Add parallel Print Page Options

Плач над зруйнованим Єрусалимом

Єрусалиме,[a] яке ж самітне місто ти,
    хоча було колись могутнє, велелюдне!
Воно тепер, немов вдова.
    Княгинею була, поміж людей пишалась,
    а тепер працювати мусить, як рабиня та!

Єрусалим тепер вночі ридає гірко,
    пекучі сльози на її щоках.
Ніхто з коханців не прийде втішити,
    бо зрадили і стали ворогами їй.

Пішла у вигнання Юдея,
    в життя тяжкої праці й рабства.
Між іншими народами їй не знайти спочинку.
    Нападники її зловили на тісних стежках[b].

О суму сповнені шляхи Сіона!
Прочан не буде на її святах,
    зітхають проповідники її, порожні її брами,
    сумні[c] її дівчата, гірко їй самій.

Таки перемогли вороги Єрусалима,
    тепер задовольняються життям.
Хіба не за гріхи численні Господь її страждати змусив?
    За те й дітей її в полон забрали.

Чи не за те й краса її змарніла?
    Князі її, мов олені, що пасовиська не знайшли,
    ледь-ледь плетуться, утікаючи від ворогів.

Лише за днів приниження і безпритульності народу
    Єрусалим пригадує усі скарби свої прадавні.
Коли народ її потрапив до ворожих рук
    і нікому допомогти їй.
    Збиткуються з її поразки вороги.

Єрусалим великий гріх вчинила,
    тож і нечистою зробилася вона.
Хто вихваляв її колись, тепер принижує,
    бо бачить голизну її.
    Вона ж лиш стогне і ховає очі.

Нечистота на пелені у неї.
    Не думала, що з нею станеться таке.
Всі вражені її падінням, і нікому утішити її.
    Вона благає: «Зглянься, Господи, на мої муки,
    бо ворог переміг мене».

10 Наклав він руку на усі її скарби.
Вона побачила,
    що погани увійшли в її святиню—храм Господній.
Це саме ті, про кого Ти казав:
    «Вони не повинні вступати до Твого зібрання».

11 Народ її стогне у пошуках хліба.
    Вони свої скарби віддали за харчі,
    щоби лишитися живими.
Говорить Єрусалим:
    «Дивися, Господи, якою нікчемою я стала».

12 Нехай таке нікого не спіткає,
    хто цим шляхом іде, отож пильнуйте.
Чи є ще біль такий!
    Таке страждання заподіяв Господь мені
    у день Свого палкого гніву.

13 Послав вогонь Він з неба на кістки мої,
    зсередини мене він палить.
Напнув тенета, щоб мене зловити, і притяг мене.
    Спустошив Він мене, я геть недужа.

14 З гріхів моїх зробив ярмо,
    докупи сплетено гріхи Його рукою.
    Воно на шиї в мене і знесилює мене.
Господь віддав мене у руки тих,
    проти кого я встояти не можу.

15 Господь забракував усіх могутніх воїнів моїх,
    тих, що захищали місто це.
Потім Він військо спорядив,
    щоб воїнів тих згубити.
Наче виноград в давильні,
    Господь потоптав Юдеї цнотливу дочку[d],
    доки сік, як кров струмив з давильні тієї.

16 Тому я й плачу, й сльози по щоках течуть.
Далеко ж бо від мене мій розрадник,
    що буде здатний відновити мої сили.
    Сини мої розорені, здолав їх ворог.

17 Руки простягає Сіон, і нікому розрадити її.
    Господь звелів ворогам Якова оточити її.
    І став Єрусалим огидним серед них.

18 Зараз Єрусалим говорить:
«Я не послухалась Його,
    тож Він поводиться зі мною справедливо.
Почуйте всі народи, побачте біль мій,
    бо моїх дівчат і хлопців взято всіх в неволю.

19 Покликала я своїх коханих,
    однак вони всі зрадили мене.
Мої священики й старійшини загинули у місті,
    шукаючи окраєць хліба—сили відновить.

20 О зглянься, Господи, бо я в журбі,
    у мене все всередині палає.
У мене серце обірвалося,
    бо була я непокірна.
На вулицях повбивано дітей,
    а вдома—смерть сама.

21 Вони почули стогін мій,
    нема розрадника у мене.
Всі вороги мої почули про біду мою,
    зраділи, що таке мені зробив Ти.
Пришвидши той день, який проголосив Ти,
    щоб і вони зазнали всіх моїх страждань.

22 Нехай все їхнє зло перед Тобою стане,
    будь з ними, як зі мною був Ти за мої гріхи.
    Неміряні мої страждання, хворе моє серце».

