Add parallel Print Page Options

16 І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

17 і душа моя спокій згубила, забув я добро...

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

19 Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

20 душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

21 Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

22 Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

23 нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

24 Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

25 Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

26 Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

27 Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

28 нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

29 хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

30 хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

31 Бо Господь не навіки ж покине!

32 Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

33 бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

Read full chapter