшинам міста: «Оцей наш син упертий і непокірливий, не слухається нас, він ненажера й п’яниця». ²¹ Тоді всі люди міста повинні закидати його на смерть камінням. У такий спосіб ви маєте усунути лиху людину з-поміж себе, тож увесь Ізраїль почує і злякається.

Покарання й повішення злочинців

²² Коли людина винна в злочині, що карається смертю, і її вбивають, повісь її на дереві. ²³ Не лишай мертве тіло на цілу ніч на дереві. Мусиш поховати його того ж самого дня, бо повішений—проклятий Богом. Ти не повинен поганити землю, яку Господь Бог твій дає тобі у власність.

Інші закони

22 Якщо побачиш ти вола чи вівцю іншого ізраїльтянина, що заблукала, не будь байдужим до них. Поверни їх власнику. ² Якщо той ізраїльтянин живе далеко від тебе і ти його не знаєш, тоді приведи худобу до свого дому й тримай її, доки власник не прийде по неї. Тоді поверни її. ³ Так само зроби з віслюком його і з одягом його, і з усім, що він загубить, а ти знайдеш. Не будь байдужим до цього.

⁴ Не будь байдужим, коли побачиш, що осел чи віл іншого ізраїльтянина впав на дорозі, допоможи йому підняти тварину.

⁵ Жінка не повинна вдягатися в чоловічий одяг, а чоловік не повинен носити жіноче вбрання, бо кожен, хто робить це, ображає Господа Бога твого.

⁶ Коли знайдеш пташине гніздо, на дереві чи на землі, з пташенятами чи яйцями, й мати сидить на пташенятах чи яйцях, не бери матері з малечею. ⁷ Відпусти матір, пташенят можеш взяти, щоб все було для тебе гаразд і ти довго жив на світі.

⁸ Коли будуєш новий дім, зроби по краю даху невисоку стінку^[a]. Тоді ти не будеш відповідальний, як упаде щось із даху на когось і завдасть йому шкоди.

Те, що не може бути разом

⁹ Не засівай виноградник змішаним насінням. Інакше все змарнуєш, залишишся без усього, що посіяв, і без врожаю виноградника твого.

¹⁰ Не ори волом і ослом разом.

¹¹ Не носи одяг, зроблений з вовни й льону разом.

¹² Зроби китиці по чотирьох кінцях плаща, який носиш.

Шлюбні закони

¹³ «Коли чоловік бере собі дружину й лягає з нею, а потім незлюбить її, ¹⁴ наговорить на неї і ославить її, кажучи: „Я взяв цю жінку, та коли приступив до неї, вона не була незайманою”,— ¹⁵ тоді батько молодої жінки й мати її мусять взяти й принести доказ незайманості молодої жінки старійшинам міста до воріт^[b]. ¹⁶ Батько молодої жінки мусить сказати старійшинам: „Я віддав дочку свою за цього чоловіка, та він її незлюбив. ¹⁷ Ще й наговорив на неї, кажучи: „Я знайшов, що твоя дочка не була незайманою”. Ось вам доказ незайманості дочки моєї”. Тоді він має розгорнути тканину^[c] перед старійшинами міста. ¹⁸ Тоді старійшини міста мають взяти чоловіка цього й покарати його. ¹⁹ Вони мають накласти на нього пеню в сто срібних шекелів^[d] і віддати їх батькові молодої, бо дівчину ізраїльську обмовлено. Вона лишається дружиною його, він не зможе розлучитися з нею.

²⁰ Та якщо звинувачення виявиться правдою, і доказів незайманості молодої жінки знайдено не буде, ²¹ то вони мають привести її до дверей батьківського дому, і всі чоловіки міста заб’ють її на смерть камінням, бо вона скоїла ганебний вчинок в Ізраїлі, бо чинила розпусту до шлюбу. У такий спосіб вилучиш зло з Ізраїлю».

Статевий гріх

²² «Якщо виявиться, що чоловік лежить з жінкою, яка є чужою дружиною, то обом мусить бути смерть: чоловікові, що з жінкою лежав, і жінці. У такий спосіб ти викоріниш зло з Ізраїлю.

²³ Якщо незайману заручену дівчину хтось перестріне в місті й ляже з нею, ²⁴ тоді обох приведіть до брами міста того й забийте на смерть камінням: жінку молоду за те, що не звала на допомогу, хоч те було в місті, а чоловіка—що він знечестив дружину сусіда свого. Так ти викоріниш зло з-поміж вас.

²⁵ Та якщо чоловік зустріне заручену дівчину в полі й схопить її і зґвалтує, тоді тільки чоловікові смерть. ²⁶ Не роби нічого дівчині. Вона не скоїла гріха, що заслуговує на смерть, бо це так само, як коли людина нападає на сусіду свого і вбиває його^[e]. ²⁷ Оскільки він зустрів її в чистім полі, заручена дівчина могла кричати, але нікому було її рятувати.

²⁸ Якщо чоловік зустрічає цнотливу незаручену дівчину й силоміць лягає з нею і їх спіймають, ²⁹ то чоловік, який лежав із нею, віддасть батькові дівчини п’ятдесят шекелів срібла як посаг. Тоді вони одружаться, бо він її знеславив. І він не зможе розлучитися з нею, доки живе.

³⁰ Чоловік не може брати батькової дружини й ганьбити батька свого».

²¹ І якщо у ті дні хтось скаже вам: „Дивіться! Ось Христос!”—або—„Ось Він!” Не вірте тому. ²² Бо чимало лжехристів та лжепророків з’явиться тоді. Вони показуватимуть знамення й творитимуть дива^[a], намагаючись обдурити обраних Господом, якщо це можливо. ²³ То ж стережіться! Я попередив вас заздалегідь.

²⁴ В ті дні, після часу лиха,

²⁶ І тоді народи побачать Сина Людського, Який йтиме у хмарах, з великою силою та славою. ²⁷ І пошле Він Ангелів Своїх, аби зібрали вони всіх обраних людей з усіх кінців світу.

²⁸ Навчіться мудрості слухаючи притчу про фіґове дерево: як тільки на ньому з’являється тендітне гілля й розбруньковується молоде листя, ви знаєте, що літо вже близько. ²⁹ Так само й ви, коли побачите всі ці події, про які Я що вам щойно казав, знайте: час настає, він уже на порозі. ³⁰ Істинно кажу вам: усе це станеться ще за життя цього покоління. ³¹ Навіть якщо небо і земля знищені будуть, слова Мої не зникнуть ніколи».

Тільки Господу відому, коли настане час

(Мт. 13:36-40; Лк. 17:26-30, 34-36)

³² «Коли той день і та година настануть, про те невідомо нікому: ні Ангелам Небесним, ані Синові,—лише один Отець знає. ³³ Пильнуйте! Будьте насторожі! Бо вам не відомо, коли час настане.

³⁴ Все це подібно чоловікові, який вирушає в мандрівку і залишає слугам доручення: кожному в залежності від його обов’язків, а воротареві наказує пильнувати. ³⁵ Так і ви мусите пильнувати, оскільки не знаєте, коли господар маєтку повернеться: увечері, опівночі, з першими півнями чи вранці. ³⁶ Якщо він з’явиться зненацька, не дайте йому знайти вас сонним. ³⁷ Тож що кажу вам, те й усім кажу: „Будьте напоготові!”»