Footnotes

  1. 1:1 Єрусалиме У цьому вірші Єрусалим порівнюється з дівчиною.
  2. 1:3 на тісних стежках Або «там, де виходу немає».
  3. 1:4 сумні Цей варіант міститься виключно у древньогебрейських текстах. У древньогрецьких перекладах—«у полоні».
  4. 1:15 Юдеї… дочку Або «місто Єрусалим».

Як самітно сидить колись велелюдне це місто, немов удова воно стало! Могутнє посеред народів, княгиня посеред країн воно стало данницею!...

Гірко плаче по ночах вона, і сльози гарячі на щоках у неї... Нема потішителя в неї зо всіх, що кохали її, її зрадили всі її друзі, вони ворогами їй стали!

Юдея пішла на вигнання з біди та з роботи тяжкої, вона оселилася поміж поганами, спочинку собі не знайшла! Догнали її всі її переслідники серед тіснот...

Дороги сіонської доньки сумні, бо немає на свято прочан! Усі брами її попустіли, зідхає священство її, посумнілі дівчата її, а вона гірко їй!

Її грабівники взяли гору над нею, і добре ведеться її ворогам, бо їй завдав смутку Господь за численність у неї гріхів: Немовлята її до полону пішли перед ворогом...

І відійшла від сіонської доньки вся величність її... Її князі стали, немов олені ті, що паші собі не знаходять, і йдуть у безсиллі перед переслідником...

У дні лиха свого та страждання свого дочка єрусалимська спогадує всі свої скарби, що були від днів давніх, як народ її впав був у руку ворожу, і не було, хто б їй поміч подав... Вороги споглядали на неї, і сміялись з руїни її...

Дочка єрусалимська гріхом прогрішилась, тому то нечистою стала, усі, що її шанували, погорджують нею, наготу бо її вони бачили! І зідхає вона, й відвертається взад...

Нечистість її на подолках у неї. Вона не згадала свого кінця, та й упала предивно, і нікого нема, хто б потішив її... Побач, Господи, горе моє, бо звеличився ворог!

10 Гнобитель простяг свою руку на всі її скарби, і бачить вона, що в святиню її увіходять погани, про яких наказав Ти: Не ввійдуть вони в твої збори!

11 Увесь народ її стогне, шукаючи хліба, свої скарби коштовні за їжу дають, аби тільки душу свою проживити... Зглянься, Господи, і подивися, яка стала погорджена я!

12 Не вам кажучи, гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль, що завданий мені, що Господь засмутив ним мене у день лютого гніву Свого?...

13 Із височини Він послав в мої кості огонь, і над ними він запанував! Розтяг сітку на ноги мої, повернув мене взад, учинив Він мене спустошілою, увесь день болящою...

14 Ярмо моїх прогріхів зв'язане міцно рукою Його, плетуться вони та приходять на шию мою! Він зробив, що спіткнулася сила моя, Господь передав мене в руки такого, що й звестись не можу...

15 Усіх моїх сильних Господь поскидав серед мене, мов на свято зібрання, Він скликав на мене, щоб моїх юнаків поторощити, як у чавилі, стоптав Господь дівчину, Юдину доньку...

16 За оцим плачу я, око моє, моє око слізьми запливає! бо далеко від мене втішитель, що душу мою оживив би; мої діти понехтувані, бо посилився ворог!

17 Сіонська дочка простягла свої руки, немає розрадника їй: Господь наказав проти Якова довкола нього його ворогам, донька єрусалимська нечистою стала між ними...

18 Справедливий Господь, а я слову Його неслухняна була... Послухайте но, всі народи, і побачте мій біль: дівчата мої та мої юнаки у неволю пішли!

19 Взивала до друзів своїх, та вони обманули мене! Священство моє й мої старші вмирають у місті, шукаючи їжі собі, щоб душу свою поживити...

20 Зглянься, Господи, тісно мені! Моє нутро бентежиться, перевертається серце моє у мені, бо була зовсім неслухняна... На вулиці меч осирочував, а в домі смерть...

21 Почули, що я ось стогну, й немає мені потішителя, вчули про лихо моє всі мої вороги, та й зраділи, що Ти це зробив... Спровадив Ти день, що його заповів, бодай сталося їм, як мені!

22 Бодай перед обличчя Твоє прийшло все їхнє лихо, і вчини їм, як Ти учинив ось мені за гріхи мої всі, бо численні стогнання мої, моє ж серце боляще...

