Плач Иеремии 4

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

² Дорогоцінні сини Сіону,
    коштовні, мов щире золото,
тепер вони, немов дешевий глиняний посуд,
    зліплений звичайним гончарем.

³ Навіть шакалиці годують молоком щенят,
    навіть вони щенятам дають себе ссати.
Дочка ж народу Мого^[b] жорстокою стала,
    наче той страус пустельний,
    який забуває кладку в пісках.

⁴ Язик немовляти до піднебіння прилипає від спраги.
    Діти малі просять хліба, та нікому їх годувати.

⁵ Хто вишукано харчувався,
    той тепер під тином.
Той, хто вбирався в одяг багатий,
    нині в обносках, знайдених на смітнику.

⁶ Провина ж бо дочки Мого народу
    вагоміша, аніж гріхи Содому.
Його було зруйновано умить,
    хоча ніхто не нападав на нього^[c].

⁷ Єрусалимські назореї^[d] були чистішими за сніг,
    білішими за молоко.
Тіла були у них міцніші за корал,
    рум’яні щоки, мов сапфіри.

⁸ Усі вони тепер чорніше сажі,
    на вулицях не впізнають їх люди.
В них шкіра щільно обтягла кістки
    і висохла, немов деревина.

⁹ Вже краще тим, що полягли у битві,
    ніж тим, хто з голоду сконав.
Кого порубано було, тим легше,
    ніж тим, кому плодів землі не забракувало.

¹⁰ Матері милосердні
    власноручно варили дітей своїх.
То їм пожива була,
    коли зруйнували дочку народу Мого.

¹¹ Лють Свою виявив Господь,
    Він вилив гнів палкий Свій.
Він на Сіоні запалив вогонь,
    і той вогонь спалив Сіон ущент.

¹² Не вірили у те царі земні й ніхто на світі,
    що супротивники і вороги
    ввійдуть в єрусалимські брами.

¹³ То за гріхи її пророків і за переступи священиків її,
    що проливали кров невинну серед неї.

¹⁴ Заплямовані, тиняються по вулицях сліпі пророки.
    Ніхто не міг торкатися їх вбрання,
    бо кров’ю вкрито воно.

¹⁵ «Геть забирайтесь! Ви нечисті!—Кричали їм.—
    Геть! Не торкайтесь нас!»
Від них сахалися, їх сторонилися, кричали:
    «Вони не можуть більше з нами жити».

¹⁶ Господь розвіяв їх з-перед лиця Свого,
    Він більше не звертає на них уваги.
Всевишній священиків не поважає,
    старійшин не шанує.

¹⁷ Ми очі видивились,
    сподіваючись на допомогу.
Із башти марно виглядали ми народ,
    що нас би врятував.

¹⁸ Вони підстерігали нас на кожнім кроці,
    тож не могли ми вільно майданами ходити.
Настав кінець наш, вийшли наші дні,
    бо справді вже прийшов нам край.

¹⁹ Ті, хто нас переслідував—
    прудкіші за орлів у небі.
Вони невтомно гнали нас по горах,
    у чагарях влаштовуючи засідки на нас.

²⁰ І навіть цар, Господній Помазаник,
    дорогоцінний, неначе подих ніздрів наших,
    і той потрапив в їхню пастку.
Це ж Той, про кого ми казали:
    «Для нас Він буде захистом поміж народів».

²¹ Співай і веселись, дочко Едома,
    ти, що живеш в країні Уз.
Страждання келих прийде і до тебе,
    уп’єшся ти і тіло опісля заголиш.

²² Здійснилась твоя кара, о дочко Сіону.
    Господь вже більше не віддасть тебе в полон.
Народ Едома, Він покара тебе за кривду,
    і викриє твої гріхи.