Add parallel Print Page Options

Молитва до Господа

Згадай, о Господи, що сталося із нами.
    Глянь, подивися на наругу нашу.
Наш спадок, землю, віддано чужинцям,
    оселі наші—зайдам.
Осиротіли ми, безбатченками стали,
    і наші матері, немов вдовиці.
Ми маємо платить за воду, що п’ємо.
    Ми платимо за дрова, щоб палити.
Нас переслідують аж до самої смерті,
    ми вже знесилені, немає нам спочинку.
Домовилися ми з Єгиптом й Ассирією,
    щоб мати вдосталь хліба.
Батьки грішили наші, та мертві вже вони,
    а ми спокутуємо провини їхні.
Раби керують нами,
    з-під влади їхньої ніхто нас не звільнить.
Ми ризикуємо життям,
    щоб хліб собі добути,
    бо загрожує нам меч в пустелі.
10 Аж шкіра розпалилася, мов піч,
    бо голод нас пече палючий.
11 Жінок знечещено в Сіоні,
    дівчат зґвалтовано в містах Юдеї.
12 Князів підвішено за руки,
    ніхто старійшин наших не шанує.
13 Найкращі з юнаків тягають жорна,
    юнь спотикається від непосильного труда.
14 Старі при брамі більше не сидять,
    а молодь більше музики не грає.
15 Скінчилось наше щастя,
    перетворились наші танці на жалобу.
16 Корона наша впала,
    горе нам, бо грішні ми.
17 Тому заслабли наші серця,
    та очі наші морок вкрив.
18 Лисиці нишпорять по пустці,
    що була Сіоном.

19 О Господи, повіки правиш Ти,
    престол Твій житиме із покоління в покоління!
20 Чому ж Ти нас постійно забуваєш?
    Чому Ти кинув так надовго нас?
21 Візьми нас, Господи, назад до Себе,
    щоб повернутися змогли ми,
    нам віднови колишні дні.
22 Невже Ти зовсім нас відринув,
    невже Ти завжди будеш гніватись на нас?

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

10 Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

11 Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

12 Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

13 Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

14 Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

15 втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

16 Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

17 тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

18 через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

19 Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

20 Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

21 Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

22 Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...