Плач Иеремии 2

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

² Господь усе понищив,
    не пожалів Він жодного із Якового дому.
У люті повалив твердині дочки Юдеї^[b].
    Зрівняв Він їх з землею.
    Ганьбою вкрив і царство, і його вельмож.

³ В палкому гніві вигубив всю міць Ізраїлю.
Від ворога Свою правицю відвернув
    і запаливсь на Якова, мов той вогонь пекучий,
    що пожирає все довкола.

⁴ Напнув Він лук Свій, наче ворог,
    немов противник, напростав правицю
    і повбивав усе, що оку миле.
В намет дочки Сіону
    Він вилив лють Свою, немов вогонь.

⁵ Став ніби ворогом Господь.
    Він Ізраїль пожер, понищив Він усі її твердині.
Він зруйнував усі її укріплені міста,
    примножив голосіння й плач,
    і стогін по землі Юдеї.

⁶ Спустошив Він притулок Свій^[c], неначе сад,
    Він знищив Своє місце зібрання.
Господь призвів до забуття в Сіоні свят і субот.
    Царя й священика Він відштовхнув у Своїй люті.

⁷ Господь відкинув Свій вівтар,
    від власної святині відсахнувся:
    у руки ворогам віддав мури твердині.
Вороги у домі Всевишнього кричали з радості,
    мов у свята Господнього день.

⁸ Господь намислив зруйнувати мур дочки Сіону.
    Мотузкою відміряв все, що зруйнувати хоче,
    і Він не стримував Себе.
Примусив Він укріплення й мури тужити,
    та їхня міць пропала геть.

⁹ Ввійшли у землю брами Єрусалима.
    Він розламав і потрощив залізні засуви.
Царя й князів її розкидано між племенами,
    й ніяких правил не існує.
    Пророки більше з’яв від Господа не мають.

¹⁰ Старійшини дочки Сіону
    сидять, мовчать й ридають на землі.
Золою голови посипали вони, вдяглися у вереття^[d].
    Дівчата у Єрусалимі додолу голови схилили.

¹¹ Немає більше сліз в очах моїх,
    у мене все всередині кипить.
До самих печінок знедужаю
    від гибелі дочки мого народу,
бо діти й немовлята мліють
    від голоду на вулицях міських.

¹² Вони питають матерів своїх:
    «Де хліб, що пити?»
Неначе поранені бійці на вулицях міста,
    вони непритомніють від безсилля.
    Та згодом, вони вмирають в материнських обіймах.

¹³ Що можу я тобі сказати,
    до чого ти подібна, дочко Єрусалим?
З чим можу порівняти тебе,
    щоб втішити, дочко Сіону?
Твоя руїна неосяжна, ніби море.
    Хто тебе зцілить?

¹⁴ Були твоїм пророкам з’яви,
    пусті й оманливі про тебе.
Вони не викривали провин твоїх,
    аби неволю відвернути.
Натомість бачили тебе
    в брехливих та пустих пророцтвах.

¹⁵ Руками сплескують на тебе подорожні.
Вони свистять й хитають головами над Єрусалимом:
    «Невже це місто, про яке розповідали,
    що то неперевершена краса, утіха світу всього?»

¹⁶ Пащекували проти тебе вороги твої.
Вони свистять, зубами скреготять і кажуть:
    «Ми проковтнули їх, це саме той день!
Його чекали ми, і він настав,
    ми побачили його»!

¹⁷ Те учинив Господь, що Він замислив.
Свою погрозу Він виконав,
    яку проголосив давно.
Він без пощади усе зруйнував.
    Примусив ворога позбиткуватися з тебе,
    зміцнив могутність ворогів твоїх.

¹⁸ До Господа взивайте серцем,^[e]
    мури дочки Сіону.
Хай сльози твої плинуть,
    мов потік, і вдень, і уночі.
Не зупиняйтеся,
    очам своїм спокою не давайте.

¹⁹ Вставай і голоси вночі з початком кожної сторожі.
    Благай про милосердя перед Господом своїм.
Здійми до Нього руки задля життя дітей своїх,
    що знепритомніли від голоду
    на кожній вуличці міста.

²⁰ О Господи, поглянь і зглянься,
    кому Ти все це заподіяв.
Хіба так можна,
    що жінки їдять своїх дітей, яких плекали?
    В святині Господа священика й пророка вбито!

²¹ Малі й старі на вулицях лежать.
    Мої дівчата й хлопці полягли від меча.
Ти вбив їх у день гніву Свого,
    Ти їх забив немилосердно.

²² Ти поскликав людей здовкола,
    щоб мордувати мене.
Ти їх немов на свято скликав,
    тому ніхто й не втік,
    не врятувався в день гніву Господа.
Мій ворог винищив усіх,
    кого я випестила і виховала.