[a]How deserted(A) lies the city,
    once so full of people!(B)
How like a widow(C) is she,
    who once was great(D) among the nations!
She who was queen among the provinces
    has now become a slave.(E)

Bitterly she weeps(F) at night,
    tears are on her cheeks.
Among all her lovers(G)
    there is no one to comfort her.
All her friends have betrayed(H) her;
    they have become her enemies.(I)

After affliction and harsh labor,
    Judah has gone into exile.(J)
She dwells among the nations;
    she finds no resting place.(K)
All who pursue her have overtaken her(L)
    in the midst of her distress.

The roads to Zion mourn,(M)
    for no one comes to her appointed festivals.
All her gateways are desolate,(N)
    her priests groan,
her young women grieve,
    and she is in bitter anguish.(O)

Her foes have become her masters;
    her enemies are at ease.
The Lord has brought her grief(P)
    because of her many sins.(Q)
Her children have gone into exile,(R)
    captive before the foe.(S)

All the splendor has departed
    from Daughter Zion.(T)
Her princes are like deer
    that find no pasture;
in weakness they have fled(U)
    before the pursuer.

In the days of her affliction and wandering
    Jerusalem remembers all the treasures
    that were hers in days of old.
When her people fell into enemy hands,
    there was no one to help her.(V)
Her enemies looked at her
    and laughed(W) at her destruction.

Jerusalem has sinned(X) greatly
    and so has become unclean.(Y)
All who honored her despise her,
    for they have all seen her naked;(Z)
she herself groans(AA)
    and turns away.

Her filthiness clung to her skirts;
    she did not consider her future.(AB)
Her fall(AC) was astounding;
    there was none to comfort(AD) her.
“Look, Lord, on my affliction,(AE)
    for the enemy has triumphed.”

10 The enemy laid hands
    on all her treasures;(AF)
she saw pagan nations
    enter her sanctuary(AG)
those you had forbidden(AH)
    to enter your assembly.

11 All her people groan(AI)
    as they search for bread;(AJ)
they barter their treasures for food
    to keep themselves alive.
“Look, Lord, and consider,
    for I am despised.”

12 “Is it nothing to you, all you who pass by?(AK)
    Look around and see.
Is any suffering like my suffering(AL)
    that was inflicted on me,
that the Lord brought on me
    in the day of his fierce anger?(AM)

13 “From on high he sent fire,
    sent it down into my bones.(AN)
He spread a net(AO) for my feet
    and turned me back.
He made me desolate,(AP)
    faint(AQ) all the day long.

14 “My sins have been bound into a yoke[b];(AR)
    by his hands they were woven together.
They have been hung on my neck,
    and the Lord has sapped my strength.
He has given me into the hands(AS)
    of those I cannot withstand.

15 “The Lord has rejected
    all the warriors in my midst;(AT)
he has summoned an army(AU) against me
    to[c] crush my young men.(AV)
In his winepress(AW) the Lord has trampled(AX)
    Virgin Daughter(AY) Judah.

16 “This is why I weep
    and my eyes overflow with tears.(AZ)
No one is near to comfort(BA) me,
    no one to restore my spirit.
My children are destitute
    because the enemy has prevailed.”(BB)

17 Zion stretches out her hands,(BC)
    but there is no one to comfort her.
The Lord has decreed for Jacob
    that his neighbors become his foes;(BD)
Jerusalem has become
    an unclean(BE) thing(BF) among them.

18 “The Lord is righteous,(BG)
    yet I rebelled(BH) against his command.
Listen, all you peoples;
    look on my suffering.(BI)
My young men and young women
    have gone into exile.(BJ)

19 “I called to my allies(BK)
    but they betrayed me.
My priests and my elders
    perished(BL) in the city
while they searched for food
    to keep themselves alive.

20 “See, Lord, how distressed(BM) I am!
    I am in torment(BN) within,
and in my heart I am disturbed,(BO)
    for I have been most rebellious.(BP)
Outside, the sword bereaves;
    inside, there is only death.(BQ)

21 “People have heard my groaning,(BR)
    but there is no one to comfort me.(BS)
All my enemies have heard of my distress;
    they rejoice(BT) at what you have done.
May you bring the day(BU) you have announced
    so they may become like me.

22 “Let all their wickedness come before you;
    deal with them
as you have dealt with me
    because of all my sins.(BV)
My groans(BW) are many
    and my heart is faint.”

Footnotes

  1. Lamentations 1:1 This chapter is an acrostic poem, the verses of which begin with the successive letters of the Hebrew alphabet.
  2. Lamentations 1:14 Most Hebrew manuscripts; many Hebrew manuscripts and Septuagint He kept watch over my sins
  3. Lamentations 1:15 Or has set a time for me / when he will